Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/5660/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/5660/23 Головуючий у 1 інстанції: Гашук К.В. Провадження №22-ц/807/2148/23 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Бєлки В.Ю. Гончар М.С. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Фельського Сергія Леонідовича на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Фельського Сергія Леонідовича до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У червні 2023 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Фельського С.Л. звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.10.2022 інспектором УПП в Запорізькій області ДПП складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_2 . Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 13.10.2022, серії ААД № 389816, 13.10.2022 о 12-15 годин в м. Запоріжжя по пр. Соборний, біля буд. 81, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом РУТА22, д.н.з. НОМЕР_1 (маршрутний транспортний засіб № 74), перед перестроюванням не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, а також перед перестроюванням праворуч не надав переваги в русі транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку праворуч, а саме, транспортному засобу GEELY MK7151A, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та скоїв з ним зіткнення. В результаті зіткнення транспортний засіб GEELY MK7151A, д.н.з. НОМЕР_2 скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб SKODA OCTAVIA А7, д.н.з. НОМЕР_3 , водій - ОСОБА_4 . Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1, 10.3 ПДР України. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, травмованих не має. Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2023 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача тривав більше 7 місяців. Позичав зазначає, що у зв`язку із тим, що його безпідставно обвинувачено у порушенні ПДР України, у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди. Так, позивач був вимушений шукати собі захисника для захисту своїх прав та законних інтересів в суді під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, витрачати на це грошові кошти, відвідувати судові засідання, вимагати законного розгляду справи безстороннім судом. Звичний устрій життя позивача був порушений, постійна нервова напруга у зв`язку з перебуванням його справи в суді не надавала позивачу можливості проживати у звичному для себе темпі протягом усього судового розгляду. У результаті незаконного складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення позивач міг втратити велику суму коштів, які довелось би витратити на відшкодування автомобіля, що належить іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди. Будучи незаконно обвинуваченим у вчиненні правопорушення, позивач тяжко це переніс: у нього погіршився сон, він постійно перебував у нервовій напрузі, не міг належним чином виконувати роботу, спілкування з сім`єю не складувалось через нервовість позивача та пригнічений стан. Постійна нервова напруга загострила хронічні захворювання та послабила імунітет, у зв`язку із чим позивач постійно хворів. Враховуючи ступінь моральних страждань позивача, посилаючись на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», практику Верховного Суду у цій категорії справ, в тому числі, на постанову об`єднаної палати КЦС ВС у справі № 569/1799/16-ц від 10.10.2019, позивач вважав, що має право на відшкодування моральної шкоди у мінімальному розмірі, встановленому вказаним Законом, з урахуванням строку перебування під судом, а саме, у розмірі 51 366 грн. (7 місяців 20 днів х 6700 грн.). Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову суму в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. в рахунок компенсації завданої моральної шкоди. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Стягнуто з держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі 973 (дев`ятсот сімдесят три) грн. 40 коп. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі пред-ставника адвоката Фельського С.Л. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції помилково вважав, що на спірні відносини не поширюється ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а тому не застосував його статтю 13, якою передбачено мінімальний розмір моральної шкоди, гарантований державою у випадку закриття справи про адмінправопорушення. Відтак, стягнув на відшкодування моральної шкоди лише 5 000 грн. замість 51 366 грн., чим порушив права позивача. У відзиві на апеляційну скаргу Департамент патрульної поліції зазначає, що складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки це питання вирішується судом, а сам факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не тягне наслідків цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії або бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. До того ж, у даному випадку протокол про адміністративне правопорушення був складений належною службовою особою, в межах її повноважень, і позивачем не наведено доказів незаконності дій працівника поліції при цьому. Також, позивачем невірно визначено відповідача у даній справі, оскільки органом, що наділений повноваженнями у спірних правовідносинах у цій справі є Державна казначейська служба України, яка реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Крім того, на його думку, позивач не надав жодного належного доказу на підтвердження завдання йому моральної шкоди, а відтак заявлений ним розмір моральної шкоди є безпідставним. Також, відповідач вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений позивачем є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки адвокат Фельський С.Л. неодноразово приймав участь у аналогічних справах, а відтак, вказана справа для нього є незначної складності. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судом першої інстанції встановлено, що 13.10.2022 інспектором 1-го взводу 1-ї роти 2-го батальйону УПП в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Мазирко К.С. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 389816, у якому вказано, що 13.10.2022 о 12-15 годині у м. Запоріжжя по пр. Соборний біля буд. 81, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом РУТА22, д.н.з. НОМЕР_1 (маршрутний транспортний засіб №74) перед перестроюванням не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, а також перед перестроюванням праворуч не надав переваги у русі транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку праворуч, а саме, транспортному засобу GEELY MK7151A, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та скоїв з ним зіткнення. У результаті зіткнення транспортний засіб GEELY MK7151A, д.н.з. НОМЕР_2 скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб SKODA OCTAVIA А7, д.н.з. НОМЕР_3 , водій - ОСОБА_4 . Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 10.1, 10.3 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, травмованих не має. Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2023 провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (справа № 331/4146/22, провадження № 3/331/61/2023). Як зазначено у постанові суду, підставою для ухвалення такого рішення стало те, що матеріалами справи про адміністративне правопорушення (поясненнями учасників та письмовими доказами) не підтверджено порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України. Вказана постанова набрала законної сили 13.06.2023. Позивач ОСОБА_1 із посиланням на ЗУ ««Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» просив стягнути на його користь з держави на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 51 366 грн., розраховану відповідно до приписів статті 13 вказаного Закону. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що Департамент патрульної поліції та його структурні підрозділі, які в силу покладених на них завдань мають право здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймати рішення про застосування адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом (пп. 4 п.1 р. ІІІ Положення), не є органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування, а тому спричинена в даному випадку позивачу моральна шкода повинна відшкодовуватися на загальних підставах, визначених ст. 1174 ЦК України, а не на підставі ст. 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». З урахуванням встановлених обставин, ступеню моральних страждань позивача, суд оцінив компенсацію на відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу, у розмірі 5 000 грн., а також стягнув витрати на правничу допомогу пропорційно до стягнутої суми у розмірі 973,40 грн. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись в повній мірі з огляду на наступне. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174цьогоКодексу). Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адмі-ністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Саме така правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 09.06.2021р. у справі № 726/837/20, від 26.08.2020р. у справі № 544/964/18, від 01.07.2020р. у справі № 347/1977/17. Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшко- дування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадя-нинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розрахунковою величиною для визначення розміру відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом є мінімальний розмір заробітної плати. Викладене дає підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі від-шкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування. Встановивши, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, оскільки провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито, колегія суддів приходить до висновку про те, що у позивача виникло право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». При цьому, колегія не погоджується із зробленим судом висновком щодо того, що вказаний Закон не поширюється на спірні правовідносини. Приймаючи такий висновок, суд першої інстанції вказував, що ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не поширюється до спірних правовідносин, оскільки орган патрульної поліції, працівником якого складено протокол про адмінправопорушення відносно позивача, не належать до тих органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування, із посиланням на постанову ВП ВС від 12 березня 2019р. у справі № 920/715/17. Проте, колегія наголошує, що вказана справа взагалі не є тотожною із цією, оскільки в ній йдеться про відшкодування юридичній особі за рахунок Державного бюджету України шкоди, завданої ГУНП в Сумській області в розмірі 2 664 726,54 грн. упущеної вигоди та збитків в розмірі 10 351 730,35 грн., що складаються зі стягнутих з позивача на користь третьої особи за судовим рішенням штрафних санкцій, та такі втрати спричинені позивачеві неповерненням тимчасово вилученого органом національної поліції майна після скасування ухвали суду про його арешт. Жодних висновків щодо права на відшкодування моральної шкоди громадянину внаслідок закриття справи про адміністративне правопорушення, нормативного акту, який поширюється на ці правовідносини, зокрема, із прив`язкою до суб`єкта чи органу, яким складено адміністративний протокол, вказана постанова ВП ВС не містить. Між тим, правова позиція саме у спірних правовідносинах, якої притримується Верховний Суд, полягає наразі у наступному. Так, у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21) та від 15 березня 2023 року у справі № 754/204/21 (провадження № 61-1246св23), розглядались тотожні правовідносини, де дільничним інспектором поліції та патрульною службою відносно позивачів складено протоколи про адміністративне правопорушення, але постановами судів провадження у справі за цими протоколами було закрито. Тому фізичні особи позивачі позивались щодо відшкодування моральної шкоди на підставі саме ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розрахувавши її розмір згідно статті 13 цього Закону. У справі № 754/204/21 апеляційний суд стягнув меншу суму, ніж просив позивач, який розрахував її відповідно до статті 13 вказаного Закону, але касаційний суд виснував, що, правильно застосувавши вище наведений Закон до спірних правовідносин, апеляційний суд безпідставно не врахував, що визначений статтею 13 цього Закону розмір відшкодування є мінімальним гарантованим державою. Тому змінив розмір стягнення, задовольнивши повністю вимоги позивача. У справі № 953/6561/20 касаційний суд погодився з судом апеляційної інстанції, яким за таких же обставин стягнуто моральну шкоду у розмірі, визначеному відповідно до статті 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Підтримана така позиція і в інших постанова Верховного Суду. Отже, апеляційна скарга позивача в цій частині є обґрунтованою, а висновки суду помилковими. Тому розмір відшкодування слід розраховувати за приписами статті 13 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а отже він не може бути меншим за визначений гарантований мінімум. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01 січня - 6 500,00 грн., з 01 жовтня - 6 700,00 грн., у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01 січня - 6 700,00 грн. Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відбулось 13 жовтня 2022 року, рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення ухвалено 02 червня 2023 року, строк перебування ОСОБА_1 під судом (строк, протягом якого ОСОБА_1 був підданий до адміністративної відповідальності) станом на час прийняття Жовтневим районним судом м. Запоріжжя постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП, становить 7 місяців 20 днів. Ураховуючи вимоги статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», колегія суддів приходить до висновку про те, що мінімальний розмір моральної шкоди становить 51 366,00 грн. Мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є тим мінімальним розміром, що гарантований державою. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установле- ного законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі, тож гарантований мінімальний розмір відшкодування може бути збільшено. У даному випадку межами позовних вимог є саме мінімальний розмір відшкодування, а тому вимоги позивача слід визнати обґрунтованими. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки при правильно встановлених обставинах справи, судом було невірно застосовано норми матеріального права та не враховано правові висновки касаційного суду у релевантних справах. Щодо розподілу судових витрат позивач прохав стягнути на його користь витрати на правничу допомогу у справі в розмірі 10 000 грн. та надав до суду першої інстанції докази понесення таких витрат. В ході розгляду справи судом першої інстанції відповідач не спростував співмірність зазначених витрат, на що звернув увагу суд першої інстанції, але їх зменшення для відшкодування відбулось у зв`язку із визначенням їх розміру пропорційно до розміру задоволених вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у справі, які ним понесено в суді першої інстанції, підлягають відшкодуванню в повному обсязі. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Фельського Сергія Леонідовича задовольнити. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2023 рокуу цій справі скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди задовольнити. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсацію на відшкодування моральної шкоди в сумі 51 366 (п`ятдесят одна тисяча триста шістдесят шість) гривень. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Постанова прийнята, складена та підписана 22 грудня 2023 року. Головуючий: С.В. Маловічко Судді: В.Ю. Бєлка М.С. Гончар Дата документу 22.12.2023 Справа № 335/5660/23