Постанова Київський апеляційний суд № 336/1940/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/15418/2023 справа №336/1940/21-ц ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2023 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Мережко М.В., Соколової В.В. розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 липня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Ільєвої Т.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування моральної шкоди, - встановив: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги мотивує тим, що позивач звернувся до Міністерства внутрішніх справи України з питання направлення до ГУ ПФУ в Запорізькій області оновлену довідку про розмір його грошового забезпечення, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, які він отримував на момент звільнення з військової служби, для проведення перерахунку основного розміру пенсії. У листопаді позивач отримав лист від Міністерства внутрішніх справ України, відповідно якому позивачу відмовлено у підготовці та направленні довідки, оскільки на це відсутні законні підстави. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Вказує, що МВС України своїми діями протягом року змушує позивача звертатись за захистом, відстоювання його права, яке держава йому повинна надавати відповідно до Закону. Вказує, що такими діями МВС України завдало позивачу моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, останній просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду. Стверджує, що у зв`язку із протиправними діями відповідача позивач не має можливості повноцінно працювати, оскільки всі ці фактори позначились на його сні, останній рік позивач страждає на безсоння, на фоні чого виникають сильні головні болі. Окрім цього, позивач не може матеріально забезпечувати свою родину на тому ж рівні, який був в той час, оскільки більшу частину коштів він вимушений витрачати на медикаменти та правову допомогу. Розмір моральної шкоди оцінює у 5000,00 гривень. Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки є органом державно влади, який завдав шкоди та на якого поширюються правила, передбачені статтею 1173 ЦК України. Бездіяльність ЗОТЦК полягала в ухиленні видачі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення. Вказує, що у зв`язку із зверненням до суду поніс судові витрати у розмірі 5 000,00 гривень. Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5000,00 гривень. Стягнути судові витрати. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 08 липня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Держави України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 грн 00 коп. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України судові витрати у сумі 2000 грн. Не погодившись з ухваленим рішенням, МВС України подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права вказує, що згідно положень постанови Пленуму Верховного Суду України №4 та загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Вказує, що позивач не довів, а суд першої інстанції, встановивши наявність факт бездіяльності відповідача (щодо ненадання довідки позивачу, тобто визначив наявність одного з чотирьох складових делікту), не встановив наявність інших складових делікту, а саме: наявність моральної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та наслідками, та вини заподіювана. В обґрунтування доводів апеляційної в частині порушення норм процесуального права посилається на задоволення позовних вимог до неналежного відповідача. Законодавець визначив конкретне коло суб`єктів, які мають нести цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну правам та охоронюваним інтересам фізичної особи, у разі заподіяння такої шкоди унаслідок неправомірних дій органу державної влади, а також чітко визначив порядок її відшкодування. Вказує, що відповідно до положень статті 1173 ЦК України належним відповідачем в даній справі має бути Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, а не Міністерство внутрішніх справ України. Вказує, що фактично суд в оскаржуваному рішенні без будь-яких правових підстав ототожнив центральний орган державної влади (МВС України) з Державою Україна в цілому. Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 липня 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції вказав, що бездіяльність відповідача підтверджується судовим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року. Суд зробив висновок про наявність факту бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає у ненаданні довідці, що в свою чергу свідчить про завдання душевних страждань позивачу, оскільки порушені його права, які закріплені на конституційному рівні. Задовольнивши частково позов суд вказав, що розмір шкоди 2000,00 гривень відповідає рівню завдання моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає про таке. Установлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та надані до Головною управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.92 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов`язковим зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових виплат грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунок основного розміру пенсії. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05 березня 2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії. Присуджено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України судовий збір у сумі 840,80 грн (а.с.42-45). У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин. Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Враховуючи, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови в підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства України, відтак є підтвердженим факт неправомірних дій відносно позивача. Доводи скаржника МВС України про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження завдання останньому моральних страждань, відповідно до яких можна стверджувати про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями МВС та завданням моральних страждань позивачу, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, та з урахуванням положень статті 1173 ЦК України. Щодо того, чи є відповідач у цій справі належним, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне. Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові. Під час розгляду справи касаційний суд вказав, що: " урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 761/13921/15-ц (провадження № 6-99цс17), оскільки Верховний Суд України не робив висновку про обов`язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення цього органу. Велика Палата Верховного Суду також вважає, що в ухвалі Верховного Суду від 04 вересня 2019 року, якою справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, міститься помилкове посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, оскільки в тій справі зроблений висновок про повернення сум виконавчого збору, надміру сплачених до Державного бюджету України, а не про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, і не зроблено висновку про обов`язкове залучення ДКСУ та неможливість задоволення позову у разі незалучення. Верховний Суд зазначив, що Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові". Верховний Суд вказав, що відмова у задоволенні позову з підстав незалучення відповідного територіального органу ДКСУ є формалізмом. З огляду на викладене, колегією відхиляються доводи апеляційної скарги про задоволення позову до неналежного відповідача. У цій справі судом вирішено спір за вимогами до Держави в особі відповідного органу, діями якого завдано шкоду. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 липня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді М.В. Мережко В.В. Соколова