Ухвала ККС ВС № 529/1180/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2023 року м. Київ справа № 529/1180/22 провадження № 51 - 7684 ск 23 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Диканського районного суду Полтавської області від 14 березня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року, встановив: Завироком Диканського районного суду Полтавської області від 14 березня 2023 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст.414 КК (далі - КК) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5років. Вирішено питання щодо цивільного позову, процесуальних витрат та долі речових доказів. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін. Згідно з вироком, ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він проходячи військову службу за мобілізацією на посаді начальника продовольчої служби тилу військової частини НОМЕР_1 в званні капітан, 03 червня 2022 року близько 15:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння у кімнаті для відпочинку тилового пункту управління, за місцем тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , діючи необережно, будучи обізнаним із правилами поводження зі зброєю, маючи намір заспокоїти інших військовослужбовців, які начебто голосно розмовляли та заважали йому відпочивати, вийшов з кімнати для відпочинку тилового пункту управління на двір, направив ввірений йому у користування автомат АК-74 № НОМЕР_2 у підлогу, не переконавшись у відсутності патрону в патроннику автомата, усвідомлюючи, що зброя перебуває в бойовому положенні, натиснув на спусковий гачок, що призвело до одиночного пострілу у бетонну підлогу, після чого куля відрикошетила від бетонної підлоги та влучила в обличчя старшому солдату ОСОБА_5 - кухарю військової частини НОМЕР_1 , який перебував неподалік. Унаслідок цього ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді вогнепального кульового сліпого проникаючого поранення голови та був доставлений до медичного закладу, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у відділенні нейрохірургії КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва». У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду змінити та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що апеляційний суд не врахував всіх даних, що характеризують його особу та обставин, що пом`якшують покарання (щире каяття, участь у бойових діях). Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши долучені до скарги копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав. Згідно 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішеннясудів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги та вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку кримінальногоправопорушенняза обставин, установлених та перевірених місцевим судом та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 414 КК у касаційній скарзі не оспорюються. Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через суворість, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими. Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Згідно ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд, дотримуючись наведених вимог кримінального закону, урахував усі обставини справи, в тому числі й тяжкість вчиненого злочину,який згідно з вимогами ст. 12 КК є тяжким, дані про особу винного, який характеризується посередньо, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинив злочин в стані алкогольного сп`яніння, а також відсутність обставин, які пом`якшують покарання. Судом також врахованонаслідки вчинення злочину, а саме настання смерті потерпілого, який був мобілізований та здійснював захист Вітчизни. Процесуальна поведінка обвинуваченого, зокрема, що він у вчиненні злочину не розкаявся, вибачення у потерпілої не попросив, спроб щодо відшкодування шкоди останній не вживав. А тому, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для призначення ОСОБА_4 покарання у виді 5 років позбавлення волі. Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення в межах своєї компетенції, ретельно перевірив доводи апеляційної скарги обвинуваченого та дійшов висновку про те, що таке покарання є справедливим, достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчинення нових злочинів, відповідає загальним засадам, що передбачені статтями 50, 65 КК. При цьому апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_4 протягом розгляду кримінального провадження вину у вчиненому визнавав частково, висував різні версії отримання тілесних ушкоджень потерпілим та ставив під сумнів причинно-наслідковий зв`язок між своїми діями та загибеллю потерпілого ОСОБА_5 , вину визнав під час апеляційного розгляду під тягарем досліджених доказів та призначеного покарання, шкоду завдану злочином, відшкодував у незначному розмірі. Врахувавши вищезазначене, апеляційний суд обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без змін. Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК. Таким чином, наведені в касаційній скарзі засудженого мотиви щодо незгоди з судовими рішеннями в частині призначеного покарання, не спростовують висновків судів та не містять переконливих доводів, які би дозволили Верховному Суду поставити під сумнів законність та обґрунтованість цих судових рішень. Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Диканського районного суду Полтавської області від 14 березня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3