Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/6782/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/6782/23 пров. № А/857/14994/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року, ухвалене суддею Хомою О.П. у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 380/6782/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.09.2022 року № 2392112-2416-1328 на суму 234 грн; № 2392113-2416-1328 на суму 777,60 грн; № 2392114-2416-1328 на суму 270 грн; № 2392115-2416-1328 на суму 240 грн; № 2392116-2416-1328 на суму 276 грн; № 2392118-2416-1328 на суму 17 742 грн. 20 липня 2023 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 12.09.2022 року № 2392112-2416-1328. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 12.09.2022 року № 2392114-2416-1328. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 12.09.2022 року № 2392115-2416-1328. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 12.09.2022 року № 2392116-2416-1328. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 12.09.2022 року № 2392118-2416-1328. У задоволенні інших позовних вимог відмовив. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений за подання позову судовий збір в сумі 1073, 60 грн. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником нежитлових будівель для здійснення підприємницької діяльності, які розташовані на території ТзОВ «Ринок Привокзальний» у місті Львові та власником будівель промисловості, зокрема, цеху первинної обробки деревини. Апеляційний суд зробив висновок, що позивач має право на податкову пільгу зі сплати податку на нерухоме майно за нежитлові будівлі для здійснення підприємницької діяльності, які розташовані на території ТзОВ «Ринок Привокзальний» у місті Львові, оскільки ці будівлі використовуються для здійснення підприємницької діяльності. Крім того, суд встановив, що Львівська міська рада не встановила ставку податку на нерухоме майно для критих ринків, павільйонів та залів для ярмарків на 2021 рік. Щодо об`єкта промисловості, яким володіє позивач, зокрема, цеху первинної обробки деревини, то суд зробив висновок, що позивач не має право на податкову пільгу, передбачену підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки не надав доказів, що використовує цю будівлю для здійснення підприємницької діяльності. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову. У апеляційній скарзі відповідач зазначає те, що пільга, передбачена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, застосовується у випадку, коли будівлі промисловості використовуються для промислового виробництва. Водночас позивач не довів того факту, що будівля цеху первинної обробки деревини, яка належать йому на праві власності використовуються для промислового виробництва, як і тієї обставини, що ця будівля є об`єктом промисловості, а тому, на думку відповідача, він правомірно нарахував позивачу податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021 рік. Що стосується податку на нерухоме майно за нежитлові будівлі для здійснення підприємницької діяльності, які розташовані на території ТзОВ «Ринок Привокзальний» у місті Львові, то, на думку відповідача, він правомірно нарахував податок позивачу, оскільки вказані об`єкти нерухомості позивач не використовує для здійснення підприємницької діяльності, а здає їх в оренду. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що позивач є фізичною особою-підприємцем, перебуває на обліку в ГУ ДПС України у Львівській області та здійснює такі види економічної діяльності: - 68. 20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); - 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; - 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво ; - 16.21 Виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону; - 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; - 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; - 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; - 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; - 85.59 інші види освіти, н.в.і.у.; - 85.60 допоміжна діяльність у сфері освіти; - 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; - 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; - 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; - 47.81 роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновим виробами; - 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; - 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм какао та прянощами; - 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами. Позивач є власником нежитлового приміщення під літерою А5-1 № 109 (павільйон), загальною площею 4,6 кв. м., під літерою А5-1 № 103 (павільйон), загальною площею 4,5 кв. м., під літерою Ч-1 загальною площею 4 кв. м (павільйон), під літерою «Ц7» № 247 (павільйон), загальною площею 3,9 кв. м. Вказані об`єкти нерухомості розташовані на території ТзОВ «Привокзальний Ринок» за адресою: вул. Горської 2, м. Львів. Крім того, позивач є власником 50/100 (п`ятдесят сотих) частин нежитлових приміщень у будівлі під літ. Ж-1, а саме: приміщень від 211 по 217; від 248 по 253; від 261 по 264, загальною площею 296,9 кв. м., що розташовані за адресою: вул. Федьковича 34Б, м. Львів і знаходяться на території ТзОВ «Привокзальний Ринок». Також позивач є власником нежитлової будівлі цеху первинної обробки деревини під літ. «А-1» - 75,8 кв. м, літ. Б-1 53, 8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 12.09.2022 року відповідач прийняв 6 податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2021 року форми «Ф»: - № 2392112-2416-1328, яким визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 234 грн; - № 2392113-2416-1328, яким визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 777,60 грн.; - № 2392114-2416-1328, яким визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 270 грн; - № 2392115-2416-1328, яким визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 240 грн; - № 2392116-2416-1328, яким визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 276 грн; - № 2392118-2416-1328, яким визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 17 742 грн. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII запроваджено новий місцевий податок податку на майно є податок на майно, відмінне від земельної ділянки. Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України закріплено перелік об`єктів, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, зокрема віднесено: е) об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках. Як встановив суд першої інстанції, позивач є власником нежитлового приміщення під літерою А5-1 № 109 (павільйон), загальною площею 4,6 кв. м., під літерою А5-1 № 103 (павільйон), загальною площею 4,5 кв. м., під літерою Ч-1 загальною площею 4 кв. м (павільйон), під літерою «Ц7» № 247 (павільйон), загальною площею 3,9 кв. м. Вказані об`єкти нерухомості розташовані на території ТзОВ «Привокзальний Ринок» за адресою: вул. Горської 2, м. Львів. Щодо цього майна відповідач 12.09.2022 року склав податкові повідомлення- рішення № 2392112-2416-1328, на суму 234 грн; № 2392114-2416-1328, на суму 270 грн; № 2392115-2416-1328, на суму 240 грн; № 2392116-2416-1328, на суму 276 грн. Крім того, позивач є власником 50/100 (п`ятдесят сотих) часток нежитлових приміщень в будівлі під літ. Ж-1, а саме: приміщення від 211 по 217; від 248 по 253; від 261 по 264, загальною площею 296,9 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 і знаходяться на території ТзОВ «Привокзальний Ринок». Щодо цього майна відповідач 12.09.2022 року склав податкове повідомлення-рішення № 2392118-2416-1328, яким визначив податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в сумі 17 742 грн. З метою визначення механізму реалізації підпункту «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України необхідно з`ясувати правовий статус об`єктів нерухомості, які вона охоплює. Йдеться про дві категорії об`єктів, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу: (1) малі архітектурні форуми та (2) інші об`єкти нерухомості, розташовані на ринках. Аналіз норми пп. «е» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України передбачає застосування податкової пільги за таких умов: - об`єктний склад: об`єкти нежитлової нерухомості. - суб`єктний склад: суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу - місце проведення діяльності власником нерухомого майна: малі архітектурні форми та ринки. Вказаний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 21.12.2022 року у справі № 520/4333/2020. Відповідно до пункту 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року №57/188/84/105 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 року за №288/6576), ринком вважається суб`єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій. Апеляційний суд встановив, що належні на праві власності позивачу об`єкти нежитлової нерухомості розташовані на території ТзОВ «Привокзальний Ринок». Ця обставина підтверджується довідками ТзОВ «Привокзальний Ринок». Отже, об`єкти нежитлової нерухомості належать позивачу, як суб`єкту господарювання та розташовані на ринку. Водночас, важливою ознакою для отримання податкової пільги, згідно із пп. «е» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, є здійснення власником нерухомого майна, як суб`єктом господарського діяльності у належних йому об`єктах нежитлової нерухомості, що розташовані на ринках, господарської діяльності. Однак, позивач не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що він здійснює підприємницьку діяльність у належних йому об`єктах нежитлової нерухомості. На противагу цьому, відповідач надав декларацію позивача за 2021 рік, де позивач задекларував дохід від надання в оренду й експлуатації власного чи орендованого нерухомого майна (основний). Зважаючи на наведене, апеляційний суд вважає, що податкова пільга встановлена пп. «е» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України на позивача не поширюється. Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що питання щодо встановлення податку на майно, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки вирішують місцеві ради в межах повноважень. 07.12.2018 року Львівська міська рада прийняла ухвалу № 3703 «Про встановлення ставок і пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2021 рік». Відповідно до додатку 1 цієї Ухвали для критих ринків, павільйонів та залів для ярмарків на 2021 рік встановлена нульова ставка податку на нерухоме майно. Отже, відповідач протиправно прийняв податкові повідомлення-рішення від 12.09.2022 року № 2392112-2416-1328, на суму 234 грн; № 2392114-2416-1328, на суму 270 грн; № 2392115-2416-1328, на суму 240 грн; № 2392116-2416-1328, на суму 276 грн., № 2392118-2416-1328, на суму17 742 грн., оскільки Львівська міська рада для належних позивачу об`єктів нежитлової нерухомості встановила нульову ставку податку. Що стосується податкового повідомлення-рішення № 2392113-2416-1328, яким визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 777,60 грн., то апеляційний суд зазначає наступне. Вказане податкове повідомлення-рішення стосується нежитлової будівлі цеху первинної обробки деревини під літ. «А-1» - 75,8 кв. м, літ. Б-1 53, 8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що ця будівля відноситься до будівель промисловості, а тому має право на пільгу визначену пп. «є» пп. 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). За наведеного тлумачення положень ПК України, під час розгляду цієї справи, необхідно встановити, чи відносяться до будівель промисловості об`єкти нерухомості, що належать позивачу, та чи фактично використовує він їх у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво). Таку правову позицію займає Верховний Суд, зокрема, в постанові від 10 червня 2021 року у справі № 520/4480/19. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000). Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Відповідно до ДК 018-2000, клас 1251 «Будівлі промислові» віднесено до групи 125 «Будівлі промислові та склади». Клас 1251 «Будівлі промислові» включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які, відповідно до ДК 018-2000, належать до класу 1251 «Будівлі промислові», що включає підкласи, зокрема, 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості». Отже, належний позивачу об`єкт нерухомості, а саме цех первинної обробки деревини, є будівлею промисловості. Позивач стверджує, що використовує вказану будівлю у своїй господарській діяльності. У свою чергу відповідач це заперечує. Відповідно до частини 1 та статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач надав суду першої інстанції декларацію позивача за 2021 рік, де позивач задекларував дохід від надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний). Це свідчить про те, що позивач у 2021 році не отримав доходів від здійснення деревообробної діяльності, а, отже, не використовував цех первинної обробки деревини для здійснення господарської діяльності. Отже, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що належний позивачу на праві власності об`єкт промисловості - цех первинної обробки деревини, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки підпунктом. Підводячи підсумок наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно скасував податкові повідомлення-рішення від 12.09.2022 року № 2392112-2416-1328, на суму 234 грн; № 2392114-2416-1328, на суму 270 грн; № 2392115-2416-1328, на суму 240 грн; № 2392116-2416-1328, на суму 276 грн., № 2392118-2416-1328, на суму 17 742 грн., а № 2392113-2416-1328 на суму 777,60 грн. залишив без змін. Вказані висновки є підставою для часткового задоволення позову. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року у справі № 380/6782/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статтею 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Постанова складена 25.12.2023 року