Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/51453/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/51453/22 пров. № А/857/16428/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року у справі №460/51453/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції Поліщук О.В., час ухвалення - у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту 09.08.2023),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просить суд: визнати протиправними дій відповідача, щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії за понаднормативний стажу у розмірі 324,32 грн; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2022 доплати до пенсії за понаднормативний стаж у розмірі 1677,34 грн виходячи із середньомісячного заробітку, з якого обчислюється пенсія позивача 7987,34 грн та понаднормового стажу 21 рік, з урахування виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2020 у справі №460/425/20 зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплату її пенсії за віком із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку, з урахуванням частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.12.2019. Проте, на заяву позивача щодо виконання рішення суду відповідач не здійснив перерахунок доплати до пенсії за понаднормовий стаж виходячи із середньомісячного заробітку для обрахунку пенсії, встановивши доплату у розмірі 324,32 грн. Позивач зазначає, що дії відповідача щодо встановлення їй доплати до пенсії за понаднормативний стаж на рівні 324,32 грн є протиправними, позаяк середньомісячний заробіток для обчислення її пенсії склав 7987,34 грн, а відповідно доплата до пенсії за понаднормативний стаж 21 рік повинна складати 21% від заробітку 1677,34 грн. З підстав наведених у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії за понаднормовий стаж у розмірі 324,32 грн, без застосування частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній до 11.10.2017). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній до 11.10.2017), із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років шляхом встановлення їй з 01.10.2022 доплати до пенсії в розмірі 1677,34 грн, виходячи із середньомісячного заробітку, з якого обчислюється пенсія 7987,34 грн, та понаднормового стажу 21 рік, з урахуванням виплачених сум. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що 11.10.2017 набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VІІІ, згідно з яким частину другу статті 56 Закону №796-ХІІ доповнено словами і цифрами у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Частина друга статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає перерахунок пенсії за двоскладовою системою нарахування пенсії. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4) та з 03.01.2004 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2020 у справі № 460/425/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі № 460/425/20 - скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нарахування ОСОБА_1 збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку, з урахуванням частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.12.2019. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судом було встановлено, що оскільки, ОСОБА_1 призначена пенсія з 09.08.2004, що підтверджується копією посвідчення наявного в матеріалах справи, а Законом № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 було доповнено пункт 2 статті 56 Закону № 796, то вказані зміни щодо встановлення доплати до пенсії виключно у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на переконання суду апеляційної інстанції, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, що виникли значно раніше ніж Закон № 2148-VIII набрав чинності і пенсія позивачці не призначається вперше, а підлягає перерахунку, тому на неї не поширюється вказана умова. На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2020 у справі № 460/425/20 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії № 956180114649 від 18.06.2022. Пенсія з 01.10.2022 дати, з якої позивач просить відновити порушені права, обчислена і виплачується у раніше встановленому розмірі 3270,04 грн, зокрема основний розмір пенсії за віком 7987,34 грн*036167 = 2888,78 грн; доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) (за 16 років) 324,32 грн, доплата пенсі особам, віднесеним до 4 категорії ЧАЕС 56,94 грн. Із вказаного розрахунку вбачається, що відповідачем не обчислюється доплата до пенсії із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку, з урахуванням частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому, станом на момент виникнення спірних правовідносин 01.10.2022 (з дати, якої позивач просить відновити порушені права) загальний страховий стаж позивача становить 36 років 2 місяців 21 днів. Позивач звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у якій просила провести обчислення доплати до пенсії за понаднормовий стаж, виходячи із середньомісячного заробітку 7987,32 грн, а також понаднормового стажу 21 рік. Листом № 24631-34585/К-02/8-1700/22 від 30.11.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, повідомило позивача, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на дату подання заяви про перерахунок пенсії), збільшення пенсії, зокрема, на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років жінкам, але не вище 75% заробітку здійснюється за умови призначення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зважаючи на це, розмір пенсії позивача з 01.12.2019, визначений на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2020 у справі № 460/425/20, становить 2000,00 грн, у тому числі: 1734,21 грн розмір пенсії за віком за двома складовими (частина друга статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») + 56,94 грн додаткова пенсія потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії + 208,85 грн - доплата до 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №

543. Не погоджуючись з діями відповідача щодо не встановлення позивачу надбавки за понаднормовий стаж як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС виходячи із середньомісячного заробітку, та вважаючи їх протиправними, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідачем протиправно не встановлено їй підвищення пенсії за віком на підставі частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», шляхом збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Згідно зі статтею 44 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом. Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII). Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV) за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Відповідно до статті 28 Закону № 1058-ІV за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років - жінкам пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більш як на 1% мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку. Аналіз норм права, якими врегульовано спірні правовідносини свідчить про те, що Закон № 796-XII визначає спеціальні норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Частиною другою статті 27 Закону № 1058-ІV надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У той же час, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Як слідує з перерахунку стажу, позивач одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при досягненні пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Загальний стаж роботи позивача на дату призначення пенсії становив понад 34 роки, а на дату подання позову суду понад 46 років. Ключовим питанням у даній справі є право позивача на встановлення надбавки до пенсії відповідно до положень частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Як вже було встановлено Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 07.08.2020 у справі №460/425/20 ОСОБА_1 призначена пенсія з 09.08.2004, Законом №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, було доповнено пункт 2 статті 56 Закону №796, а відтак вказані зміни щодо встановлення доплати до пенсії виключно у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на переконання суду апеляційної інстанції, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, що виникли значно раніше ніж Закон № 2148-VIII набрав чинності і пенсія позивачці не призначається вперше, а підлягає перерахунку, тому на неї не поширюється вказана умова. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постановах від 20.02.2018 (справа № 287/89/17-а), від 29.10.2018 (справа № 565/817/17), від 17.04.2019 (справа № 565/939/17), від 15.07.2021 (справа № 565/787/17), обставини яких є подібними, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в пункті 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Позивач має право на перерахунок пенсії, який має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (понад 20 років - для чоловіків, понад 15 років - для жінок) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад цей стаж, але не вище 75% заробітку, оскільки він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській катастрофі та обрав умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У розглядуваній справі суд зазначає, що перерахунок пенсії позивача на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для нього мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років для жінок) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік. Таким чином, з огляду на наведені законодавчі приписи, суд прийшов до висновку про те, що позивач має право на збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж. Наслідком таких неправомірних дій відповідача є не здійснення перерахунку позивачу пенсії за віком на підставі частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років та обмеження відповідного права, зокрема права на мирне володіння майном, передбаченого статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція). Так, стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-ІV передбачає застосування національними судами Конвенції та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. У справі Сук проти України (заява № 10972/05) ЄСПЛ зазначає, що поняття майно в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися майновими правами і, відповідно, майном у розумінні цього положення. Держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні зміни законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх паданні, доки законодавче положення залишається чинним (пункти 22, 23). Якщо у договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, зумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства (пункт 41 справи ЄСПЛ Пічкур проти України, заява № 10441/06 ). Таким чином, право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовляти у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. З юридичною природою соціальних виплат, в тому числі пенсій, пов`язані також принцип захисту законних очікувань та принцип правової визначеності, які є елементами правової держави та передбаченого частиною 1 статті 8 Конституції України принципу верховенства права. Так, ЄСПЛ у своєму рішенні Суханов та Ільченко проти України (заява № 68385/10 та № 71378/10) у пункті 35 зазначив, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Щодо принципу правової визначеності ЄСПЛ у справі Брумареску проти Румунії (заява № 28342/95) вказав, що цей принцип є складовою верховенства права (пункт 61) та у справі Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови (заява № 45701/99) зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку. Отже, відповідачем протиправно не встановлено їй підвищення пенсії за віком на підставі частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», шляхом збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідач був зобов`язаний з 01.10.2022 встановити та виплачувати позивачу доплату до пенсії за понаднормовий стаж відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, до внесення змін 11.10.2017) виходячи із середньої заробітної плати 7987,34 грн та наявності повних 21 року понаднормативного (понад 15 років) стажу. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року у справі №460/51453/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький