Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/425/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/425/20 пров. № А/857/4299/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гудима Л.Я., Коваля Р.Й., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року (головуючого судді Махаринця Д.Є. ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Рівне повний текст рішення складено 10.03.2020) у справі №460/425/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 28.01.2020 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування їй збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку, зобов`язати відповідача нараховувати їй з 01.12.2019 збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% без переведення її пенсії на умови обрахунку, що визначені частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стягнути на її користь судові витрати. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року відмовлено в задоволенні позову. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №460/425/20 та ухвалою суду від 17.06.2020 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 18.05.1995 (арк. справи 6). Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 09.08.2004 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (аркуш справи 5). 30.11.2019 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням положень частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також зазначила, що не бажає змінювати умови пенсійного забезпечення, а лише прагне змінити порядок нарахування доплати до пенсії за понаднормовий стаж. Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 28.12.2019 за №К-5076/07.1-59 відмовило у перерахунку позивачу пенсії посилаючись на те, що у разі проведення перерахунку пенсії на умовах частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії позивача зменшиться, а тому проводити перерахунок недоцільно. Вважаючи такі дії відповідача протиправною бездіяльністю, позивач звернулася до суду з даним позовом. Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що в задоволенні заявленого позову слід відмовити, оскільки відповідач діяв правомірно. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ). Згідно частини 1 статті 9 Закону №1058-ІV, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII). Згідно із частиною 2 статті 56 Закону №796-ХІІ, в редакції чинній до 11.10.2017, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку. Законом №2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набув чинності з 11.10.2017, до частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до статті 15 Закону №1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом. Згідно із частиною 2 статті 27 Закону №1058-ІV, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Пунктом 13 Перехідних положень Закону №1058-ІV передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами. Тобто, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-ІV або спеціальним Законом №796-XII. Відповідно до частини 1 статті 28 Закону №1058-ІV, за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Статтею 49 Закону №796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється. Згідно із статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Також цією статтею передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону. Крім того, як встановлено частиною 2 статті 56 Закону №796-XII, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Так, наявними матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 віднесена до 4 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненської області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З системного аналізу наведених норм пенсійного законодавства встановлено, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені пільгові умови та порядок обчислення стажу роботи, який надає право для отримання пенсії (статті 55, 56 Закону № 796-ХІІ). А тому, суд погоджується з твердженням позивачки, що згідно частини 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ вона має право на пенсію в повному розмірі як громадянка, віднесена до 4 категорії, з подальшим додатком до пенсії 1% за кожний рік роботи понад установлений стаж 15 років для жінок, але не вище за 75% заробітку. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 справа №560/675/17. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача не було правових підстав керуватися нормами статті 28 Закону №1058-ІV без врахування пільг, встановлених Законом № 796-ХІІ при вирішенні питань правомірності обчислення розміру понаднормового стажу позивача, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нарахування збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку. Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нараховувати з 01.12.2019 збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% без переведення пенсії на умови обрахунку, що визначені частиною другою статті 27 Закону №1058, то колегія суддів завертає увагу на наступне. Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до статті 44 Закону №1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. У частині 4 статті 45 Закону №1058-ІV зазначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачка 30.11.2019 звернулася до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії і апеляційний суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нараховувати з 01.12.2019 збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75%, відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Апеляційний суд не погоджується із обґрунтуванням відповідача, що після проведення перерахунку за вказаною нормою закону розмір пенсійної виплати зменшується, так як в силу пункту 4 Розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Крім того, надані органом влади роз`яснень, які підміняють собою рішення та обумовлені категоріями доцільності чи недоцільності, як це має місце у розглядуваній справі є неправомірними. Разом з тим, суб`єкт владних повноважень не вправі на власний розсуд втручатись у реалізацію особою свого права на пенсійне забезпечення та впливати на її волевиявлення з мотивів доцільності або недоцільності вчинення певних дій. У разі подання особою, яка має на це право, заяви про вчинення на її користь перерахунку або інших дій, суб`єкт владних повноважень повинен вказану заяву розглянути/вирішити/вчинити відповідні дії (по суті), а не відмовляти, керуючись при цьому мотивами доцільності або недоцільності. Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 23.10.2019 в справі №809/627/18 є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд вважає, що у вказаній справі касаційний суд приймав рішення за інших фактичних обставин справи. При цьому, у відповідності до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 принцип закріплений у частині 1 статті 56 Конституції України, треба розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Оскільки, ОСОБА_1 призначена пенсія з 09.08.2004, що підтверджується копією посвідчення наявного в матеріалах справи, Законом №2148-VIII пункт 2 статті 56 Закону №796 доповнено з 11.10.2017, а відтак вказані зміни, на переконання суду апеляційної інстанції, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, що виникли значно раніше ніж Закон №2148-VIII набрав чинності і пенсія позивачці не призначається вперше, а підлягає перерахунку, тому на неї не поширюється вказана умова. Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апеляційний суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду та вказують на неправомірність поведінки відповідача в спірних правовідносинах. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 336/7176/16-а (2-а/336/41/2017), яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Європейський Суд з прав людини у рішенні «Суханов та Ільченко проти України» зауважив, що вимоги заявників щодо надбавки до пенсії безперечно підпадають під дію статті 1 Першого протоколу і що їх можна вважати «майном» у значенні цього положення. Питання полягає у тому, чи можуть вважатися майном у значенні цього положення твердження заявників про те, що вони мають право на певні суми виплат, і якщо так, чи є їх невиплата втручанням у право на мирне володіння майном. (пункт 34). Суд нагадує, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. (пункт 35). В Рішенні у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70). За таких встановлених обставин справи колегія суддів виходить з оцінки їх аналізу, змісту наданої відповіді пенсійного органу, результатів розгляду звернення позивача, та приходить до переконливого висновку про необхідність застосування в цьому випадку найбільш сприятливого для позивача підходу щодо розгляду поданого звернення як відповідної підстави для перерахунку її пенсії та вважає що слід визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нарахування ОСОБА_1 збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку, з урахуванням частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.12.2019, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити. Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів. Згідно із статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно частин 1, 6 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. А тому, на користь ОСОБА_1 слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача судові витрати на суму 2102 грн. 00 коп. сплачених в суді першої інстанції та за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі №460/425/20 - скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нарахування ОСОБА_1 збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку, з урахуванням частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.12.2019. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Короленка, , ЄДРПОУ 21084076) 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. понесених витрат по сплаті судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Л.Я. Гудим Р.Й. Коваль