Постанова Дніпровський апеляційний суд № 191/4111/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/10520/23 Справа № 191/4111/23 Головуючий у першій інстанції: Битяк І. Г. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Красвітної Т.П., суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В., за участю секретаря Сахарова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2023 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_3 , про встановлення факту перебування на утриманні,- ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2023 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про встановлення факту перебування на утриманні, відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного. Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Заява мотивована тим, що 15.12.2020 року між заявником та ОСОБА_4 був укладений шлюб. Внаслідок укладання шлюбу остання змінила своє прізвище на « ОСОБА_5 ». Від попереднього шлюбу дружина заявника має трьох неповнолітніх дітей ОСОБА_6, 2008 року народження, ОСОБА_7 , 2011 року народження, ОСОБА_8 , 2012 року народження. Біологічний батько дітей помер у 2014 році. Єдиним чоловіком на утриманні якого перебувають троє неповнолітніх дітей з 15.12.2020 року є заявник. До початку війни заявник разом з дружиною та трьома дітьми проживали разом, вели спільне господарство. Встановлення заявленого факту, що має юридичне значення, заявник обґрунтував тим, що в силу абзацу 13 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, можуть бути звільнені з військової служби у зв`язку з перебуванням на їх утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років. ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, ним було подано рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох неповнолітніх дітей віком до 18 років, але йому було відмовлено у звільненні, оскільки не підтверджений факт такого утримання. Тому заявник просив встановити факт, що на його утриманні знаходяться троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. У постанові від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц Верховний Суд вказав, що при визначенні юрисдикції спору суд повинен врахувати правову мету звернення заявника до суду та в аналізі застосування частини шостої статті 294 ЦПК України слід виходити з того, що залишити без розгляду заяву, подану в порядку окремого провадження, у зв`язку із встановленням існування спору про право можливо виключно у тому разі, якщо виявлений спір можливо вирішити саме в порядку цивільного судочинства. Якщо ж такий спір вирішити в порядку цивільного судочинства неможливо, суд повинен закрити провадження у справі (або відмовити у відкритті провадження на стадії прийняття поданої заяви) із зазначенням правильного для вирішення такого правового питання виду судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 КАС України). Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №712/5476/19 (пункт 47)). Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України). Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (ч. 1 ст. 2 Закону України №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу»). Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби належать до юрисдикції адміністративних судів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі №362/643/21 (пункти 49-50)). Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено. За змістом підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. У даній справі ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту, а саме встановлення факту перебування у нього на утриманні трьох дітей віком до 18 років з метою (згідно з доводами заяви у порядку окремого провадження) звільнення від подальшого проходження військової служби в Збройних Силах України. Будь-яка інша меті встановлення вказаного факту у заяві не зазначена. Тобто, заявлена вимога, враховуючи її мету, пов`язана з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за заявником певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Колегія суддів звертає увагу, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, наявне рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року у справі №106/17281/22, яким у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови у звільненні протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовлено. Позов у вказаній справі обгрунтований перебуванням на утриманні у ОСОБА_1 трьох неповнолітніх дітей, що є підставою для звільнення від військової служби. Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі №160/29628/23 відкрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язати відповідача звільнити його, позивача, із військової служби через сімейні обставини (перебування на утриманні військовослужбовця трьох дітей віком до 18 років). Отже, ОСОБА_1 обізнаний про існування вищевказаного спору про право, який розглядається у порядку адміністративного судочинства. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є безпідставними та висновків суду першої інстанції не спростовують. Таким чином, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова