Постанова Харківський апеляційний суд № 638/16759/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/16759/21 Головуючий суддя І інстанції Зуб Г. А. Провадження № 22-ц/818/2257/23 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: страхування, з них ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 грудня 2023 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах : головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Бурлака І.В., Маміної О.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Моторно (транспортного) страхового бюро України на рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 червня 2023 року, по справі № 638/16759/21, за позовом Моторного (транспортного) бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, встановив: У листопаді 2021 року представник Моторного (транспортного) бюро України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу. Позов мотивовано тим, що 26.09.2017 о 20 год. 40 хв. відповідач, керуючи ТЗ «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_1 у м. Харкові допустив зіткнення з ТЗ «Мітсубіші» д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 23.04.2018 провадження по справі було закрито на підставі ч.7 ч.1 ст. 247 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП не була застрахована. Потерпіла особа повідомила позивача про настання ДТП та надала останньому усі необхідні документи. Позивач визначив розмірі заподіяної шкоди та здійснив регламентну виплату потерпілій особі у розмірі 12188,44 грн., яку просить стягнути з відповідача як винної особи у порядку регресу На підставі вищевикладеного, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача завдану шкоду в порядку регресу у розмірі 12188 грн. 44 коп., та сплачений судовий збір в розмірі 2270 грн. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 червня 2023 року у задоволенні позову Моторно (транспортне) страховому бюро України відмовлено. В апеляційній скарзі представник Моторного (транспортного) страхового бюро України Бутенко М.О. просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Розподілити судові витрати. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та зробив висновки що не відповідають фактичним обставинам у справі. Вказав, що вина відповідача підтверджується постановою Апеляційного суду Харківської області у справі № 642/5380/17 від 30.05.2018, оскільки підстав для закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за п.1 ст.247 КУпАП не вбачається. Вказана постанова є доказом вини відповідача та не потребує додаткового доказування стороною позивача щодо вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідачем. Зауважує, що за обставин коли провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП було закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, тоді як в даному випадку провадження закрито з нереабілітуючих підстав - на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП. в зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. У постановах Верховного Суду України від 10.04.2019 у справі №335/8507/16-ц та від 16.04.2019 у справі 927/623/18 викладені відповідні висновки. Посилається також на правові висновки викладені у постановах Верховного суду від 11.12.2019 у справі 3601/1304/15-ц та від 02.10.2019 у справі №447/2015/16-ц. У письмовому відзиві ОСОБА_1 просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказав, що його вина у здійсненій ДТП, що мала місце 26.09.2017 не встановлена жодними доказами, провадження по справі було закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП без встановлення вини відповідача. Висновком експертизи встановлено порушення вимог ПДР України Турської, що знаходились у причинному зв`язку з виниклою ДТП. У відповіді на відзив представник Моторного (транспортного) страхового бюро України Гусєв П.В. виклав доводи аналогічні апеляційній скарзі. Вказав, що згідно до ч.5 ст. 82 ЦПК України відсутність вини відповідача не встановлено у постанові Апеляційного суду Харківської області від 30.05.2018, а тому ці обставини є преюдиційними та не підлягають доказуванню. Відповідачем не було надано належних доказів щодо відсутності його вини у вчиненні ДТП. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на зміст та ціну позову без повідомлення учасників справи. Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги, вина відповідача у ДТП відсутня. Матеріали справи не містять докази на підтвердження вини відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 26.09.2017, та відповідно до постанови суду останній був звинувачений у порушенні вимог п. 2.3.б, 10.1 ПДР України, що спростовується висновком комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 26319/2795 від 27.02.2018. Інші докази, які підтверджують провину відповідача у здійсненій ДТП в матеріалах справи відсутні, а тому підстав для відшкодування шкоди в порядку регресу на даний час не існує. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 26.09.17 року біля 20:40 години на вулиці Котлова в м. Харкові, з вини ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки Шевроле д.н.з. НОМЕР_1 , була скоєна дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль марки Мітсубіші, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , отримав механічні пошкодження, а власнику автомобіля ОСОБА_2 було завдано матеріального збитку. Вина ОСОБА_1 у скоєнні вищезазначеного ДТП підтверджується постановою Апеляційного суду Харківської області від 30.05.2018, але ОСОБА_1 не було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку із закінченням на момент розгляду строків накладення адміністративного стягнення. На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, тому відповідач, як особа, що винна у настанні дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана відшкодувати в порядку регресу позивачу завдану шкоду. Згідно даних заяви від 10.09.2018 р., ОСОБА_2 звернулася із заявою до МТСБУ з метою отримання відшкодування шкоди (а.с.29). Відповідно копії звіту №75882 про визначення вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу, транспортного засобу Мітсубіші» д.н.з. НОМЕР_2 , складає 24290,70 грн. Даними копії наказу №4365, копії платіжного доручення №966456 від 07 червня 2019 року, підтверджується, що МТСБУ здійснило виплату потерпілій особі за шкоду заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу в розмірі 10888,44 грн. Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення ( ч. 1 ст. 1188 ЦК України). Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (ст. 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. За змістом підпункту «а» п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Відповідно до п. 40.3. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону. Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Згідно з підпунктом 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 ст. 13 цього Закону. Регресом є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Отже, законом встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі, потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). В п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП зазначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Відтак, така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 916/2586/18, від 16.04.2019 у справі № 927/623/18, від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16). Відсутність в матеріалах справи доказів притягнення судом учасника дорожньо-транспортної пригоди до відповідальності за її скоєння не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину. Не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в дорожньо-транспортній пригоді може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами. Відсутність в матеріалах справи постанови суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 124 КУпАП не може бути підставою для відмови в задоволенні відповідного позову, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку/злочину (зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.07.2018 у справі № 910/20412/16). Розглядаючи питання доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні 26 вересня 2017 року дорожньо-транспортної пригоди, суд виходить з того, що відсутність в матеріалах справи постанови суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 124 КУпАП не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного правопорушення. Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди його цивільно-правова відповідальність була застрахована, що ДТП виникло не з його вини, що розмір завданої потерпілому матеріальної шкоди є іншим. Тому судова колегія погоджується з висновком суду про те, що оскільки МТСБУ сплачено потерпілій особі 10888,44 грн у порядку відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача, цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована, наявні підстави для стягнення в порядку регресу з відповідача вказаної суми страхового відшкодування. Доводи апеляційної скарги про те, що вина ОСОБА_1 не встановлена, а тому у останнього не виникло обов`язку з відшкодування шкоди не є обґрунтованими тому що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в настанні ДТП. Зазначений висновок відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 335/8507/16-ц, відповідно до якої закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Застосування пункту 7 статті 247 КУпАП можливе виключно у випадку наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення. Натомість, у разі відсутності вини особи в скоєнні ДТП провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. З огляду на встановлені у справі обставини та керуючись вимогами п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст, 11, 599, 1166, 1181, 1191 ЦК України позов МТСБУ підлягає задоволенню і з відповідача на користь позивача належить стягнути в порядку регресу 12188,44 грн. З наведених підстав та відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржене рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, оскільки позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволені, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2270,00 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 3405,00 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 376, 381 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Моторно (транспортне) страхового бюро України -задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 червня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення. Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований по АДРЕСА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) код ЄДРПОУ 21647131) суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 12188 (дванадцять тисяч сто вісімдесят вісім гривень) 44 коп та судовий збір за подання позову сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп., та за подання апеляційної скарги у розмірі 3405,00 грн (три тисячі чотириста п`ять гривень) 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 грудня 2023 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В.Бурлака. О.В.Маміна.