Постанова 4857 № 460/20679/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2023 рокуСправа № 460/20679/23 пров. № А/857/20325/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідач Качмара В.Я., суддів Гудима Л.Я., Затолочного В.С., при секретарі судового засідання Юрченко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Вараського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року (суддя Поліщук О.В., м.Рівне, повний текст складено 18 жовтня 2023 року), - ВСТАНОВИВ: У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Вараського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі РТЦК) в якому просив визнати протиправним та скасування наказ начальника РТЦК Склярова А.Д. від 25.07.2023 № 145 (далі Наказ №45) щодо підписання та видачі ним наказу в частині призову на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ) солдата ОСОБА_1 з вимогою здійснити відповідні записи в алфавітних книгах призваних. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії посадових осіб РТЦК щодо примусового доставлення та утриманні ОСОБА_1 на території РТЦК для проведення медичного огляду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, в частині відмовлених позовних вимог, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю. В доводах апеляційної скарги вказує, що вчинений відповідачем комплекс дій по відношенню до позивача щодо його мобілізації, зокрема виготовлення формалізованої довідки від 25.07.2023 про придатність до військової служби, видачу оскаржуваного Наказу №45, є неналежними, недопустимими, недостовірними в їх сукупності. Зазначає, що ОСОБА_1 проходив медичний огляд 25.07.2023 лише після обіду, тому твердження суду про те, що з 10:00 год до 11:50 год відносно останнього РТЦК було проведено весь комплекс передбачених законом дій, є надумані. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Позивач просив проводити розгляд справи у його відсутності та відсутності його представника. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволені частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не вчинялися дії щодо оскарження висновку про придатність його до військової служби до Центральної військово-лікарської комісії або ж до суду, тому підстав вважати, що таке рішення ВЛК є протиправним чи за суттю, чи за процедурою його прийняття немає підстав. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 25.07.2023 ОСОБА_1 був зупинений на блокпосту в с. Полиці близько 10:00 год та посадовими особами РТЦК та відвезений на проходження військово-лікарської експертизи (далі ВЛК). ВЛК 25.07.2023 проводився медичний огляд ОСОБА_1 для визначення ступеня придатності до військової служби. За наслідком проведення медичного огляду позивача визнано придатним до військової служби, про що видано довідку ВЛК від 25.07.2023 № ССР/137/13. 25.07.2023 позивачем до відповідача подано заяву про видачу військового квитка (тимчасового посвідчення) у зв`язку з призовом по мобілізації. Повісткою, підписаною начальником Першого відділу РТЦК 25.07.2023 ОСОБА_1 було викликано до РТЦК . Наказом № 145 призвано ОСОБА_1 з 25.07.2023 на військову службу по мобілізації до в/ч НОМЕР_1 . Відповідно до наказу РТЦК від 27.07.2023 № 146 підпункт 1.2 пункту 1 Наказу № 145 вважати таким, що не реалізований у зв`язку із не прибуттям ОСОБА_1 на відправку до в/ч НОМЕР_1 . 31.07.2023 представником позивача надіслано до Першого відділу РТЦК, РТЦК, Рівненського обласного ТЦК звернення з проханням, серед іншого, надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон№3543-XII) , як особі, яка доглядає за своїм батьком інвалідом. Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану» (далі Закон № 64/2022) у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан. В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон № 3543-XII. У статті 1 Закону №3543-XII містяться визначення понять «мобілізація» та «особливий період», відповідно до яких: мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Загальна мобілізація, згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Статтею 22 Закону №3543-ХІІ закріплені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Відповідно до частин третьої, четвертої вищезазначеної статті під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки). Разом з тим, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Так, відповідно до абзацу 11 частини 2 цієї статті, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зокрема, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати. Пунктом 74 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 № 352 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2021№100; далі - Положення №352) передбачено, що відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відстрочка від призову на строкову військову службу надається громадянам за рішенням призовної комісії: за сімейними обставинами, за станом здоров`я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності, а у випадках, які не передбачені зазначеним Законом, - за рішенням обласної призовної комісії на підставі подання районної (міської) призовної комісії. Право на одержання призовниками відстрочки від призову повинно бути підтверджено відповідними документами, які подаються призовниками районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки. У разі наявності права на відстрочку медичний огляд призовників, придатних до військової служби за станом здоров`я, не проводиться. Дані про їх стан здоров`я вносяться до книги протоколів засідань районної (міської) призовної комісії за результатами медичного огляду під час приписки до призовної дільниці або раніше проведеного медичного огляду під час проходження призовної комісії. Призовник, який має право на відстрочку за сімейними обставинами, повинен через районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки подати голові районної (міської) призовної комісії заяву про бажання нею скористатися, до якої повинен додати документи, що підтверджують це право (пункт 75 Положення № 352). Відстрочка від призову надається лише в разі, коли відповідними документами достовірно встановлено, що на утриманні призовника перебувають особи, зазначені у пунктах 1 і 2 частини другої статті 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», і відсутні інші працездатні особи - громадяни України, які зобов`язані відповідно до законодавства їх утримувати. Коло осіб, які вважаються непрацездатними, визначається частиною другою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Документом, що підтверджує статус особи з інвалідністю, є довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ). Частиною першою та другою статті 33 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. За приписами частини третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Частиною одинадцятою статті 38 Закону № 2232-ХХІ визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи. Суд першої інстанції вірно встановив те, що ОСОБА_1 у період від моменту встановлення його батьку інвалідності другої групи (20.03.2023) до моменту вручення повістки (25.07.2023) не подавалось через територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації, заяви про бажання скористатися відстрочкою, з документами, що підтверджують це право. Разом з тим, лише 31.07.2023 представник позивача звернувся до відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з заявами про наданя ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон №3543-XII), як особі, яка доглядає за своїм батьком інвалідом. Стосовно доводів скаржника щодо протиправності дій відповідача в частині його призову на військову службу через те, що медичне обстеження було проведено поверхнево та необ`єктивно, зокрема позивач був оглянутий не усіма лікарями, як того вимагає «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800; далі - Положення № 402), то необхідно вказати наступне. Як було встановлено судом за наслідками проведеного ВЛК медичного огляду ОСОБА_1 складено висновок про його придатність до військової служби і його призов на строкову військову службу. Відповідно до пункту 2.4.10 Положення № 402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у Центральну військово-лікарську комісію (ЦВЛК) або у судовому порядку. Отже, у разі наявності сумніву щодо правильності висновку ВЛК щодо придатності до військової служби, або ж незгоди призовника з таким рішенням, позивач мав право звернутись до ЦВЛК для перегляду відповідного висновку або до суду. Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України та перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров`я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів В межах розгляду цієї справи, позивачем чи його представником не надано доказів того, що ними вчинялися дії щодо оскарження висновку про придатність позивача до військової служби до Центральної ВЛК або ж до суду, тому немає підстав вважати, що таке рішення ВЛК є протиправним чи за суттю, чи за процедурою його прийняття. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 826/17175/18. Доводи ж скаржника про те, що 25.07.2023 з 10:00 год до 11:50 год позивачем не пройдено весь медичний огляд, а тому довідка ВЛК від 25.07.2023 №ССР/137/13 є протиправною, повинні оцінюватися в межах розгляду справи щодо правомірності рішення ВЛК про придатність до військової служби. В розглядуваному ж випадку Наказ №145 був принятий на основі відомостей про вручення ОСОБА_1 повістки та проходження ним медичного огляду за наслідками якого була видана довідка ВЛК від 25.07.2023 №ССР/137/13, яка є дійсною та не скасована. У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (набуло статусу остаточного 10.15.2011) Європейський Суд з прав людини зазначив (цитата наводиться без посилань на інші справи): «… що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (…). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (…). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, в частині відмовлених позовних вимог, не спростовують правильності застосування судом норм матеріального права до встановлених ним на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів та обставин справи. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 21 грудня 2023 року.