Постанова 4857 № 260/6396/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/6396/23 пров. № А/857/19855/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Гудима Л.Я., Заверухи О.Б., за участю секретаря судових засідань Хомича О.Р., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду (головуючий суддя: Скраль Т.В., місце ухвалення - м. Ужгород, дата складення повного тексту судового рішення 09.10.2023) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області в інтересах якого діє Мукачівська окружна прокуратура Закарпатської області до Управління міського господарства Мукачівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- встановив: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області в інтересах якого діє Мукачівська окружна прокуратура Закарпатської області, 26.07.2023 звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність управління міського господарства Мукачівської міської ради щодо невиконання вимог законодавства України в частині приведення до стану готовності захисної споруди - протирадіаційного укриття, № 24444, що розташоване в м. Мукачево, вул. Набережна Незалежності, 11, Закарпатської області, з метою використання її за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018; - зобов`язати управління міського господарства Мукачівської міської ради привести у стан готовності захисну споруду - протирадіаційне укриття № 24444, що розташоване в м. Мукачево, вул. Набережна Незалежності, 11, Закарпатської області, з метою використання її за призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року адміністративний позов Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Закарпатській області до Управління міського господарства Мукачівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду. Із цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодилася Мукачівська окружна прокуратура Закарпатської області та оскаржила в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити на продовження розгляду. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві. Крім цього, зазначає, що Мукачівська окружна прокуратура має право на звернення до суду з позовом про зобов`язання привести у готовність до використання захисної споруди цивільного захисту, в умовах відсутності належної реакції з боку органів контролю. Прокурор Львівської обласної прокуратури Шиміна Н.М., яка здійснює представництво інтересів держави у цій справі в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», в судовому засіданні просила апеляційну скаргу задовольнити. Представники інших сторін у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, їх участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає повноважень ГУ ДСНС у Закарпатській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача, а тому, прокурором у цій позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, який не має права на звернення до суду з ним. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до абз. 1 ч. 3 та абз. 1, 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VI (далі Закон № 1697-VII), прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Згідно з ч. 3 ст. 5 КАС України, до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Положенням статті 53 КАС України врегульовано питання участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Зокрема, приписами ч. 3 ст. 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Частинами 1 та 2 ст. 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника. Прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а у випадку та порядку визначеному законом. Частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Системний аналіз наведених вище норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що прокурор є особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, за умови відповідного обґрунтування підстав для звернення до суду. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді неодноразово було предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду. Так, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 (справа №826/13768/16), від 26.05.2020 (справа № 912/2385/18) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді, зокрема зазначила, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Велика Палата зауважила, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Велика Палата також наголосила, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.05.2021 у справі № 806/1001/17, від 16.06.2021 у справі № 240/4936/18. Суд апеляційної інстанції зауважує, що у цій справі, звертаючись до суду із позовом, Мукачівська окружна прокуратура зазначає, що ГУ ДСНС у Закарпатській області, яке мало би бути позивачем у справі, не виконує своїх функцій та, відповідно, не здійснює захисту інтересів держави, а тому із цим позовом звертається саме прокуратура в інтересах цього органу, як позивача у цій справі. У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) Велика Палата Верховного Суду, зокрема, дійшла висновку, що оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом «jura novit curia» («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Відповідно до частини 8 статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів. Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями (частина 15 статті 32 Кодексу цивільного захисту України). Згідно із пунктом 3 «Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 (далі - Порядок № 138), балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі. Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку № 138). Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (пункт 12 Порядку № 138). Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 09.07.2018 № 579 (далі - Наказ № 579). Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (пункт 1 розділу ІІ Наказу № 579). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (пункт 7 розділу ІІ Наказу № 579). Пунктом 1 «Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій», затвердженого постановою КМ України від 16.12.2015 № 1052 (далі - Положення № 1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності. Згідно із пунктом 3 Положення № 1052 основними завданнями ДСНС є: 1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; 2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб. Пунктом 4 Положення № 1052, визначено, що ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: - здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням; - здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об`єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту; - організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання; - складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту; - застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки. Законом України від 21.04.2021 № 2228-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки». Разом з тим, вказаним законом Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб`єкт владних повноважень: - реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд; - звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей; - перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти. Отже, законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 Кодексу цивільного захисту). Суд апеляційної інстанції звертає увагу, у подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності» від 06.10.2022 № 2655-IX, який набрав чинності 29.10.2023 у пункт 48 частини 2 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту внесено зміни: «після слів «адміністративного суду щодо» доповнити словами «допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо», а після слів «здоров`ю людей» - словами «з інших підстав, визначених законом». В апеляційній скарзі Мукачівська окружна прокуратура покликається на те, що внесеними змінами у пункт 48 частини 2 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту, законодавцем розширено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту щодо звернення до адміністративного суду та закріплено, окрім чітко визначених в п. 48 ч. 2. ст. 17-1 Кодексу цивільного захисту підстав та способів захисту, право на звернення з позовами з інших підстав. Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі покликання безпідставними, оскільки вказані зміни не змінюють правового регулювання спірних правовідносин стосовно права на звернення органів ДСНС до суду з позовними вимогами щодо стану готовності захисних споруд, так як таких підстав чинним законодавством не визначено. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно залишити без розгляду, оскільки Кодекс цивільного захисту не передбачає повноважень ГУ ДСНС у Закарпатській області на звернення до суду із пред`явленими позовними вимогами у якості позивача, а тому, відповідно, у Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області в особі цього органу також не має права на звернення до суду з такими вимогами. Таким чином, апеляційна скарга Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвала суду без змін. Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має. Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 260/6396/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Гінда судді Л. Я. Гудим О. Б. Заверуха Повне судове рішення складено 18.12.2023.