Постанова 4852 № 160/34362/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/34362/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу виконувача обов`язки керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року (суддя Кучма К.С.) у справі №160/34362/23 за позовом керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Приватного акціонерного товариства «Верхньодніровський машинобудівний завод» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и В: Прокурор звернувся з позовом до суду в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невжиття заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 13950, що знаходиться за адресою: вул.Гагаріна, 23, місто Верхньодніпровськ, Кам`янський район, Дніпропетровська область відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 р. Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; - зобов`язати відповідача вжити заходи щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 13950, що знаходиться за адресою: вул.Гагаріна, 23, місто Верхньодніпровськ, Кам`янський район, Дніпропетровська область відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 р. Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту. Не приведення відповідачем в готовність до використання за призначенням захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 13950, та не вжиття заходів уповноваженим органом органом ДСНС щодо усунення вказаних порушень, стало підставою звернення прокурором з вказаним позовом до суду. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року позов залишено без розгляду. Судове рішення мотивовано тим, що прокурором у позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, який не має права на звернення до суду з ним. У свою чергу, як зазначив суд першої інстанції, відсутність права на звернення до суду із позовом, тягне за собою відсутність цього ж права у керівника прокуратури, і такий позов підлягає залишенню без розгляду. Такий висновок суд першої інстанції обгрунтував, зокрема, посиланням на положення ст.17-1 Кодексу цивільного захисту України, якою визначено повноваження органу ДСНС на звернення до суду із позовом до суду. Не погодившись з ухвалою суду, прокурор звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду про залишення позову без розгляду скасувати, а справу направити до суду для продовження розгляду. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, прокурор, зокрема, посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст.17-1 Кодексу цивільного захисту України без урахування та аналізу внесених до неї змін, у зв`язку з чим безпідставно зроблено висновок про відсутність в органу ДСНС повноважень на звернення з позовом до суду. За позицією прокурора, враховуючи положення Кодексу цивільного захисту України, Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №138, Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою КМУ №1052 від 16.12.2015, орган ДСНС має повноваження на звернення з таким позовом до суду, а у випадку безпідставного не використання таких повноважень, право на звернення з таким позовом набуває прокурор. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно зі статтею 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване. Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. З огляду на положення наведених норм права суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що право прокурора на звернення з позовом до суду нерозривно пов`язане з наявністю такого права у відповідного суб`єкта владних повноважень, яким таке право безпідставно не використовується. Тобто, відсутність права на звернення до суду із позовом у відповідного суб`єкта владних повноважень, тягне за собою відсутність цього ж права і у керівника прокуратури. Зробивши такий висновок, суд першої інстанції, зокрема, послався на положення ст.17-1 Кодексу цивільного захисту України, в редакції Закону №26-55-ІХ від 29.10.2022, якими визначено випадки за наявності яких органи ДСНС набувають повноважень на звернення з позовом до суду. Так, Законом № 2655-ІХ, який набрав чинності 29 жовтня 2022 року внесено зміни у КЦЗ України. За змістом пункту 48 частини другої статті 17-1 КЦЗ України в редакції Закону № 2655-ІХ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, з інших підстав, визначених законом. Отже, на відміну від попередньої редакції КЦЗ України, якою було передбачено право Державної служби України з надзвичайних ситуацій, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування, у новій редакції законодавець розширив перелік випадків, за яких Державна служба з надзвичайних ситуацій має право на звернення до суду. Так, пунктом 48 частини другої статті 17-1 КЦЗ України у редакції Закону № 2655-ІХ визначено право Державної служби України з надзвичайних ситуацій на звернення до суду з підстав: допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), та з інших підстав, визначених законом. Прокурор вважає, що Законом № 2655-ІХ уточнено повноваження органів ДСНС на звернення до суду з позовами, чим фактично з 29 жовтня 2022 року усунуто спірність питання у подібних правовідносинах. На переконання прокурора, з урахуванням внесених змін, вбачається, що саме до компетенції ДСНС, як суб`єкта владних повноважень, віднесено відповідні завдання із захисту державних інтересів у вказаній сфері правовідносин, як наслідок, остання наділена повноваженнями на звернення до суду з позовом цієї категорії. Такі аргументи прокурора суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки Державна служба України з надзвичайних ситуацій, як суб`єкт владних повноважень, при застосуванні своєї компетенції, має право на звернення до суду виключно з підстав, визначених законом. Водночас ні положеннями КЦЗ України, ні іншими законами України не встановлено додаткових підстав для звернення Державної служби України з надзвичайних ситуацій до адміністративного суду з питань щодо належного виконання нею своїх повноважень, окрім тих, які визначені законом. Вказане питання вже досліджувалося Верховним Судом, яким, зокрема, у постанові від 23 січня 2025 року у справі № 520/16197/23, аналізуючи положення пункту 48 частини другої статті 17-1 КЦЗ України в редакції Закону № 2655-ІХ, зробив висновок, що коло правовідносин, у яких територіальний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій може бути позивачем, хоча і розширилось, тобто перестало бути виключним, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого Державна служба України з надзвичайних ситуацій може подати до суду позовну заяву. Іншими словами, у чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 КЦЗ України окреслена прив`язка правової підстави звернення до суду із нормою закону, і лише за її наявності Державна служба України з надзвичайних ситуацій може набути статусу позивача. Аналізуючи чинні законодавчі положення щодо обсягу повноважень Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Верховний Суд у згаданій вище постанові виснував, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив Державну службу України з надзвичайних ситуацій правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та відповідно правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд. Таким чином, Державна служба України з надзвичайних ситуацій та її територіальні органи не наділені повноваження щодо звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про зобов`язання щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисних споруд цивільного захисту у якості позивача. Отже, оскільки прокурор в позовній заяві визначив орган, в особі якого він звернувся до суду та захищає інтереси держави, який не має самостійного права на звернення із цим позовом, то прокурор не може набути право звернення з цим позовом до суду. З цих підстав, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, як того вимагає ст.242 КАС України, у зв`язку з чим підстав для її скасування не існує. Щодо заяви прокурора про відмову від позову. Під час апеляційного провадження прокурором подано заяву, в якій останній заявив про відмову від позову та у зв`язку з чим просив закрити провадження у справі. Відповідно до ч.1 ст.189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі (ч.3 ст.189 КАС Укаїни). Відповідно до п.2 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. Згідно із ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Отже, під час апеляційного провадження, у разі, зокрема, наявності підстав для закриття провадження у справі, встановлених ст.238 КАС України, суд апеляційної інстанції може скасувати судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, а провадження у справі закрити. Але, вказане правило стосується виключно судового рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи. У спірному ж випадку судом першої інстанції не ухвалювалося судове рішення, яким би було закінчено розгляд справи. Оскаржуваною у цій справі ухвалою залишено позов прокурора без розгляду у зв`язку з відсутністю в останнього права на звернення до суду з позовом. З цих підстав суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення заяви прокурора про відмову від позову та закриття провадження у справі. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 325 КАС України, суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу виконувача обов`язки керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі №160/34362/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Вступну та резолютивну частини проголошено 19.06.2025 Повне судове рішення складено 20.06.2025 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя І.Ю. Добродняк суддя А.В. Суховаров