Постанова 4855 № 320/15625/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/15625/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягає у непереведені ОСОБА_1 з пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком, призначену відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати відповідача перевести ОСОБА_1 з пенсії, призначеної за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком, призначену відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 22.03.2023 та здійснити її нарахування і виплату, з урахуванням уже виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вважає протиправним відмову відповідача у переведенні його з пенсії, призначеної за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком, призначену відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач позов не визнав, подав відзив в якому зазначив, що відсутні підстави для розгляду заяви наданої за довіреністю в інтересах іншої особи. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовну у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом дублюють доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з 01.02.2022 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 06.02.2020, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розглянувши вказану заяву відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №

2. Однак, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 у справ №640/10025/20 заявлений позивачем позов до відповідача про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії було задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ шляхом зарахування до пільгового стажу роботи за Списком № 2 період навчання, а також періоди роботи на пільговій посаді за Списком № 2 з 15.10.1996 по 04.07.2010, з 06.02.2020; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити Позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ, шляхом зарахування до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періоду навчання, а також періоду роботи на пільговій посаді за Списком № 2 з 15.10.1996 по 04.07.2010, з 06.02.2020. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2022 відповідачу було відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Водночас, 01.02.2022 позивач набув право на пенсію за віком на загальних підставах, у зв`язку з чим напередодні звернувся до відповідача із заявою від 31.01.2022 про призначення пенсії. За вказаною заявою відповідач призначив позивачу пенсію з 01.02.2022 у розмірі 10 582,17 грн, враховуючи страховий стаж 39 років 07 місяців 10 днів. У період із 01.02.2022 по 20.06.2022 позивач одержував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 10 582,17 грн. 27.06.2022 відповідач видав розпорядження, відповідно до якого на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 у справі № 640/10025/20 позивачу було призначено з 06.02.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 7 228,09 грн, враховуючи страховий стаж по 31.01.2020 - 37 років 11 місяців 10 днів. Відтак, із 24.06.2022 і по цей час відповідач почав виплачувати позивачу пенсію у розмірі 7 228,09 грн, що є суттєво меншою за ту, яку йому було призначено за віком. 22.03.2023 представник позивача звернулася до відповідача із заявою про переведення з пенсії, призначеної за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком, призначену відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду вказаної заяви відповідач у листі від 28.03.2023 № 2600-0202-8/57880 повідомив, що позивачем всупереч порядку, встановленому постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, не було особисто подано до відповідача заяву про переведення з одного виду пенсії на інший, а відтак підстав для розгляду заяви представника позивача за довіреністю немає. Також, відповідач зазначив, що переведення з пенсії, призначеної за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком, призначену відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не передбачено чинним законодавством. Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у переведенні позивача на бажану ним пенсію є протиправною. Доводи відповідача про відсутність підстав для розгляду заяви, поданої на підставі довіреності в інтересах іншої особи, є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерело існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Абзацами 1, 2 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28 років. Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Аналогічні положення передбачені статтями 6, 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так, зокрема, відповідно до вказаних положень особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку. Такі пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку, як наприклад, пенсії за віком та по інвалідності, що призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності. Положеннями частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що особі, яка одночасно має право на різні види пенсії, передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначається один із них за її вибором. Отже, в особи є право на обрання конкретного виду пенсії. Таке право реалізується шляхом подачі заяви про переведення з одного виду пенсії на інший. З матеріалів справи вбачається, що позивачу з 01.02.2022 призначено пенсію за віком на загальних підставах, що свідчить про те, що останній досягнув віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та мав необхідний для призначення цієї пенсії страховий стаж. Водночас 20.06.2022, із набранням рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 у справі № 640/10025/20 законної сили, Позивач з 06.02.2020 набув право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відтак, починаючи з 20.06.2022 виплату пенсії за віком на загальних підставах було припинено, та розпочато виплату пенсії за віком на пільгових умовах. Таким чином, станом на 20.06.2022, позивач має право на два види пенсій: - на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Суд першої інстанції вірно вказав, що право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у часовому вимірі, de jure, виникло у позивача раніше за пенсію за віком на загальних підставах. Однак, через протиправну бездіяльність відповідача, підтверджену рішенням суду, це право, de facto, було визнане за позивачем вже після призначення йому пенсії за віком на загальних підставах. Відтак, на момент набрання рішенням суду законної сили право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах втратило свою актуальність, оскільки йому було вже призначено пенсію за віком. Тобто, має місце невизначена та неоднозначна ситуація, коли з одного боку - у позивача є одночасне право на два різні види пенсій, а з іншого боку - у зв`язку з набранням рішенням суду законної сили, що відповідно до етапі 370 Кодексу адміністративного судочинства України має обов`язковий характер. Відповідач має призначити та виплачувати позивачу у майбутньому лише пенсію за віком на пільгових умовах. Натомість, за наведених обставин, коли виплату пенсії позивачу за віком на загальних підставах було припинено відповідачем у зв`язку з виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 у справі № 640/10025/20 про призначення іншого виду пенсії, позивач попри призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 має право перевестися на пенсію за віком на загальних підставах. Позивачу з 01.02.2022 призначено пенсію за віком на загальних підставах, що свідчить про те, що останній досягнув віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та мав необхідний для призначення цієї пенсії страховий стаж. Це право гарантоване йому Законом України «Про загальнообов`язкове держали» пенсійне страхування», відповідає принципу верховенства права та узгоджується з приписами пункту 4 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача у переведенні позивача на бажану ним пенсію є протиправною. Судом першої інстанції вірно зазначено, що з аналізу положень Закону України «Про звернення громадян» випливає, що в разі надходження, до органу звернення такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні чи скарзі обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Крім того, положеннями пункту 4.2 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, передбачено, що при прийманні документів, у тому числі заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, серед іншого, ідентифікує заявника (його представника). Вказані приписи зобов`язують посадову особу пенсійного органу ідентифікувати заявника або його представника та зареєструвати подану ним заяву. Зазначене дає підстави стверджувати, що доводи відповідача про відсутність підстав для розгляду заяви, поданої на підставі довіреності в інтересах іншої особи, є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу. Колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга відповідача повністю дублює відзив на позовну заяву, тобто в ній не наведено норм законодавства, які порушені чи не враховані судом першої інстанції, не спростовано викладену у рішенні суду правову позицію та не спростовано доводів позивача, які стали підставою для задоволення позову. Твердження апелянта щодо відсутності підстав для стягнення судового збору є необґрунтованими, оскільки частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 21.12.2023. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна