Постанова 4854 № 420/9228/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/9228/23 Перша інстанція: суддя Попов В.Ф., повний текст судового рішення складено 31.05.2023, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О., суддів: Танасогло Т.М., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі №420/9228/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В: 27.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 призначити пенсію за віком згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV з урахуванням статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020, 2021 та 2022 роки, починаючи з 23.02.2023; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 , починаючи з 23.02.2023, пенсію за віком, передбачену статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV та здійснити її перерахунок відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020, 2021 та 2022 роки. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що починаючи з 23.02.2023 він має право на пенсію за віком, передбачену статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV з урахуванням статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020, 2021 та 2022 роки. Однак, орган Пенсійного фонду протиправно відмовив у переведенні на таку пенсію. Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовними вимогами не погоджувалось та вважало їх необґрунтованими з підстав викладених у відзиві на позовну заяву наголошуючи на тому, що 05.09.2016 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таку пенсію обчислено як непрацюючій особі при страховому стажі 40 років 1 місяць (враховано по 30.09.2019), середньомісячній заробітній платі 14402,49грн., визначеній за період з 01.07.2000 по 30.09.2016 згідно даних персоніфікованого обліку, розмір якої становив 5877,60грн., з яких 5772,95грн. основний розмір пенсії, 104,65грн. доплата за 5 років понаднормативного стажу. Як зуважував відповідач, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком на пільгових умовах, а тому немає законодавчо передбачених підстав для переведення його на пенсію за віком на загальних підставах. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі №420/9228/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пільгових умовах, призначену на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2 ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з підстав призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2023 про переведення з пенсії за віком на пільгових умовах, призначену на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2 ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням висновків наведених у цьому рішенні. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав, що призначена позивачеві пенсія на пільгових умовах за віком та пенсія за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за переведенням на яку звернувся позивач, є різними видами пенсій. Також, окружний адміністративний суд дійшо висновку, що розглядаючи заяву позивача, пенсійний орган повинен був надати оцінку наявності в останнього права на отримання пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Натомість позивачу листом повідомлено, що у зв`язку із призначенням пенсії на пільгових умовах за віком підстав для переведення на такий вид пенсії немає. Тобто, пенсійним органом фактично не розглянуто питання щодо наявності у позивача права на переведення на інший вид пенсії. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області подано апеляційну скаргу у якій, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідачем викладено прохання скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області не зазначено у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги дублює зміст відзиву на позовну заяву (а.с.33-35, а.с.136-137). В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого. Зокрема, колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою щодо переведення його з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за віком на пільгових умовах, яку призначено відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За наслідком розгляду вказаного звернення органом Пенсійного фонду на ім`я ОСОБА_2 надіслано лист (а.с.15), у якому адресата повідомлено, що він отримує пенсію за віком на пільгових умовах, а тому немає підстав для переведення його на пенсію на загальних підставах. Не погодившись із такою відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з даною позовною заявою. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку колегія суддів виходить із наступного. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України гарантовано Законом України «Про пенсійне забезпечення». Згідно із статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Колегією суддів з`ясовано, що 05.06.2016 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно із статтею 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку. Статтею 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами. В межах досліджуваної ситуації позивач виявив бажання перейти на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно із частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Частиною 1 статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Умови призначення пенсії за віком унормовано статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно із якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Як установлено колегією суддів, відмовляючи ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суб`єктом владних повноважень не надавалась оцінка наявності у пенсіюнера права на таку пенсію. У досліджуваній відмові лише вказано про те, що позивач уже отримує пенсію за віком на пільгових умовах. Водночас, вказана відмова не кореспондується із положеннями вищенаведених законодавчих приписів, адже як Законом України «Про пенсійне забезпечення», так і Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 гарантовано права на переведення з одного виду пенсії на інший. Апеляційний суд вказує, що жодних застережень, зокрема, отримання пенсії за віком на пільгових умовах, під час переведення на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» законодавчі приписи не містять. Отже, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не ґрунтується на законодавчих приписах. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністратвиного суду щодо протиправності відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача. В межах даного апеляційного розгляду сторонами не оскаржується питання застосування показника середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому таким обставинам колегією суддів оцінка не надається. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За таких обставин, оскаржувана частина рішення суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а викладені в апеляційній скарзі твердження відповідача не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваної частини рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі №420/9228/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді Т.М. Танасогло А.В. Крусян