Постанова 4824 № 199/3815/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ справа № 199/3815/23 провадження № 22-ц/824/16183/2023 19 грудня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І. при секретарі Усковій Я. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням посадової особи органу державної влади, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року в складі судді Шереметьєвої Л. А., встановив: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним, в якому просила стягнути з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) на її користь суму матеріальних збитків в розмірі 1 586 629 грн, а також 3 000 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що за результатами розгляду скарги гр. ОСОБА_2 . Кваліфікаційною комісією прийнято рішення, оформлене протоколом № 2 від 29 липня 2021 року, щодо звернення з поданням до Держгеокадастру про анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 (кваліфікаційний сертифікат від 3 січня 2013 року № НОМЕР_1), а 6 серпня 2021 року Кваліфікаційною комісією винесено подання № 21/42 про анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженерів-землевпорядників, зокрема ОСОБА_1 , та направлено до Держгеокадастру для прийняття відповідного рішення. Держгеокадастром 13 серпня 2021 року на підставі подання Кваліфікаційної комісії прийнято наказ № 392 «Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів», яким анульовано кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника ОСОБА_1 від 3 січня 2013 року № НОМЕР_1. Внаслідок анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника вона фактично було позбавлена роботи, доходів для існування її сім`ї, була принижена її честь, гідність та ділової репутації, був повністю зруйнований її бізнес. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року та постановою Верховного Суду від 16 березня 2023 року (справа №160/18668/21), її позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Держгеокадастру № 392 від 13 серпня 2021 року «Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів» у частині, що стосується сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_1 (сертифікат інженера-землевпорядника № НОМЕР_1 від 3 січня 2013 року). З моменту анулювання кваліфікаційного сертифікату до моменту відновлення сертифікату інженера-землевпорядника вона була позбавлена заробітку в розмірі 1 580 629 грн. Вказаними діями відповідача їй була завдана моральна шкода, а саме: заплямована репутація - 1 000 000 грн; мобінг - 1 000 000 грн; зруйнований бізнес - 1 000 000 грн. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила позов задовольнити. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Держгеокадастру про відшкодування матеріальної та моральної шкоди закрито. Ухвала суд у першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом як фізична особа, проте має на меті захист своїх прав та інтересів як фізичної особи-підприємця. Зважаючи на характер правовідносин у справі, правовий статус суб`єкта звернення, суд дійшов висновку, що даний спір має розглядатися у порядку господарського судочинства. 11.10.2023 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд неправильно визначив предметну юрисдикцію справи, оскільки вона звернулася до суду із позовом як фізична особа про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої йому протиправними діями відповідача. Суд помилково вважав, що спір повинен розглядатися у порядку господарського судочинства. 13.11.2023 представник Держгеокадастру подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, здійснювала свою діяльність згідно сертифікату НОМЕР_2 від 13.08.2013. Згідно ст. 20 ГК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності ( крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. Зважаючи на характер правовідносин у справі, правовий статус суб`єкта звернення, суд правомірно дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Представник відповідача - Будлянський В. М. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 03.01.2013 №2 ОСОБА_1 видано кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника НОМЕР_2. ОСОБА_1 з 15.06.2015 зареєстрована як фізична особа-підприємець, видами її діяльності за КВЕД є: 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний), 69.10 Діяльність у сфері права. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року та постановою Верховного Суду від 16 березня 2023 року (справа №160/18668/21), визнано протиправним та скасовано наказ Держгеокадастру № 392 від 13 серпня 2021 року «Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів» у частині, що стосується сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_1 (сертифікат інженера-землевпорядника № НОМЕР_1 від 3 січня 2013 року). Позивачка вважала, що протиправними діями відповідача була принижена її честь, гідність, ділова репутації, зруйновано бізнес, що завдало майнової та моральної шкоди. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. У статті 6 Конвенції, закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом з метою захисту своїх прав та інтересів саме як фізичної особи- підприємця. Однак такий висновок спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне. Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди(пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України). У поданому в порядку цивільного судочинства позові ОСОБА_1 просила стягнути з Держгеокадастру на її користь суму матеріальних збитків в розмірі 1 586 629 грн, а також 3 000 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Згідно зі змістом позовної заяви ОСОБА_1 зазначала такі підстави для відшкодування моральної шкоди: а) протиправне анулювання сертифіката інженера-землевпорядника на підставі подання Дежргеокадастру; б) приниження її честі, гідності, ділової репутації ; в) неможливість працевлаштуватись, зруйнований бізнес; г) мобінг в соціальній мережі. Позивачка зазначала, що з червня 2021 року вона припинила брати замовлення на виготовлення документації, недороблені справи вона була змушена передати іншому сертифікованому землевпоряднику. Самим болючим було пояснення замовникам, чому вона вимушена їм відмовляти. Землевпорядники пояснювали її замовникам, що вона не фахівець, щоб вони забирали свої документи і гроші і йшли до них. Внаслідок цих дій вона втратила сон, постійні мігрені та болі в серці вимагали грошових коштів. Підставами для відшкодування майнової шкоди позивачка зазначала позбавлення доходу від своєї діяльності з моменту анулювання сертифікату до моменту його відновлення. Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Згідно частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Тому із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб`єктний критерій. У справі, що розглядається, з позовом до суду в порядку цивільного судочинства звернулася фізична особа - ОСОБА_1 . Зі змісту позовних вимог убачається, що позивачка звернулася за захистом своїх майнових та немайнових прав як особи, якій було видано сертифікат інженера -землевпорядника та який було протиправно анульовано Держгеокадастром, чим їй було завдано майнову та моральну шкоду. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. ЦПК України не передбачає обмежень щодо розгляду спору між фізичною і юридичною особами про відшкодування майнової та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства. Разом з тим визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу (стаття 13 ЦПК України). Установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (статті 89, 263, 264 ЦПК України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 607/6092/18 (провадження № 14-483цс18) та від 06 лютого 2019 року у справі № 607/6079/18 (провадження № 14-485цс18). З огляду на наведені положення норм ЦПК України та ГПК України спір, що виник між сторонами, де позивачем є фізична особа, а відповідачем - юридична особа, за суб`єктним складом є цивільно-правовим, а юрисдикція щодо його розгляду належить суду загальної юрисдикції. Позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди фізичній особі, яка також має статус фізичної особи- підприємця не віднесені законом до юрисдикції господарського суду. З огляду на суб`єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин колегія судді вважає, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про його належність до юрисдикції господарських судів України. Суд безпідставно вважав, що ОСОБА_1 у поданому позові виступає не як фізична особа, а як фізична особа-підприємець, адже у силу норм процесуального закону право визначення предмета і підстав позову належить виключно позивачеві. Як пояснила ОСОБА_1 , вона має намір захистити свої цивільні права як фізичної особи, а не суб`єкта підприємницької діяльності, що виключає юрисдикцію господарського суду, та не може бути підставою для позбавлення її права доступу до правосуддя згідно зі статтею 6 Конвенції. В позовній заяві позивачка вказує себе не суб`єктом підприємницької діяльності, а фізичною особою, а тому спір за своїм суб`єктним складом та з урахуванням предмета належить до цивільної юрисдикції. Отже, ухвалу суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України оскаржуване судове рішення необхідно скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. У такому випадку розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не проводиться. Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд Постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням посадової особи органу державної влади направити до Солом`янського районного суду міста Києва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22.12.2023. Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук