Постанова Київський апеляційний суд № 760/2768/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №760/2768/22 Головуючий у 1 інстанції: Оксюта Т.Г. Провадження №22-ц/824/10553/2022 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. 12 грудня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Гаращенка Д.Р. суддів Кулікової С.В., Музичко С.Г. за участю секретаря Дуб С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У лютому 2022 року ПрАТ «АСК «ОМЕГА» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути з відповідача на користь позивача в порядку суброгації виплачене страхове відшкодування в розмірі 335 921,26 грн та судовий збір в розмірі 5 038,82 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.02.2019 р. між ПрАТ «АСК «ОМЕГА» та ТОВ «Сумитеплоенерго» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №101-07-2244-10, за яким застраховано автомобіль «Toyota Highlander», р/н НОМЕР_1 . 07.02.2019 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet Lacetti», р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля «Toyota Highlander», р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водії цих автомобілів та їх пасажири зазнали тілесних ушкоджень. За фактом вказаної ДТП 07.02.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за №12019270210000198 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. 08.02.2019 представник ТОВ «Сумитеплоенерго» звернувся до АСК «ОМЕГА» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. З метою визначення розміру збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Highlander», р/н НОМЕР_1 , страховик звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 . За результатами проведеного автотоварознавчого дослідження було складено висновок експерта № 020/19 від 18.03.2019 p., згідно якого: ринкова вартість автомобіля «Toyota Highlander», р/н НОМЕР_1 на момент ДТП становить 520 921,26 грн.; вартість відновлювального ремонту складає 666 133,86 грн. При цьому експерт дійшов висновку, що відновлення автомобіля є економічно недоцільним, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість ТЗ на момент ДТП. Погоджена сторонами договору вартість залишків застрахованого транспортного засобу складає 150 000,00 грн. Згідно умов договору добровільного страхування, франшиза при повній загибелі застрахованого транспортного засобу становить 5% від страхової суми, тобто 35 000,00 грн. На виконання умов договору, на підставі страхового акту №7-15278 від 21.02.2020 АСК «ОМЕГА» сплатила на користь ТОВ «Сумитеплоенерго» страхове відшкодування в розмірі 335 921,26 грн. На підставі викладеного позивач просив позов задовольнити. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дорожньо-транспортна пригода сталася за участю двох джерел підвищеної небезпеки, тому обов`язковою підставою для відшкодування шкоди має бути доведеність вини певної особи (водія) у спричинені ДТП. Таким чином, встановлення протиправності дій, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою позивачу, вини відповідача, входить до предмету доказування при розгляді даної справи. Однак позивачем не було доведено належними та допустимим доказами, що в результаті ДТП, яка відбулась 07.02.2019, настала цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи Не погоджуючись із рішенням суду, 23 травня 2023 року ПрАТ «АСК «ОМЕГА» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року та ухвалити нове, яким позов ПрАТ «АСК «ОМЕГА» задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відсутність у матеріалах справи судового рішення, яким особу було б притягнуто до відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, не може бути достатньою підставоюдля відмови у позові, оскільки в силу приписів закону таке рішення є обов`язковим для суду, протене єдиним доказом вини заподіюваної шкоди. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановіКГС у складі Верховного Суду від 16 липня 2018 р. у справі № 910/20412/16. Вважає, що суд не позбавлений та не обмежений у праві самостійно, в рамках розгляду даного спору іза наявності відповідних документальних доказів, установити наявність вини в діях ОСОБА_1 , згідно з яких слід дійти висновку, що пошкодження застрахованого позивачем автомобіля сталось з вини відповідача та було результатом виключно неправомірних дій ОСОБА_1 , який порушив вимоги п. 2.3.6, п. 11.3, п. 12.1 Правил Дорожнього руху України, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв`язоку між діямивідповідача та пошкодженням застрахованого позивачем автомобіля. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 не скористався свої правом на подання відзиву, що перешкоджає розгляду справи у апеляційній інстанції. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання ОСОБА_1 - в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив відмовити її задоволенні. Представник Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи по суті, причини неявки суду не повідомили. Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06). Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом першої інстанції встановлено, що 07.02.2019 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet Lacetti», р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля «Toyota Highlander», р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Згідно відомостей довідки про ДТП №3019042399152810, зазначена ДТП сталося внаслідок порушення ОСОБА_1 п.2.3.б ПДР - порушення стеження за дорожньою обстановкою, реагування на її зміну, стеження за вантажем, технп. 11.3. ПДР - порушення виїзду на смугу зустрічного руху на дорогах із двостороннім рухом за відсутн п.12.1. ПДР - водій транспортного засобу не врахував безпечну швидкість руху, особл. вантажу, стан транспортного засобу. За фактом вказаної ДТП, 07.02.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за №12019270210000198 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Постановою старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СВ Прилуцького районного відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області Коробка В.В. від 23.02.2022 кримінальне провадження №12019270210000198 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито на підставі ч.1 п.2 ст. 284 КПК України. Автомобіль «Toyota Highlander», р/н НОМЕР_1 застрахований в ПрАТ «АСК «ОМЕГА» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №101-07-2244-10 від 01.02.2019. 08.02.2019 представник ТОВ «Сумитеплоенерго» звернувся до АСК «ОМЕГА» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. З метою визначення розміру збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Highlander», р/н НОМЕР_1 , страховик звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 . За результатами проведеного автотоварознавчого дослідження було складено висновок експерта № 020/19 від 18.03.2019 p., згідно якого: ринкова вартість автомобіля «Toyota Highlander», р/н НОМЕР_1 на момент ДТП становить 520 921,26 грн.; вартість відновлювального ремонту складає 666 133,86 грн. При цьому експерт дійшов висновку, що відновлення автомобіля є економічно недоцільним, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість ТЗ на момент ДТП. На виконання умов договору, на підставі страхового акту №7-15278 від 21.02.2020 АСК «ОМЕГА» сплатила на користь ТОВ «Сумитеплоенерго» страхове відшкодування в розмірі 335 921,26 грн. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалених судових рішень в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Законом України "Про страхування", ЦК України та іншими законодавчими актами. Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності зазначений Закон визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, та/або майну потерпілого. При цьому Розділом ІІІ Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено порядок здійснення страхового відшкодування на території України. За правилами статті 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана зокрема з: пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до положень статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395. Абзацом 1 пункту 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено судам, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Це означає, що у справах, що стосуються відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (внаслідок ДТП), обов`язок відшкодування шкоди виникає за наявності наступних умов: 1) дії завдавача шкоди були неправомірними; 2) між діями завдавача шкоди та шкодою є безпосередній причинний зв`язок. Підставою звільнення особи від відповідальності в деліктних правовідносинах є відсутність будь-якої складової цивільного правопорушення. Колегія суддів звертає увагу, що для того щоб встановити вину особи у завданні шкоди в матеріалах справи мають бути достатньо належних допустимих доказів, що підтверджують цю вину у спірній дорожньо-транспортній пригоді й оцінка надається індивідуально в кожному випадку. З урахуванням зазначених норм чинного ЦК України, для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, в першу чергу необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, відтак цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину. Абзацом 4 пункту 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» також визначено, що «відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв`язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне порушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода, та чи сталася вона з вини відповідача. Відповідно до роз`яснень, викладених у абзаці 3 пункту 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1: частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що і відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 6 зазначеної постанови пленуму, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Зобов`язання з заподіяння шкоди (деліктні зобов`язання) це зобов`язання, які виникають внаслідок порушення майнових чи особистих немайнових прав абсолютного характеру і мета яких забезпечити поновлення прав потерпілого за рахунок заподіювача шкоди або особи, відповідальної за шкоду. Законодавство в деліктних правовідносинах передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги, про те щовідсутність у матеріалах справи судового рішення, яким особу було б притягнуто до відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, не може бути достатньою підставоюдля відмови у позові, оскільки в силу приписів закону таке рішення є обов`язковим для суду, протене єдиним доказом вини заподіюваної шкоди. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановіКГС у складі Верховного Суду від 16 липня 2018 р. у справі № 910/20412/16. Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи наявна копія постанови слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СВ Прилуцького районного відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області Коробка В.В. від 23.02.2022 про закриття кримінального провадження №12019270210000198. В постанові встановлено, що 07.02.2019 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Chevrolet Lacetti», р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля «Toyota Highlander», р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . Проте, в постанові про закриття кримінального провадження не встановлено, що ДТП сталося з вини відповідача ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вина відповідача ОСОБА_1 у вчиненні ДТП не може підтверджуватись довідкою про дорожньо-транспортну пригоду та витягом з ЄРДР кримінального провадження №12019270210000198. Ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду від 09.02.2022 було відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування. В ході досудового розслідування не отримано достатніх доказів в діях будь-якого з учасників даного ДТП, які свідчать про наявність складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Кримінальне провадження закрито на підставі ч.1 п. 2 ст. 284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення). В матеріалах справи відсутні інші відомості, які б підтверджували вину відповідача ОСОБА_1 у ДТП, яка мала місце 07.02.2019. Щодо інших доводів, колегія суддів роз`яснює апелянту, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених ЦПК України. Таким чином, встановлення протиправності дій, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою позивачу, вини відповідача, входить до предмету доказування при розгляді даної справи. З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про те що позивачем не було доведено належними та допустимим доказами, що в результаті ДТП, яка відбулась 07.02.2019, настала цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , в зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову. Що стосується доводів апеляційної скарги, то останні фактично зводяться до не згоди апелянта з ухваленим рішенням суду першої інстанції та суб`єктивної його переоцінки. Доводи апеляційної скарги є не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення не впливають, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст виготовлено 20 грудня 2023 року. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді С.Г. Музичко С.В. Кулікова