Постанова Полтавський апеляційний суд № 525/456/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 525/456/23 Номер провадження 22-ц/814/4435/23Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю.І. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Панченка О.О., суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П. при секретарі Філоненко О.В., за участю представника заявника адвоката Сидоренка Ю.В. представника заінтересованої особи - Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області - Бута Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Сидоренка Юрія Володимировича на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 липня 2023 рокуухваленого у складі головуючого судді Ячало Ю.І., повний текст судового рішення виготовлено - 21.07.2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 заінтересовані особи Великобагачанська селищна рада Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ,- В С Т А Н О В И В : Зміст заяви У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Великобагачанського районного суду Полтавської області з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем. Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . В зв`язку з її смертю відкрилась спадщина, до якої входить квартира АДРЕСА_2 . Заявниця є спадкоємцем ОСОБА_3 четвертої черги за законом, тому що проживала із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини, а саме з березня 2016 року. Мали спільний бюджет, разом здійснювали покупки продуктів харчування для приготуванні їжі, сплачували за комунальні послуги та вели спільне господарство. Разом із спадкодавцем заявниця робила спільні покупки та ремонт квартири, а саме: було придбано двоконтурний газовий котел, труби та проведено індивідуальне опалення у квартирі АДРЕСА_2 . З жовтня 2018 року по 2021 рік постійно контролювала увімкнення та вимкнення газового котла та регулювала опалення в квартирі. З січня 2021 року заявниця самостійно сплачувала за комунальні послуги, так як власниця квартири хворіла і часто знаходилася у Великобагачанській ЦРЛ, постійно її відвідувала, купувала ліки та продукти харчування. В зв`язку з станом здоров`я та потребою в постійному догляді ОСОБА_3 переїхала до будинку заявниці за адресою: АДРЕСА_3 , де було облаштовано кімнату та ліжко-місце для лежачої жінки (перелом шийки бедра), де вона продовжувала виконувати рекомендації сімейного лікаря, здійснювала цілодобовий догляд за нею до часу відкриття спадщини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 дня смерті ОСОБА_3 . Постановою №137/02-31 від 10.11.2022 про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно. Відмова мотивована відсутністю документів, які підтверджують факт родинних відносин, наявності заповіту або інших підстав закликання до спадкування. Тому заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю в період часу з березня 2016 року до моменту відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 липня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 заінтересовані особи -Великобагачанська селищна рада Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, відмовлено. Відмова в задоволенні заяви мотивована тим, що заявником не доведено самого факту проживання із померлою однією сім`єю на протязі вказаного у заяві проміжку часу. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги Не погодившись із таким вирішенням спору, представник ОСОБА_1 адвокат Сидоренко Юрій Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій, посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неправильне встановлення обставин справи, а тому просить скасувати рішення місцевого суду, та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано те, що згідно з поясненнями заявника, заінтересованої особи ОСОБА_2 та свідків протягом вказаного у заяві періоду саме заявник проживала разом з ОСОБА_3 у її квартирі АДРЕСА_2 і там знаходились її особисті речі та спальне місце. Реєстрація місця проживання заявника за іншою адресою та перебування в зареєстрованому шлюбі не спростовують вказану обставину, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 29 Цивільного кодексу України фізична особа може мати кілька місць проживання, а згідно з ч. 1 ст. 56 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання. При цьому, статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», в редакції, що діяла у проміжок часу, який зазначений заявником у заяві, поданій до суду, встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Суд безпідставно прийшов до висновку, що час проживання заявником із померлим однією сім`єю не може бути більше одного місяця. Щодо інших умов для визнання осіб членами сім`ї, то вони також мали місце, про що було зазначено в заяві та підтверджено свідками і заінтересованою особою ОСОБА_2 , зокрема те, що заявник з покійною ОСОБА_3 разом здійснювали покупки продуктів харчування для приготуванні їжі, сплачували за комунальні послуги та вели спільне господарство, робили спільні покупки та ремонт квартири, а саме: було придбано двоконтурний газовий котел, труби та проведено індивідуальне опалення у квартирі АДРЕСА_2 , з жовтня 2018 року по 2021 рік заявник постійно контролювала увімкнення та вимкнення газового котла та регулювала опалення в квартирі, з січня 2021 року заявниця самостійно сплачувала за комунальні послуги, так як власниця квартири хворіла і часто знаходилася у Великобагачанській ЦЛ, купувала ліки та продукти харчування. При цьому вказані витрати проводились за спільні кошти, тому що пенсії самої ОСОБА_3 на все це не вистачало. Про наявність сімейних відносин між заявником та ОСОБА_3 свідчить і поведінка заінтересованої особи ОСОБА_2 , яка, будучи єдиним родичем ОСОБА_3 та спадкоємцем за заповітом, відмовилась від спадщини, оскільки вважала що право на її отримання має саме заявник ОСОБА_1 . Від Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області на адресу Полтавського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому селищна рада просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заінтересована особа ОСОБА_2 також надала Полтавському апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в якому зазначила, що вона будучи спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом, відмовилася від спадщини, оскільки вважає, що право на спадщину має ОСОБА_1 яка хоч і не є родичем, але фактично була членом сім`ї ОСОБА_3 виконувала всі обов`язки члена сім`ї, просила апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сидоренка Ю.В. задовольнити. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши представника заявника адвоката Сидоренка Ю.В., представника заінтересованої особи - Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області - Бута Д.В., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку. Встановлені обставини справи Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 28 грудня 2021 року, після смерті якої відкрилася спадщина (а.с. 4). Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житла Великобагачанської селищної Ради від 26.11.1997 року, на підставі розпорядження Великобагачанської селищної Ради народних депутатів Великобагачанського району Полтавської області від 23.09.1997 року за № 12, квартира АДРЕСА_4 , належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с. 5). Відповідно до інформації наданої виконавчим комітетом Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області ОСОБА_3 станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 117). Відповідно до інформації наданої Великобагачанською державною нотаріальною конторою, із заявою про прийняття спадщини на майно померлої ОСОБА_3 звернулася заявниця ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 , яка відмовилася від прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 11/2022 (а. с. 68-97). Постановою державного нотаріуса від 10.11.2022 року заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з необхідністю встановлення у судовому порядку факту спільного проживання померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та заявника ОСОБА_1 однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с. 29). Відмовляючи в задоволенні заяви місцевий суд виходив з того, що заявником не доведено, що упродовж п`яти років вона разом із померлою ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, здійснювали покупки, утримували житло та сплачували комунальні послуги. Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду не вірним з наступних підстав. Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини За приписами ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства. Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п. Абзацами першим, другим пункту 21 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встанвоелння факту прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, у встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають (абзаци1,2 пункту 23 Постанови). Отже, метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, оскільки такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем. Згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Згідно статті 1264 ЦК України особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини мають право на спадкування за законом у четверту чергу. Для набуття права на спадкування за законом на підставі цієї норми необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Наведене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 03.05.2018 у справі №304/1648/14-ц. Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. З огляду на те, що законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю, зокрема, спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов`язки, факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється судом згідно п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України. Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Наведені норми процесуального права ОСОБА_1 дотримано та доведено належними і допустимими доказами здійснення нею разом із спадкодавцем ОСОБА_3 спільних витрат, наявності спільного бюджету, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання спільного майна, надання взаємної допомоги, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. З відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сидоренка Юрія Володимировича вбачається, що ОСОБА_2 з вимогами апеляційної скарги погоджується та вважає, що вона підлягає задоволенню, оскільки судом під час ухвалення рішення не враховані її пояснення про те, що їй, як єдиній родичці ОСОБА_3 достовірно відомо, що вона проживала з ОСОБА_1 з березня 2016 року однією сім`єю, вони мали спільний побут, несли спільні витрати по ремонту та утриманню житла, разом харчувалися та вирішували питання лікування. Саме з цих підстав будучи спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом, ОСОБА_2 відмовилася від спадщини, оскільки вважала, що право на спадщину має ОСОБА_1 яка хоч і не є родичем, але фактично була членом сім`ї ОСОБА_3 виконувала всі обов`язки члена сім`ї. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18), та Верховним Судом у постановах від 09 січня 2020 року у справі № 186/421/17 (провадження № 48280св18); від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20) та від 01 вересня 2021 року у справі № 523/9720/17 (провадження № 61-7715св21). На підтвердження проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, сплати побутових послуг, взаємних прав та обов`язків, позивачем до заяви про встановлення факту було надано копії відповідних документів та письмових доказів (а.с.7-28). Факт проживання спадкодавця ОСОБА_3 за адресою заявника ОСОБА_1 також підтверджено актом від 13 лютого 2023 року який складено депутатом Великобагачанської селищної ради VIII скликання - Ярошенко С.М., в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.6). Питання щодо встановлення факту спільного проживання однією сім`єю вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи та поданих сторонами доказів. У цій справі колегія суддів надаючи оцінку показанням свідків які вони надали в суді першої інстанції та в сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, дійшла висновку, що позивачка довела факт проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю в період часу з березня 2016 року до моменту відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, а тому рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 січня 2023 рокуслід скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сидоренка Юрія Володимировичазадовольнити. Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 липня 2023 рокускасувати. Постановити нове рішення. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 - задовольнити. Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім`єю в період часу з березня 2016 року до моменту відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 грудня 2023 року. Головуючий О.О. Панченко Судді Т.В. Одринська В.П. Пікуль