Постанова 4814 № 524/2769/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/2769/23 Номер провадження 22-ц/814/3673/23Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж.О. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л. розглянув у порядку письмового провадження в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Міщенко Оксани Володимирівни на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 травня 2023 року, по справі за клопотанням ОСОБА_1 про прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення коштів до спільного розгляду з первісною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, В С Т А Н О В И В: У січні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. 29 квітня 2023 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_3 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення коштів, яка була зареєстрована 01.05.2023. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 травня 2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та стягнення коштів повернуто заявнику. Ухвала суду мотивована тим, що зустрічний позов подано з порушенням строків, визначених в ч. 1 ст. 193 ЦПК України. Окрім того, предметом зустрічного позову є інші об`єкти майна, а не автомобіль, про поділ якого просить ОСОБА_2 . Не погодившись з даною ухвалою місцевого суду, її в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 адвокат Міщенко Оксана Володимирівна, просила ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким прийняти зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення коштів до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано поважності обставин пропуску ОСОБА_1 строку для подання зустрічного позову, а саме те, що ОСОБА_1 тривалий час не могла визначитись зі своєю правовою позицією та необхідністю отримання доказів. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило. Відповідно до положень ч. 3ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається із матеріалів справи, у січні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя (справа № 524/537/23) (а.с 52-58). Згідно відомостей ЄДРСР ухвалою Автозаводського районного суду м. Кренчука від 06 лютого 2023 року відкрито провадження у даній справі. 29 квітня 2023 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_3 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення коштів, яка була зареєстрована 01.05.2023. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 травня 2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та стягнення коштів повернуто заявнику. Постановляючи ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що зустрічний позов подано з порушенням строків, визначених в ч. 1 ст. 193 ЦПК України. Окрім того, предметом зустрічного позову є інші об`єкти майна, а не автомобіль, про поділ якого просить ОСОБА_2 . Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Частиною 7 ст. 178 ЦПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Взаємний зв`язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв`язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв`язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача. Таким чином, зі змісту ст. 193 ЦПК України вбачається, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відноситься до дискреційних повноважень суду, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов`язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. З матеріалів справи вбачається, що предметом первісного позову ОСОБА_2 є поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом стягнення з ОСОБА_1 грошової компенсації вартості частини вартості автомобіля «Ford Fiesta», синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску у сумі 162772,14 грн. З огляду на заявлені в зустрічній позовній заяві вимоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обидва позови не є взаємопов`язані і спільний їх розгляд не є доцільним, адже задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч. 1 ст. 120 ЦПК України). Згідно з ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Повертаючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 місцевий суд врахував ті обставини, що представник відповідача ОСОБА_5 ознайомилась з електронною справою у підсистемі «Електронний суд» 20.02.2023 року, відповідач ОСОБА_1 копію позову та ухвалу про відкриття отримала поштою 21.03.2023 року, то 05.04.2023 року є останнім днем для подання зустрічного позову. Разом з тим, зустрічний позов подано через систему «Електронний суд» 29.04.2023 року. Жодних обґрунтувань неможливості подання зустрічної позовної заяви у встановлений законом строк з причин, що не залежали від відповідача, зустрічна позовна заява ОСОБА_1 не містить. Клопотання про поновлення строку на подачу зустрічної позовної заяви також відсутнє. Посилання ОСОБА_1 , як на причину пропуску строку для подачі зустрічної позовної заяви, на те, що вона тривалий час не могла визначитись зі своєю правовою позицією не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку. Колегія суддів звертає увагу на те, що у пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 686/15112/22. Встановивши, що відповідачем пропущений строк для подання зустрічної позовної заяви та не наведено поважних обґрунтувань неможливості її подання у встановлений строк, що не залежали від відповідача, та що задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню. Колегія суддів зауважує, що повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає відповідачу звернутися до суду з позовом в загальному порядку. Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Міщенко Оксани Володимирівни залишити без задоволення. Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О. Ю. Кузнєцова Судді: С. А. Гальонкін Г. Л. Карпушин