Постанова 4808 № 344/20732/18

Справа № 344/20732/18 Провадження № 22-ц/4808/1342/23 Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д., секретаря Гудяк Х.М., з участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу, стягувача ОСОБА_1 адвоката Футерка В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Івано-Франківської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Футерка Василя Любомировича на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, постановлену суддею Домбровською Г.В., 03 жовтня 2023 року у м. Івано-Франківськ, повний текст якої складено 04 жовтня 2023 року, в с т а н о в и в : У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2018 року у даній справі №344/20732/18, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 травня 2020 року та постановою Верховного Суду від 05 листопада 2020 року, позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з малолітньою дитиною у відповідності до визначеного судом графіку зустрічей. Встановлено ОСОБА_1 відповідний порядок участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини. 22 вересня 2023 року ОСОБА_1 в особі свого уповноваженого представника звернувся до Івано-Франківського міського суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у даній цивільній справі. Заяву обґрунтовано тим, що рішення суду відповідачем добровільно не виконується, відповідачка постійно створює безпідставні, надумані перешкоди позивачу у зустрічах з донькою. Поважними причинами пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання представник заявника зазначає обставину того, що такий виконавчий лист позивачу не видавався, що позбавило його можливості пред`явити його до примусового виконання (а.с.1-4). Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2023 року в задоволенні заяви відмовлено (а.с.47-54). Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Футерко Володимир Михайлович подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що суд в оскаржуваній ухвалі зазначає, що позивач не звертався із заявою про видачу виконавчого листа на рішення, однак при цьому не зазначає яка норма закону не дотримана позивачем (норму, яка б зобов`язувала позивача подати таку заяву). Суд зобов`язаний (незалежно від подання заяви позивачем) на виконання вимог ч.4 ст.431 ЦПК України протягом п`яти днів після набрання судовим рішенням у справі законної сили надіслати копію (текст) виконавчого документу стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Та обставина, що виконавчий лист взагалі не видавався судом жодним чином не впливає на строк пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, який встановлений законом і не залежить від моменту видачі виконавчого листа. Пропущення вказаного строку позивачем є безспірним (визнається вже самим фактом подання заяви), а отримання позивачем виконавчого листа у даному випадку без порушення перед судом питання про поновлення такого строку було б неефективним способом захисту інтересу позивача. Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що позивачу у справі надавалася правнича допомога, а тому він мав бути обізнаний про можливість отримання виконавчого листа та його пред`явлення до примусового виконання, оскільки такі мотиви є лише припущенням суду і не ґрунтуються на жодних доказах, наявних в матеріалах справи. Зокрема, судом не встановлено чи передбачав відповідний договір, укладений позивачем з адвокатом, надання правничої допомоги на стадії виконання рішення суду, чи були повноваження як на момент набрання рішенням суду законної сили, так і протягом строку пред`явлення відповідного виконавчого листа до примусового виконання. Просить ухвалу суду скасувати, прийняти нову, якою поновити ОСОБА_1 строк пред`явлення виконавчого документу до виконання, виданого на виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 17.12.2019 року (а.с.60-64). ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує, що апелянтом не спростовано законного та обґрунтованого рішення суду (оскаржуваної ухвали), не наведено обставин, які можуть вважатися поважними причинами для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа. Апелянт не додав до апеляційної скарги документів, які б спростували висновки суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги відповідають дійсності та є лише припущенням. В даному випадку, позивач, начебто, через обізнаність, більше трьох років а ні добровільно не виконував рішення суду, а ні вчинив будь-яких активних дій для отримання виконавчого листа, що підтверджує неповажність пропуску такого строк учасником справи. Навіть якщо суд не направив виконавчого листа поштовим відправленням позивачу (можливо через об`єктивні причини відсутності марок чи конвертів, що має місце на практиці і підтверджується наявною судовою практикою), то він мав більше трьох років для того, щоб вчинити дії для виконання судового рішення, однак до сьогоднішнього дня заяви не подав, а одразу звертається про поновлення строку для пред`явлення до виконання документу, якого ще не отримав. Обставини, що стосуються пасивної поведінки позивача у виконанні встановленого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (рішення №1066 від 04.10.2018 року) порядку участі позивача у вихованні дитини, рішень судів у справі №344/20732/18 (постанова ВС від 05.11.2020 року), якими змінено порядок його участі у вихованні дитини (вирішено проводити зустрічі у присутності матері в четвер). Зараз позивач намагається залучити сторонню особу - державного виконавця, що є неприпустимим по відношенню до дитини, яка не має бажання спілкуватись навіть з батьком через його байдужу поведінку по відношенню до неї. Вважає, що судом повно досліджено обставини справи, внаслідок чого враховано надані докази, які свідчать, в тому числі про те, що залучення третіх осіб до процесу виховання (зустрічей) дитини не сприятиме покращенню відносин позивача з дочкою. Просить ухвалу суду залишити без змін. У судове засідання не з`явилися відповідачка ОСОБА_2 та представник третьої особи Служби у справах дітей Івано-Франківської міської ради, про причини неявки не повідомили, хоча про день місце та час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення рекомендованої кореспонденції. Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає перегляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за відсутності відповідачки ОСОБА_2 та третьої особи Служби у справах дітей Івано-Франківської міської ради. Вислухавши доповідь судді-доповідача, представника особи, яка подала апеляційну скаргу, стягувача ОСОБА_1 адвоката Футерка В.Л., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її необґрунтованою, виходячи з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 з часу набрання рішенням суду законної сили (21 травня 2020 року) не звертався до суду із заявою про видачу виконавчого листа, враховуючи, що він реально та фактично не був позбавлений можливості подати таку заяву в межах розумного строку, вживати інші дії, спрямовані на виконання рішення суду, дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, а, отже, відмову в задоволенні заяви про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. З таким висновком апеляційний суд погоджується з огляду на таке. Встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2018 року у даній справі №344/20732/18, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 травня 2020 року та постановою Верховного Суду від 05 листопада 2020 року, позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до визначеного судом графіку зустрічей. Встановлено ОСОБА_1 наступний порядок участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : щовівторка та щочетверга кожного тижня з 18:00 год. по 20:00 год. у присутності матері дитини ОСОБА_2 за місцем проживання дитини, або за попередньою домовленістю з матір`ю дитини за іншим місцем; щонеділі кожного тижня з 11:00 год. до 13:00 год. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З дня набрання рішенням суду у справі №344/20732/18 законної сили (21 травня 2020 року) із заявою про видачу виконавчого листа ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області не звертався, у зв`язку з чим, відповідно, Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області виконавчий лист у справі №344/20732/18 не видавався. 22 вересня 2023 року ОСОБА_1 в особі свого уповноваженого представника звернувся до Івано-Франківського міського суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у цивільній справі №344/20732/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Івано-Франківської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною (а.с.1-4). Вимогами статті 433 ЦПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені ст. 120 ЦПК України. Згідно ст. 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі зацікавленої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк. Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача. Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування. Поважними за змістом вказаної норми процесуального права визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Обов`язок подати докази на підтвердження причин пропуску строку закон покладає на заявника. Частиною 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі №2-836/11 (провадження №14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону №1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України). Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання визначені статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року. Так, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки у виконавчому провадженні це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. Разом з цим, вказані норми Конституції України, а також позиція Європейського суду з прав людини щодо принципу обов`язковості судових рішень не скасовують обов`язку стягувача демонструвати заінтересованість в усіх питаннях, які стосуються заходів відновлення його порушеного права, зокрема і періодичного прояву інтересу щодо руху виконавчого провадження, як шляхом діалогу, зокрема і письмового, з відповідними органами виконавчої служби, так і за допомогою засобів дистанційного доступу до інформації про хід виконавчого провадження. Будучи обізнаним про строки пред`явлення виконавчого листа до виконання, стягувач має проявити належну добросовісність та заінтересованість у виконанні судового рішення, зокрема з розумним інтервалом часу вживати заходів щоб дізнатись про стан відомих виконавчих проваджень. Однак, з матеріалів справи випливає, що фактично заявник, як сумлінний стягувач за рішенням суду, протягом трьох років часу з дня набрання рішенням законної сили не вжив заходів щодо подання до суду заяви про видачу йому виконавчого листа у справі з метою його подальшого пред`явлення до примусового виконання. Щодо вимоги заяви про визнання причин пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання поважними та поновлення такого строку, суд вірно зауважив, що будь-яких обґрунтованих пояснень (з наданням підтверджуючих доказів), починаючи з 22 травня 2023р. і по день подання заяви про поновлення строку, тобто по 22 вересня 2023року (протягом чотирьох місяців), які б підтверджували поважність не вчинення ОСОБА_1 протягом трьох років дій щодо отримання виконавчого листа на виконання рішення суду, яке прийнято на його користь, заявником суду не надано. Представник позивача стверджував, що після набрання рішенням суду законної сили, воно виконувалось відповідачкою добровільно і стягувач спілкувався з дитиною, однак у 2019 році відповідачка перестала виконувати рішення. У 2022 році він звернувся з позовом до суду про зміну графіка побачень з дитиною, однак справа судом ще не розглянута. На офіційному сайті Судової влади України дійсно міститься інформація про наявність на розгляді в Івано-Франківському міському суді справи № 344/15374/22 (провадження № 2/344/1001/23) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну графіка побачень з дитиною. Позов поданий 09.12.2022 року. Справа призначена до розгляду на 18.01.2024р. Враховуючи усі встановлені обставини по справі, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, який пропущено стягувачем з 22 травня по 22 вересня 2023р., оскільки стороною не подано жодних доказів, які б свідчили про те, коли саме рішення суду відповідачка не стала виконувати і з яких причин позивач не звертався з вимогами його виконання, в тому числі і за видачею виконавчого листа. Подача позивачем іншого позову про встановлення іншого графіка побачень з дитиною свідчить про втрату інтересу до виконання рішення суду в частині встановленого графіка. Пасивна позиція стягувача, а саме те, що ним не були вжиті жодні заходи вказують на те, що він не вживав активних дій реалізації своїх прав. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Зокрема, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків Судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод»). Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що, знаючи про судовий процес, учасник справи повинен в розумні інтервали часу вживати заходів, аби дізнатися про стан відомого йому судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007). Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема, вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, заявник суду не надав. Позиція позивача про те, що сам по собі факт ухвалення рішення суду передбачає його обов`язкове виконання не заслуговує на увагу, оскільки законодавець, враховуючи обов`язковість рішень судів, все ж визначив у Законі строк пред`явлення виконавчих листів до виконання, закріпивши принцип юридичної визначеності . З урахуванням наведеного, оскаржувана ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст.368, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Футерка Володимира Михайловича залишити без задоволення, ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.О. Максюта Судді: І.В. Бойчук В.Д. Фединяк Повний текст постанови складено 22 грудня 2023 року.