Постанова Хмельницький апеляційний суд № 359/8413/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2023 року м. Хмельницький Справа № 359/8413/21 Провадження № 22-ц/4820/2013/23 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О. за участю позивачки за первісним позовом, відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №359/8413/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 23 серпня 2023 року (суддя Гладій Л.М., повне судове рішення складено 30 серпня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору про розірвання договору купівлі-продажу укладеним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля розірваним та витребування майна. Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: В вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому, враховуючи уточнені позовні вимоги, просила визнати укладеним договір про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного 22.07.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , марки «RENAULT», моделі «MEGANE», 2012 року випуску, колір - сірий, тип - загальний легковий загальний універсал-В, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за продавцем на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого та зареєстрованого в Центрі ТСЦ 6844 від 18.07.2020, дата першої реєстрації: 01.11.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. та зареєстровано за №4989. В грудні 2021 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву, в якій вказував, що між ним та ОСОБА_1 20.07.2019 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля марки «RENAULT», моделі «MEGANE», 2012 року випуску, колір - сірий, тип - загальний легковий загальний універсал-В, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Позивач за зустрічним позовом посилався на те, що ним в день укладення цього договору на виконання його вимог передано ОСОБА_1 в користування автомобіль, а вона в свою чергу зобов`язувалася відповідно до графіку сплатити кошти (відповідно до пункту 7 договору) та у разі сплати ОСОБА_1 всієї суми в розмірі, встановленому в пункті 6 договору, а саме 282 132 грн, він відповідно до пунктів 13,15 договору зобов`язувався перереєструвати автомобіль у відповідному підрозділі МВС України на ОСОБА_1 , тобто передати право власності на транспортний засіб покупцю. Проте, як вказує ОСОБА_2 , в порушення вимог договору купівлі-продажу автомобіля ОСОБА_1 не було сплачено платіж в повному розмірі, який вона повинна була здійснити 22 серпня 2020 року в розмірі 14 936 грн 40 коп, та з яких вона сплатила лише 270 доларів США, що за даними НБУ на 31.08.2020 становить 7430 грн 30 коп і ОСОБА_1 не здійснила доплату в розмірі 7 506 грн 10 коп. Також, ОСОБА_2 зазначає, що подальші платежі, передбачені пунктом 7 Договору купівлі-продажу автомобіля, а саме платежі від 22.11.2020 та від 22.12.2020 в розмірі по 14936 грн 40 коп ОСОБА_1 також не сплачені. Позивач за зустрічним позовом зауважує, що ОСОБА_1 не бажала врегулювати спір, що виник між ними в рамках виконання договору купівлі - продажу автомобіля в досудовому порядку. Тому, оскільки ОСОБА_1 порушені умови пунктів 7 та 11 Договору купівлі-продажу автомобіля, в результаті чого, ОСОБА_2 реалізував своє право, передбачене пунктом 14 договору, надіславши ОСОБА_1 14.08.2021 нотаріально засвідчене повідомлення про розірвання цього договору в односторонньому порядку. І ОСОБА_2 зазначає, що відповідно до умов договору, з моменту його розірвання зобов`язання сторін вважаються припиненими, а після розірвання договору купівлі-продажу автомобіля ОСОБА_1 втратила законні підстави на користування ним, а тому спірний автомобіль перебуває у ОСОБА_1 в незаконному володінні. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 просив суд визнати Договір купівлі-продажу автомобіля, що укладений 20 липня 2019 року між ним та ОСОБА_1 , розірваним в односторонньому порядку з ініціативи продавця ОСОБА_2 в зв`язку із порушенням ОСОБА_1 своїх зобов`язань та витребувати у ОСОБА_1 і передати йому належний останньому на праві власності автомобіль марки «RENAULT», моделі «MEGANE», 2012 року випуску, колір - сірий, тип - загальний легковий загальний універсал-В, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 в належно технічно-справному стані і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від замка запалення до вищевказаного автомобіля. Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 23 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору про розірвання договору купівлі-продажу укладеним відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалено витребувати у ОСОБА_1 та передати ОСОБА_2 належний йому на праві власності автомобіль марки «RENAULT», моделі «MEGANE», 2012 року випуску, колір - сірий, тип - загальний легковий загальний універсал-В, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , в належному технічно-справному стані, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі до замка запалення до вказаного автомобіля. В решті вимог зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Додатковим рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2821 грн 33 коп. Не погоджуючись з рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 23 серпня 2023 року в частині задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_1 оскаржила його в цій частині в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянтка посилається на те, що станом на час укладення договору реєстрація спірного автомобіля не була здійснена, відтак власником цього майна була невідома особа, а не продавець за договором ОСОБА_2 . Також, апелянтка посилається на те, що станом на дату укладення договору 22.07.2019 ОСОБА_2 був неповнолітнім, а матеріали справи не містять документів, які вказували б на наявність нотаріально посвідченої згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину, що є обов`язковою вимогою згідно частини 2 статті 32 ЦК України. Таким чином, на думку апелянтки, районним судом не враховано, що спірний договір є нікчемним в силу закону, а тому не створює юридичних наслідків. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу, який би за своїм змістом вказував на певне повідомлення про розірвання договору, укладеного між апелянткою та ОСОБА_2 22.07.2019, адже наявний в матеріалах справи документ із назвою «повідомлення про розірвання договору» повідомляє про розірвання договору від 22.07.2020. На думку ОСОБА_1 , суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою докази, що вказують на умисне створення ОСОБА_2 умов, за яких апелянтка фактично не могла б підтвердити виконання своїх зобов`язань. Більше того, безпосередньо умови договору унеможливлюють інший спосіб підтвердження передачі коштів, адже факт оплати може підтверджуватися лише розпискою продавця згідно п.7 договору. Також, апелянтка вважає, що матеріали справи не містять жодного документа, який би підтверджував факт перебування автомобіля у володінні ОСОБА_1 чи факт його передачі їй, як і свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ключів до замка запалення. Поміж того, як вказує апелянтка, районний суд вийшов за межі вимог зустрічного позову, задовольнивши позов ОСОБА_2 в частині витребування майна на підставі статті 387 ЦК України, адже позивач за зустрічним позовом обґрунтовував свої вимоги статтею 1212 ЦК України, а з негаторним позовом не звертався, що є порушенням статті 13 ЦПК України. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 до апеляційного суду не надходив. Апелянтка ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав у ній наведених. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 до суду не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Оскільки, як вбачається із прохальної частини апеляційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує судове рішення лише в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , а тому апеляційним судом не переглядається судове рішення в частині відмовлених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 . Адже відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц визначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно положень частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення в оскаржуваній частині відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом першої інстанції вірно встановлено, що саме 22 липня 2020 року (невірно зазначено нотаріусом дату укладення договору 22 липня 2019 року) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір купівля-продажу автомобіля (надалі Договір) марки RENAULT, моделі MEGANЕ, 2012 року випуску, колір - сірий, тип - загальний легковий загальний універсал-В, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого та зареєстрованого Центр ТСЦ 6844 від 18 липня 2020 року, дата першої реєстрації 01 листопада 2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. 22 липня 2020 року та зареєстрований за номером 4989 (т.1 а.с.144-146). Відповідно по пункту 6 Договору, за згодою сторін вартість транспортного засобу, що відчужується, становила 282 132 грн. Згідно пункту 7 Договору, сторони домовились, що ОСОБА_1 сплачує суму, визначену умовами цього договору, в наступні строки: сума в розмірі 13830,00 грн. сплачується ОСОБА_1 до підписання цього Договору; сума у розмірі 14936,40 грн., сплачується до 22 серпня 2020 року; сума у розмірі 14936,40 грн., сплачується до 22 вересня 2020 року; сума у розмірі 14936,40 грн., сплачується до 22 жовтня 2020 року; сума у розмірі 14936,40 грн., сплачується до 22 листопада 2020 року; сума у розмірі 14936,40 грн., сплачується до 22 грудня 2020 року; сума у розмірі 14936,40 грн., сплачується до 22 січня 2021 року; сума у розмірі 14936,40 грн., сплачується до 22 лютого 2021 року; сума у розмірі 14936,40 грн., сплачується до 22 березня 2021 року; сума у розмірі 14936,40 грн., сплачується до 22 квітня 2021 року; сума у розмірі 14936,40 грн., сплачується до 22 травня 2021 року; сума у розмірі 14936,40 грн., сплачується до 22 червня 2021 року; сума у розмірі 14936,40 грн., сплачується до 22 липня 2021 року; сума у розмірі 14936,40 грн., сплачується до 22 серпня 2021 року; сума у розмірі 14936,40 грн., сплачується до 22 вересня 2021 року; сума у розмірі 14936,40 грн., сплачується до 22 жовтня 2021 року; сума у розмірі 14936,40 грн., сплачується до 22 листопада 2021 року; сума у розмірі 14936,40 грн., сплачується до 22 грудня 2021 року; сума у розмірі 14383,20 грн., сплачується до 22 січня 2022 року. Факт оплати за цим графіком платежів підтверджується розпискою Продавця, складеної в простій письмовій формі. Пунктом 11 Договору передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити за транспортний засіб ціну, встановлену цим договором; прийняти транспортний засіб у стані, що відповідає технічним нормам та звичайним вимогам й умовам цього договору. Відповідно до пункту 14 Договору у випадку прострочення покупцем сплати чергового платежу більш ніж протягом трьох днів підряд продавець має право розірвати договір в односторонньому порядку шляхом відмови від нього. В такому випадку договір вважається розірваним, а зобов`язання сторін припиненими, з ініціативи продавця через три дні з моменту відправлення повідомлення про даний намір покупцю на пошту, або електрону адресу, зазначену в договорі. За таких умов покупець вважається належним чином повідомлений продавцем про розірвання договору, та з усіх інших питань, що стосуються умов цього договору, в разі направлення відповідного повідомлення покупцю за допомогою поштового, або електронного інтернет зв`язку на адресу покупця, або його електрону, або поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 Районний суд вірно встановив, що 31.08.2020 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 270 доларів США, виправлено на 500 доларів США, 21.09.2020 - 540 доларів США. Також, ОСОБА_1 було перераховано на користь ТОВ «Київ Авто Гарант» 22.02.2021 - 15082 грн та 19.01.2021 - 17000 грн. та на картку Monobank АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_4 15.04.2021 - 7575 грн, 22.05.2021 - 14905 грн, 22.04.2021 - 15180 грн, 20.06.2021 - 14770 грн, 02.04.2021 - 7545 грн, 21.07.2021 - 14800 грн. Ці обставини підтверджуються письмовими матеріалами справи (т. 1 а.с. 17-32). 14 серпня 2021 року ОСОБА_2 надіслав ОСОБА_1 повідомлення № 14/08/21 про розірвання Договору купівлі-продажу автомобіля в односторонньому порядку на підставі пункту 14 договору (т.1 а.с.166-167). Підтвердженням направлення вказаного повідомлення, як це передбачено у договорі, є наявна в матеріалах справи копія опису УКРПОШТИ, про направлення цінного листа, згідно якого на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення, в описі вказано цінний лист на ім`я ОСОБА_1 з найменуванням вкладень «копія повідомлення про розірвання договору купівлі-продажу авто на 1 арк.» (т. 1 а.с. 169). Частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не виконувала умови Договору належним чином, допустивши прострочення платежів, а саме: не сплатила в повному розмірі платіж, що підлягав оплаті 22.08.2020 (сплачено 270 Доларів США і не доплата становить 7506,10 грн) та не здійснила платежі 22.11.2020 та 22.12.2020, а ОСОБА_2 , реалізував своє право, передбачене п. 14 Договору, розірвавши Договір в односторонньому порядку шляхом відмови від нього. Оскільки Договір є розірваним, зобов`язання за ним припиненими, а тому спірний автомобіль, що перебуває у володінні ОСОБА_1 , яка добровільно його не повертає власнику, тому підлягає захисту порушене право ОСОБА_2 шляхом витребування у ОСОБА_1 належного ОСОБА_2 на праві власності автомобіля марки «RENAULT», моделі «MEGANE», 2012 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 в належному технічно-справному стані, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ключів до замка запалення до вказаного автомобіля (як невід`ємної частини об`єкта). Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають норма матеріального та процесуального права. Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин 1, 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина 2 статті 653 ЦК України). З правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №456/2076/19, слідує, що «договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1.) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2.) розірванні договору в судовому порядку; 3.) відмові від договору за взаємною домовленістю у випадках, передбачених договором та законом; 4.) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; 5.) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). Тобто односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (постанова Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №727/898/19)». Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Встановивши усі обставини справи та оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України надані учасниками справи та їх представниками докази, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що так як Договір є розірваним в односторонньому порядку, що передбачено умовами Договору, і зобов`язання за ним припиненими, а тому спірний автомобіль, що перебуває у володінні ОСОБА_1 , підлягає витребування у останньої на користь його власника ОСОБА_2 з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та ключів до замка запалення автомобіля (як невід`ємної частини об`єкта). Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо незаконності судового рішення в оскаржуваній частині, адже Договір укладений 22 липня 2019 року і є нікчемний в силу закону, а недійсні правочини не створюють юридичних наслідків, судова колегія вважає їх такими, що не заслуговують на увагу. Так судом першої інстанції вірно встановлено, що Договір купівлі-продажу спірного автомобіля було укладено між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 саме 22 липня 2020 року і ця дата укладення Договору визнається ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції та, як слідує із посвідчувального напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченка О.В. на Договорі, саме 20 липня 2020 року було між сторонами укладено спірний Договір (т. 1 а.с. 144-146). А тому цей Договір не є нікчемним, адже ОСОБА_2 на час його укладення 22 липня 2020 року досяг повноліття та був власником спірного автомобіля. Голослівним є посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на не врахування районним судом при ухвалення судового рішення в оскаржуваній частині відсутності доказів направлення ОСОБА_2 покупцю ОСОБА_1 за Договором повідомлення про розірвання цього Договору. Адже оцінивши письмові докази кожний окремо, а саме: копію Договору купівлі-продажу автомобіля та встановивши дату його укладення 22.07.2020; копію Повідомлення ОСОБА_2 від 14.08.2021 про розірвання договору купівлі - продажу автомобіля в односторонньому порядку, що адресоване ОСОБА_1 ; копію опису УКРПОШТИ про направлення цінного листа на адресу ОСОБА_1 із зазначенням вкладення до цінного листа на ім`я ОСОБА_1 копії повідомлення про розірвання договору купівлі-продажу авто на 1 арк. та врахувавши взаємний зв`язок зазначених письмових доказів у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_2 відповідно до умов п. 14 Договору було направлено ОСОБА_1 повідомлення про розірвання Договору. А твердження ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 називав повідомлення про розірвання договору купівлі - продажу автомобіля в односторонньому порядку помилковим і визнавав, що перебував в період його складення за межами України та умисно створював умови, за якими ОСОБА_1 не могла фактично підтвердити факт передачі коштів на виконання умов Договору є, в порушення вимог частини 1 статті 81 ЦПК України, недоведеними. І суд першої інстанції, оцінивши надані учасникам справи та їх представниками докази, прийшов до вірного висновку про не доведеність виконання ОСОБА_1 умови Договору в частині сплати платежів за 22.11.2020 та за 22.12.2020 по 14936,40 грн щомісячно і доплати за 22.08.2020 в розмірі 7506,10 грн. Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про незаконність судового рішення в частині витребування майна, апеляційний суд виходить з того, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням в частині витребування майна не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин. Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. У зв`язку із цим посилання позивача ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві на норми права, що не підлягають застосуванню у цій справі, не є підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову в частині витребування у ОСОБА_1 на користь власника ОСОБА_2 спірного автомобіля, оскільки при вирішенні справи суд враховує підставу (обґрунтування) та предмет позовних вимог. Викладені у апеляційній скарзі аргументи ОСОБА_1 про незгоду з судовим рішенням в частині відмови у задоволенні її первісного позову із посиланням на те, що через скрутне матеріальне становище вона рішення суду в зазначеній частині не оскаржує, що підтверджується резолютивною частиною апеляційної скарги, тому судове рішення в цій частині в апеляційному порядку не переглядається. Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування в оскаржуваній частині відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 23 серпня 2023 року в частині задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22 грудня 2023 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай