Постанова Полтавський апеляційний суд № 543/590/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 543/590/23 Номер провадження 22-ц/814/4714/23Головуючий у 1-й інстанції Гришко О.Я. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Обідіна О.І., Чумак О.В. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 30 серпня 2023 року, постановлене суддею Гришко О.Я., у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: 15.06.2023 АТ «Універсал Банк» звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 15.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» із метою отримання банківських послуг «Monobank», у зв`язку із чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, яка разом із Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 35 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Із підстав неналежного виконанням відповідачем кредитних зобов`язань у порядку та строки, визначені умовами кредитного договору про надання банківських послуг «Monobank», просить стягнути із позичальника на користь банку заборгованість за кредитом станом на 25.04.2023 у розмірі 84 000,00 грн., а також судові витрати у розмірі 2 684,00 грн. Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 30.08.2023 позов АТ «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» у розмірі 84 000,00 грн. та 2 684,00 грн. судового збору. Рішення районного суду вмотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено порушення позичальником умов кредитного зобов`язання, а тому до стягнення постановлена заборгованість підтверджена розрахунком банку, не спростованого відповідачем. Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Посилаючись на відсутність у справі договору б/н від 15.07.2019 щодо встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків, вважає припущеннями твердження позивача про укладення такого кредитного договору. Він, відповідач, не визнає Умови та правила надання банківських послуг та умови випуску обслуговування платіжних карток, а також відповідні тарифи, оскільки його з ними не ознайомлювали та не погоджували такі умови кредитування. Їх оригінали, дійсні станом на 15.07.2019, у відповідача відсутні. Також зазначає, що анкета-заява не містить відомостей про кредитний ліміт, процентну ставку та неустойку, а отже не підтверджує його обізнаність із умовами кредитування, а також, що такі умови банком в односторонньому порядку не змінювалися банком. Вважає розрахунок заборгованості неналежним доказом на підтвердження розміру стягнення, яким, на його думку, мають бути первинні бухгалтерські документи, що відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справах №554/4300/16 від 25.05.2021, №364/737/17 від 14.06.2018, №161/16891/15-ц від 30.01.2018. Також просить застосувати позицію Верховного Суду у справі №219/1704/17 від 13.05.2020, за змістом якої усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь споживача, як слабшої сторони. Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 02.11.2023 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. 16.11.2023 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як законне та обґрунтоване. До відзиву приєднує довідку про наявність рахунку, відомості про кредитні ліміти, виписки по рахунку. Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд виходить з наступного. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.07.2018 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг monobank/Universal Bank, за змістом якої просить відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Проставлянням, власноруч, свого підпису під цією анкетою-заявою, він: - погоджується із тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови; - підписанням цього договору підтверджує, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, він беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджується, з тим, що про зміни доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток; - просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналогу (в тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку. Засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем 03B3FBEA7D22FC83BE0C31A4F0D4DE02612405543C22887059FFE3A0587C9651DF, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом його власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису; - підтверджує, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису./а.с.14/ До анкети-заяви банк додав Витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank), затверджених рішенням Правління ПАТ «Універсал Банк», протокол №26 від 03.07.2019, зокрема, паспорт споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача./а.с.18-66/, Згідно розрахунку за договором №б/н від 15.07.2019, укладеного між Універсал Банк та клієнтом ОСОБА_1 станом на 25.04.2023 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 84 000,00 гр./а.с.10-13/ Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із підстав доведеності належними доказами, не спростованими відповідачем, порушення ним умов кредитного зобов`язання та підставності стягнення заборгованості за тілом кредиту згідно наданого позивачем розрахунку. Апеляційний суд, переглядаючи оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, із такими висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частинами першою-другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні регламентовані Законом України «Про електронну комерцію», який визначає порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Згідно статті третьої цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частин 3-6, 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справах №524/5556/19 від 12.01.2021, №234/7159/20 від 10.06.2021. Таким чином форма та порядок укладання договору відбулось у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети до договору про надання банківських послуг «monobank» шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу). Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з Умовами обслуговування рахунків особи в АТ «Універсал Банк» та Тарифами за карткою Monobank подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням Анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №243/6552/20, від 16.12.2020 у справі №561/77/19, від 12.06.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20. Доводи апеляційної скарги викладеного не спростовують, фактично, зводяться до нерозуміння позичальником природи зобов`язання, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.03.2021 №904/2073/19 не звільняє від обов`язку його виконання. Твердження відповідача про недоведеність укладення кредитного договору, через відсутність у справі договору б/н від 15.07.2019, колегія суддів відхиляє, як безпідставні. Так, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем факт його звернення до АТ «Універсал Банк» із метою отримання банківських послуг «Monobank», підписання Анкети-заяву до договору про надання банківських послуг, яка разом із Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. При цьому датою укладення Договору є дата підписання позичальником анкети-заяви та отримання картки. Доказів на спростування викладеного відповідачем не надано та не спростовано факт укладення кредитного договору, обов`язковою передумовою якого є ознайомлення із умовами кредитування та їх погодження, а також вчинення дій з активізації платіжної картки та активне використання кредитних коштів. Тоді як за змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України, обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Наразі, твердження відповідача, що він не визнає такі Умови та правила надання банківських послуг, а також відповідні тарифи, не спростовують того факту, що без ознайомлення з Умовами обслуговування рахунків особи в АТ «Універсал Банк» та Тарифами за карткою Monobank подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. При цьому колегія суддів враховує положення п.6 ст.3 ЦК України, якою визначено добросовісність, як певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них У цій справі поведінка відповідача не відповідає вимогам п.6 ст.3 ЦК України, оскільки з моменту укладення кредитного договору (15.07.2019) до звернення позивача в суд із цим позовом (15.06.2023), він активно користувався кредитними коштами, вносив періодичні платежі на виконання зобов`язання, що виключає підстави вважати такий договір неукладеним. Із вимогами про недійсність/нікчемність такого договору відповідач до суду також не звертався та не спростував належними доказами заборгованість за тілом кредиту, заявлену банком до стягнення у цій справі. Доводи апеляційної скарги, що у відповідача відсутній оригінал кредитного договору дійсний станом на 15.07.2019, колегія суддів відхиляє, оскільки як сторона зобов`язання, у будь-який час він мав можливість звернутися до кредитора для його отримання, зокрема, через мобільний даток та інші канали обслуговування в Інтернет. Колегія суддів також відхиляє твердження відповідача щодо його необізнаності з умовами кредитування через відсутність в анкеті-заяві відомостей про кредитний ліміт, процентну ставку та неустойку. Як раніше наголошувалося, така анкета-заява є складовою частиною кредитного договору, про що зазначено у її змісті і позичальник,проявивши принаймні розумні обачність, повинен знати про це, при цьому відповідні умови кредитування банк надсилає позичальнику у його мобільний додаток, як і будь-які зміни до нього. Відповідно до статей 3, 627 ЦК України позичальник добровільно погодився на такі умови кредитного договору та взяв на себе відповідні зобов`язання, звільнення від виконання яких не може бути виправданим помилковою оцінкою ним певних обставин чи норм права, за відсутності належного правового підґрунтя. Із огляду на викладене, за відсутності доказів на спростування обізнаності позичальника із умовами кредитування та їх погодження, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо підставності стягнення заборгованості за тілом кредиту, контррозрахунок за яким відповідачем не надано. Тоді як факт здійснення відповідної операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини, який у цій справі є детальний розрахунок банку, який містить відомості про дати операцій, суми погашення та заборгованості за кредитом з урахуванням її складових. Натомість черговість зарахування платежів на складові заборгованості, а також розмір процентів, неустойки та пені становлять умови кредитного зобов`язання, яке позичальником не оскаржується, а отже його правомірність презуміюється та не впливає на правильність висновків суду першої інстанції щодо підставності стягнення заборгованості за тілом кредиту. Інших доводів, які б ґрунтувалися на доказах, а не припущеннях, апеляційна скарга не містить та зводиться до довільного трактування на власну користь відмінної від спірних правовідносин позиції Верховного Суду. Приєднані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу докази, колегія суддів до уваги не приймає згідно ч.3 ст.367 ЦПК України, як такі, що не становили предмет дослідження суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Із огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 30 серпня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 21.12.2023. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді О.І. Обідіна О.В. Чумак