Ухвала КАС ВС № 540/6042/21

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 20 грудня 2023 року м. Київ справа №540/6042/21 адміністративне провадження № К/990/41908/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі №540/6042/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив: - визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 09 серпня 2021 року №213050022425 про відмову у призначенні йому пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та лист Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 23 вересня 2021 року №2100-0202-8/46448; - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 09 серпня 2021 року №213050022425 про відмову у призначенні йому пенсії за віком після досягнення 60-річного віку; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до загального страхового стажу необхідного для призначення пенсії за віком періоди відповідно трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 : - період проходження ним служби в лавах Радянської Армії з 12 листопада 1979 року по 16 листопада 1981 року; - період навчання на підготовчому відділенні у Херсонському індустріальному інституті з денною формою навчання в період з 25 листопада 1981 року по 26 липня 1982 року; - період навчання на денному відділенні Херсонського індустріального інституту з 27 липня 1982 року по 30 червня 1987 року; - період роботи ОСОБА_1 оператором програм у Добровільному товаристві по будівництву "Молодіжний житловий комплекс" з 10 лютого 1991 року по 13 січня 1992 року; - період добровільної участі ОСОБА_1 у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за період з 01 січня 2020 року по 31 жовтня 2020 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати йому пенсію за віком після досягнення 60-річного віку з 01 вересня 2021 року; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на його користь суму грошових коштів у розмірі 9350,00 грн за завдану моральну шкоду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 09 серпня 2021 року №213050022425 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу: період проходження служби в лавах Радянської Армії з 12 листопада 1979 року по 16 листопада 1981 року; період навчання на підготовчому відділенні у Херсонському індустріальному інституті з денною формою навчання з 25 листопада 1981 року по 26 липня 1982 року; період навчання на денному відділенні Херсонського індустріального інституту з 27 липня 1982 року по 30 червня 1987 року; період добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01 вересня 2020 року по 31 жовтня 2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 серпня 2021 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 09 серпня 2021 року №213050022425 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу: - період проходження служби в лавах Радянської Армії з 12 листопада 1979 року по 16 листопада 1981 року; - період навчання на денному відділенні Херсонського індустріального інституту з 27 липня 1982 року по 30 червня 1987 року; - період роботи ОСОБА_1 оператором програм у Добровільному товаристві по будівництву "Молодіжний житловий комплекс" з 10 лютого 1991 року по 13 січня 1992 року; - період добровільної участі ОСОБА_1 у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01 січня 2020 року по 31 серпня 2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 серпня 2021 року про призначення пенсії за віком. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 05 грудня 2023 року звернувся з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку до Верховного Суду. Так, в обґрунтування поважності підстав пропуску строку позивач зазначає, що копія постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року надійшла на адресу позивача 06 листопада 2023 року, що підтверджується роздруківкою пошукової інформації з поштовим ідентифікатором 0600231277860 з сайту ПАТ "Укрпошта", що підтверджується копією конверта, яким направлено копію оскаржуваного судового рішення на адресу позивача. Згідно з результатом електронного пошуку поштових відправлень на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (www.ukrposhta.com) відправлення за номером 0600231277860, яким направлено позивачеві копію постанови від 30 жовтня 2023 року, надіслане судом 04 листопада 2023 року та вручене адресату 06 листопада 2023 року. Враховуючи викладене, а також положення вимог частини другої статті 329 КАС України, згідно з якими учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, суд вважає, що підстави пропуску скаржником строку на касаційне оскарження є поважними, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню. Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного. Статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, тому з урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Крім того, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою. Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. Водночас, згідно з положеннями частин третьої, четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні, у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, зважаючи на приписи пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України, з урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета позову та суб`єктного складу учасників справи, її складності, ухвалені у цій справі судові рішення постановлені у справі незначної складності. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання. Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Скаржником наведено наступну підставу для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі незначної складності №540/6042/21, яка передбачена частиною четвертою статті 328 КАС України: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року у справі №320/2033/23 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2016 року у справі №442/5154/13-а. Однак, колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на висновок Київського окружного адміністративного суду, викладений у рішенні від 13 березня 2023 року у справі №320/2033/23, оскільки Верховний Суд не здійснював перегляд судових рішень та не формував правового висновку у цій справі, при цьому висновок у цій справі ухвалений судом першої інстанції, який не є обов`язковим для врахування судами першої та апеляційної інстанцій. Варто також звернути увагу скаржника, що висновки Вищого адміністративного суду України та Київського окружного адміністративного суду, на які він посилається у касаційній скарзі, не є обов`язковими для врахування судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки відповідно до статті 242 КАС України обов`язковими для врахування судами є тільки висновки Верховного Суду та Верховного Суду України. Таким чином, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також враховуючи те, що наведені скаржником судові рішення які не є обов`язковими для врахування, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Крім того, суть доводів касаційної скарги зводиться до необхідності здійснення Верховним Судом повторного дослідження та оцінки доказів у справі. Проте, вказане призведе до порушення Верховним Судом положень статті 341 КАС України, зі змісту яких вбачається, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Мотиви суду апеляційної інстанції, якими він керувався ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні позову в частині у справі №540/6042/21, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №456/2503/16-а, яка містить висновки щодо питання правильного застосування норм права, порушених у касаційній скарзі, про що суд апеляційної інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні. На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі незначної складності, а передбачені статтею 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку скаржником належним чином не обґрунтовані у касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Аналогічна позиція щодо віднесення вказаної категорії справ до справ незначної складності висловлена Верховним Судом в ухвалах від 26 квітня 2021 року у справі №560/3684/20, від 17 жовтня 2022 року у справі №560/17277/21, від 23 серпня 2023 року у справі №560/2544/23. Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд - УХВАЛИВ:

1. Визнати поважними наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку та поновити строк на касаційне оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі №540/6042/21.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі №540/6042/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

3. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді В.М. Кравчук В.М. Шарапа