Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/237/23-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/237/23-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 21 грудня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних просив суд: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо відмови прийняти рапорт та звільнити ОСОБА_1 за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю батьків з інвалідністю І та ІІ групи; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю батьків з інвалідністю І та ІІ групи; - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відмови прийняти рапорт та звільнити ОСОБА_1 за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю батьків з інвалідністю І та ІІ групи; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю батьків з інвалідністю І та ІІ групи. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року позовні вимоги задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 19.01.2023 р. про звільнення за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю батьків з інвалідністю І та ІІ групи; - зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт від 19.01.2023 р. про звільнення ОСОБА_1 за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю батьків з інвалідністю І та ІІ групи; - визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 19.01.2023 р. про звільнення за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю батьків з інвалідністю І та ІІ групи; - зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт від 19.01.2023 р. про звільнення ОСОБА_1 за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю батьків з інвалідністю І та ІІ групи. Не погоджуючись з даним рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з урахуванням наступного. Судом першої інстанції встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2022 р. №111 позивач призначений на посаду бойового медика 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , з 21.03.2022 р. наказом командира військової частини НОМЕР_1 №112 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . (а.с. 5). Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 № НОМЕР_4 його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (а.с. 6-8, 10). Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК Серія 12 ААГ №348112 ОСОБА_2 встановлено першу групу інвалідності. Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК Серія 12 ААГ №071066 ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності. (а.с. 9, 11). 19.01.2023 р. позивач направив командирам Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 рапорт на звільнення з військової служби та виключення зі списків військової частини НОМЕР_2 (а.с. 12-13). Матеріали справи містять копію журналу реєстрації вхідних документів Військової частини НОМЕР_2 в якому міститься запис від 14.03.2023 р. про реєстрацію рапорту на звільнення ст.солдата ОСОБА_1 (а.с. 83-84). Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо нерозгляду його рапорту на звільнення протиправною, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом. Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII), а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Згідно з ч.5 ст. 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Звільнення з військової служби визначає ст.26 Закону № 2232-XII. Відповідно до положень пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Згідно з ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" Указом Президента України за № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі -Положення), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі. Відповідно до п. 2 Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу. Згідно з п. 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Враховуючи встановлені обставини справи та зазначені вище норми законодавства, факт наявності у позивача, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, батьків із числа осіб з інвалідністю І та II групи та який виявив бажання не продовжувати військову службу на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII, підтверджує право ОСОБА_1 на звільнення з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини. Оскільки станом на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази належного розгляду рапорту Севергіна М.В. про звільнення з військової служби та прийняття за наслідками його розгляду відповідного рішення, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачами допущено протиправну бездіяльність, яка полягає в нерозгляді рапорту ОСОБА_1 про його звільнення за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, у зв`язку з наявністю батьків з інвалідністю І та ІІ групи. Отже, у спірних правовідносинах з метою відновлення порушеного права позивача ефективним та належним способом захисту є зобов`язання відповідачів розглянути рапорт позивача від 19.01.2023 р. про звільнення ОСОБА_1 за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю батьків з інвалідністю І та ІІ групи, з урахуванням висновків суду в даній справі. Доводи апеляційної скарги про те, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі положень п.8 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки станом на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідно до наказу т.в.о. командира 107 ОБТрО від 07.04.2023 №53-РС позивача було звільнено зі служби, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять належних доказів того, що оскаржувана бездіяльність була виправлена суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.