Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/4955/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2023 р.Справа № 520/4955/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Присяжнюк О.В. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Дуднік Н.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Кухар М.Д.) від 14.06.2023 року (повний текст складено 14.06.2023 року) по справі №520/4955/23 за позовом Головного управління ДПС у м.Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ: Позивач, Головне управління ДПС у м. Києві, звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому просить стягнути кошти з платника податків ОСОБА_1 суму податкового боргу у розмірі 955432,15 гривень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має податковий борг у розмірі 955432,15 гривень, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень, що, на думку контролюючого органу, свідчить про невиконання відповідачем свого обов`язку щодо сплати податків і зборів у строки та розмірах, передбачених Податковим кодексом України. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто кошти з платника податків ОСОБА_1 суму податкового боргу у розмірі 955432,15 гривень. Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача податкового боргу, оскільки відповідачу взагалі не було відомо про існування податкового боргу, не отримував ані податкових повідомлень-рішень чи податкових вимог. Також зазначив, що відповідач не отримував адміністративний позов, оскільки з 13.02.2023 року перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації. На думку скаржника, податковий борг є безнадійним, оскільки пройшов визначений ПК України строк давності, а відтак не підлягає стягненню. Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Державної податкової служби України та є платником податків за основним місцем обліку. Відповідно до інтегрованої картки платника податків, ОСОБА_1 на момент звернення до суду має заборгованість перед бюджетом з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та з військового збору у розмірі - 955432,15 грн. Вказана заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень-рішень, а саме: З податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування: -ППР №0066264202 від 27.08.2019, яким нараховано основного платежу у розмірі - 481548,86 грн. та штрафні санкції у розмірі - 120387,22 грн.; -ППР №0066284202 від 27.08.2019, яким нараховано штрафні санкції у розмірі - 170,00 грн. -ППР №0066274202 від 27.08.2019, яким нараховано штрафні санкції у розмірі - 510,00 грн. Військовий збір: -ППР №0066294202 від 27.08.2019, яким нараховано основного платежу у розмірі - 36161,84 грн. та штрафні санкції у розмірі - 9 040,46 грн. Окрім того, на виконання приписів ст.129 ПК України, відповідачу нараховано пеню в розмірі - 307613,77 грн. Контролюючим органом сформовано податкову вимогу №9037-10 від 11.02.2020 від 11.02.2020 на суму 955432,15 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога направлялись ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проте поштові конверти були повернуті без вручення причин «за закінченням встановленого терміну зберігання». Оскільки відповідачем в добровільному порядку у визначений строк не сплачено суму податкового боргу, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до суду із даним позовом. Задовольнивши позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що на час розгляду справи доказів сплати вказаної суми боргу у загальному розмірі 955432,15 гривень відповідачем у добровільному порядку матеріали справи не містять, також відповідачем не надано доказів оскарження в судовому порядку податкової вимоги, а тому позовні вимоги про стягнення такого боргу є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне. Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПК України) передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Слід зазначити, що відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Згідно п. п. 95.1 - 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Приписи абз. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначають, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Пунктом 59.3 статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. При цьому, за правилами п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Аналіз норм ст. 42 ПК України, свідчить, що дотримання визначеного у цій статті порядку вручення платнику податку податкової вимоги передбачає, зокрема, її направлення за місцезнаходженням платника податку рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Абзацом другим пункту 45.1 статті 45 ПК України визначено, що податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Згідно з п. 95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №

610. Пунктом 7 розділу IV зазначеного Порядку встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Системний аналіз зазначених положень свідчить про те, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. Податковий борг може бути стягнутий у судовому порядку за зверненням податкового органу. Стягнення податкового боргу у судовому порядку передбачає, що податковим органом виконано законодавчі приписи щодо порядку формування та направлення вимоги про стягнення податкового боргу. Аналіз податкового законодавства свідчить про те, що податкова вимога повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання податкової вимоги (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить. З матеріалів справи судом встановлено, що вказані вище податкові повідомлення-рішення та податкова вимога направлялись ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проте поштові конверти були повернуті без вручення причин «за закінченням встановленого терміну зберігання»(а.с. 141-143). При цьому, судом встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Головного управління ДПС у м. Києві, фізична особа ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про реєстраційні дані фізичної особи-платника податків, проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 13-14). Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 77 КАС України). За правилами ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, що розглядається, судом було витребувано у Головного управління ДПС у м. Києві інформацію, на підставі яких документів (заяв або клопотань, поданих відповідачем) направлення документів здійснювалося саме за адресою: АДРЕСА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу позивач повідомив, що відповідно до ІКС «Податковийблок» ОСОБА_1 з 05.01.2013 до 22.07.2014рік перебував на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській Сахновщинській ДПІ та з 23.07.2014 року як фізична особа-підприємець перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві з зазначеним станом платника податків « 0» за основним місцем обліку ( АДРЕСА_1 ). Натомість, жодних документів (заяв або клопотань, поданих відповідачем), які б підтверджували перебування відповідача на обліку за адресою АДРЕСА_1 станом на час направлення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги позивач не надав. Також колегія суддів зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку з 23.07.2014 року як фізична особа-підприємець, в той час, як згідно Акту перевірки від 03.07.2019 року №1609/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 , перевірка проводилася з питання дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків-фізичної особи. Жодної інформації про реєстрацію ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем матеріали справи не містять та позивачем не надано. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач самостійно вказав, що з`ясувавши фактичне місце проживання, Головне управління ДПС у м. Києві надіслав відповідачу листом з описом вкладення примірник позовної заяви за адресою: АДРЕСА_2 . Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч.5 ст. 77 КАС України). На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, що відповідач на момент направлення вищезазначених податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи вказані обставини, суд вважає недоведеним факт узгодження визначених податковим органом податкових зобов`язань, та, відповідно, набуття такими зобов`язаннями статусу податкового боргу, та як наслідок, у податкового органу не виникло права на звернення до суду із вимогою про стягнення податкового боргу. Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 року по справі №520/4955/23 скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги Головного управління ДПС у м.Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 21.12.2023 року.