Постанова 4851 № 520/34090/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 р. Справа № 520/34090/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 (головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О.) по справі № 520/34090/24 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Харківській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило: - стягнути з ФОП ОСОБА_1 податковий борг в розмірі 279 580,10 грн, у тому числі: 204 000,00 грн - на розрахунковий рахунок UA938999980314030561000020649, одержувач: ГУК Харків обл/МТГ Харкiв/21081500, код одержувача: 37874947, банк одержувача: Казначейство України, МФО 899998; 75 580,10 грн - на розрахунковий рахунок UA808999980314000561000020637, одержувач: ГУК Харків обл/МТГ Пiвденн/21081500, банк одержувача: Казначейство України, МФО 899998. В обґрунтування позову зазначило, що відповідач має податковий борг у загальному розмірі 279 580,10 грн, який у добровільному порядку не сплачений, а тому наявні правові підстави для його стягнення у судовому порядку. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 позов задоволено. ФОП ОСОБА_1 (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 204 000,00 грн, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив його в цій частині скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що жодного податкового рішення про нарахування податкових зобов`язань на загальну суму 204 000,00 грн відповідач не отримував і податковим органом не надано доказів на підтвердження факту їх надсилання ФОП ОСОБА_1 . Як наслідок, грошові зобов`язання за такими рішеннями не можуть вважатись узгодженими та в подальшому стягуватись податковим органом в примусовому порядку в якості податкового боргу. Крім того, зауважує, що штрафні санкції в загальній сумі 204 000,00 грн нараховані ГУ ДПС на підставі акту перевірки від 11.05.2023. Водночас, судовими рішеннями у справах № 520/37224/23 та № 520/23927/24 встановлено факт неможливості ФОП ОСОБА_1 в період воєнного стану своєчасно виконувати свої податкові обов`язки, у зв`язку з чим зобов`язано податковий орган прийняти рішення, яким встановити неможливість своєчасного виконання ФОП ОСОБА_1 свого податкового обов`язку без зазначення дати відновлення такої можливості. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає не задоволенню з наступних підстав. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Харківській області як фізична особа-підприємець. Рішенням № 0002540901 від 06.01.2022 ГУ ДПС у Харківській області ФОП ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції в розмірі 91 580,10 грн. Відповідачем добровільно сплачено штраф в розмірі 16 000,00 грн, сума несплаченої заборгованості складає 75 580,10 грн. Також, 21.06.2023 податковим органом, на підставі акту фактичної перевірки від 11.05.2023 прийняті рішення про застосування фінансових санкцій на загальну суму 204 000,00 грн: - № 0175400901, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції в розмірі 17 000,00 грн; - № 0175250901, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції в розмірі 17 000,00 грн; - № 0175270901, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції в розмірі 17 000,00 грн; - № 0175290901, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції в розмірі 17 000,00 грн; - № 0175320901, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції в розмірі 17 000,00 грн; - № 0175220901, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції в розмірі 17 000,00 грн; - № 0175310901, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції в розмірі 17 000,00 грн; - № 0175360901, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції в розмірі 17 000,00 грн; - № 0175390901, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції в розмірі 17 000,00 грн; - № 0175350901, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції в розмірі 17 000,00 грн; - № 0175380901, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції в розмірі 17 000,00 грн; - № 0175210901, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції в розмірі 17 000,00 грн. Вказані рішення від 21.06.2023 направлені ГУ ДПС у Харківській області за адресою проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , проте останні повернулись відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Доказів оскарження рішень про застосування штрафних санкцій від 21.06.2023 матеріали справи не містять. 26.09.2023 податковим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" № 0007544-1314-2040 про необхідність ОСОБА_1 сплатити податковий борг у загальному розмірі 300 230,00 грн, в тому числі за вищевказаними узгодженими податковими зобов`язаннями, яку отримано відповідачем 04.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що з моменту виникнення податкового боргу по теперішній час борг не переривався, що підтверджується копіями ІКП. У зв`язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку узгоджених сум грошових зобов`язань в розмірі 279 580,10 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має податковий борг, що виник на підставі рішень податкового органу, який в добровільному порядку не сплачено, позивачем дотримано процедуру його стягнення, що є підставою для задоволення позову. Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення податкового боргу на суму 204 000,00 грн та межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, слід зазначити наступне. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику врегульовані Податковим Кодексом України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Відповідно до п. 56.18. статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу. Стягненню несплачених у зазначені вище строки грошових зобов`язань передує певна процедура, визначена Податковим кодексом України. Відповідно до п. 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 ПК України). Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Приписами п. 59.5 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Зміст вказаних правових норм свідчить, що законодавець встановлює певні процедури, яких має дотриматись контролюючий орган до звернення до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу - направлення платнику податків податкового повідомлення-рішення (у випадку донарахування податкового зобов`язання контролюючим органом), узгодження суми податкового зобов`язання; направлення податкових вимог. При цьому, момент узгодження суми податкового зобов`язання законодавець пов`язує, зокрема, з отриманням платником податків податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов`язання, за винятком випадків оскарження такого податкового повідомлення-рішення. Судом встановлено, що податковий борг в розмірі 204 000,00 грн виник на підставі несплаченої платником податків суми штрафних санкцій по рішенням про застосування штрафних санкцій від 21.06.2023, які направлені за податковою адресою відповідача: вул. Дністровська, 23, м. Харків, проте повернуті відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Пунктом 42.2 ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. З наведених норм вбачається, що надіслане контролюючим органом рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, вважається врученим у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення. Таким чином, колегія суддів зазначає, що при направленні на адресу реєстрації відповідача рішень про застосування фінансових санкцій позивачем дотримано п. 42.2 ст.42 ПК України. В свою чергу, добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 24.09.2019 у справі № 825/1109/16 та від 09.10.2018 у справі 820/1864/17. Враховуючи викладені вище обставини, контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 826/17798/18 та від 23 вересня 2021 року у справі № 640/8096/19. Крім того, судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень. Враховуючи, що рішення від 21.06.2023 направлені податковим органом за адресою реєстрації відповідача, проте повернуті з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання, останні слід вважати врученими ОСОБА_1 у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення 13.07.2023. Доказів оскарження рішень про застосування фінансових санкцій матеріали справи не містять і судом таких не встановлено. Доводи апелянта щодо відсутності доказів на підтвердження факту надсилання ФОП ОСОБА_1 рішень від 21.06.2023 спростовуються матеріалами справи, а саме копією поштового конверту та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, на яких містяться посилання на номери рішень, які направлені відповідачу 22.06.2023. Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що податкові зобов`язання за такими рішеннями набули статусу узгоджених. Так, в силу приписів пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України не сплачені платником податків у встановлений ПК України строк суми узгоджених грошових зобов`язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) визнаються податковим боргом. Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У зв`язку з тим, що відповідачем не сплачено суму податкового зобов`язання, визначеного, зокрема рішеннями від 21.06.2023, ГУ ДПС у Харківській області сформовано податкову вимогу від 26.09.2023 № 0007544-1314-2040 про необхідність ОСОБА_1 сплатити податковий борг, яку отримано відповідачем 04.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Доказів адміністративного або судового оскарження вказаної вимоги відповідачем не надано, а судом не встановлено. Враховуючи, що відповідачем не сплачено суму узгоджених грошових зобов`язань, остання набула статусу податкового боргу. Згідно з п. 41.2 ст. 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється. Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.34 п. 20.1. ст. 20 ПК України). Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. За приписами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Судом встановлено та не спростовується відповідачем, що станом на час звернення контролюючого органу до суду та прийняття судового рішення за ним рахувався податковий борг, в тому числі, зі штрафних санкцій в розмірі 204 000,00 грн. Доказів погашення суми боргу матеріали справи не містять та відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції. Доводи скаржника про те, що ФОП ОСОБА_1 в період воєнного стану не мав можливості виконувати свої податкові обов`язки, що встановлено судовими рішеннями у справах № 520/37224/23 та № 520/23927/24, а отже податковим органом безпідставно нараховано йому штрафні санкції в загальній сумі 204 000,00 грн колегія суддів відхиляє, оскільки вказане свідчить про незгоду ОСОБА_1 із рішеннями про застосування фінансових санкцій, які не є предметом спору у цій справі. В свою чергу, у межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань. Оцінка податкового правопорушення, встановленого, зокрема, за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення. Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.08.2024 у справі № 440/18128/21. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС в Харківській області щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 204 000,00 грн. В іншій частині задоволення позову судове рішення відповідачем не оскаржується, а отже суд апеляційної інстанції не надає оцінки висновкам суду в цій частині. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення в частині задоволення позову про стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 204 000,00 грн з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині не вбачається. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 по справі № 520/34090/24 в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму податкового боргу в розмірі 204 000,00 грн - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова