Постанова Київський апеляційний суд № 754/1482/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №754/1482/23 Головуючий у І інстанції - Саламон О.Б. апеляційне провадження №22-ц/824/13021/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С. за участю секретаря судового засідання Вакуленко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, в якому просила стягнути з Державної інноваційної фінансово - кредитної установи на користь ОСОБА_1 : - середній заробіток за час затримки виконання судового рішення органу, який розглядав трудовий спір, у розмірі 345 042,71 грн; - середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 600 447,99 грн. В обґрунтування позову зазначала, що з 07 грудня 2017 року її було прийнято до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на посаду начальника сектору по роботі з кадрами, з 01 березня 2018 року переведено на посаду начальника відділу кадрів установи. Посилалася на те, що 01 грудня 2020 року її було двічі за день безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме оголошено догану та звільнено з посади начальника відділу кадрів із застосуванням пункту 3 статті 40 КЗпП України на підставі наказу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи від 01 грудня 2020 року №146к/тр «Про припинення трудового договору». Вказувала, що під час звільнення з нею не було проведено повного остаточного розрахунку, не виплачено компенсацію за 28 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки та не було отримано письмового повідомлення про виплати, які мали бути нараховані та виплачені. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року позивача поновлено на роботі та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Однак відповідачем не виконано вказане рішення суду, не поновлено на роботі в частині негайного виконання рішення суду від 28 вересня 2021 року, а саме без поважних причин відповідачем не видано наказ про поновлення на роботі, що кваліфікується як затримка виконання рішення, у зв`язку з чим позивач просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки виконання судового рішення. Зазначала, що для виконання вказаного рішення суду позивач була змушена звертатися до виконавчої служби. Пізніше, на підставі заяви позивача від 03 листопада 2022 року наказом від 04 листопада 2022 року № 121-к/тр «Про припинення трудового договору» її було звільнено за угодою сторін та виплачено відпустку. Зауважувала, що при звільненні ще у грудні 2020 року їй не було виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки, тому просила стягнути також і середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні. На підставі викладеного просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у розмірі 311 442,12 грн. Стягнуто з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 114,42 грн. У задоволенні інших вимог позову щодо стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні відмовлено. Не погоджуючись з указаним рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, просить оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У мотивування скарги зазначає, що Державна інноваційна фінансово-кредитна установа скористалася своїм процесуальним правом на оскарження рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року та додаткового рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року у справі №754/225/21 в порядку апеляційного та касаційного провадження. Вказує, що станом на день подання відзиву - 20 липня 2023 року відкрито касаційне провадження та триває розгляд справи №754/225/21. Зауважує, що ОСОБА_1 подала позов до суду 27 січня 2023 року, а отже її твердження про невиконання рішення суду не відповідають дійсності, оскільки на момент подачі позову до суду їй мало бути відомо про закінчення виконавчих проваджень про примусове виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва у справі №754/225/21. Наголошує, що відповідач, що стосується поновлення на посаді ОСОБА_1 , керувався та діяв виключно в межах чинного законодавства України. 06 листопада 2023 року до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому остання просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема зазначає, що відповідач був зобов`язаний поновити позивача на посаді 29 вересня 2021 року, оскільки рішення суду про поновлення на посаді ОСОБА_1 підлягало негайному виконанню. Однак, позивача було поновлено на посаді лише за її ініціативою - письмовим зверненням, за результатами розгляду якого у Державній інноваційній фінансово-кредитній установі було видано наказ №119-к/тр від 01 листопада 2022 року «Про поновлення ОСОБА_1 на роботі». Зауважує, що відповідачем грубо порушено норми КЗпП України несвоєчасним виконанням рішення суду, адже поновлення на роботі мало відбутись 29 вересня 2021 року за ініціативою роботодавця. Вказує, що незважаючи на поновлення на посаді 01 листопада 2022 року, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишилось невиконаним. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не тільки з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. Період невиконання рішення щодо негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кадрів Державної інноваційної фінансово кредитної установи - з 29 вересня 2021 року (наступний день після винесення рішення) по 31 жовтня 2022 року (поновлено 01 листопада 2022 року), у зв`язку з чим місцевий суд дійшов висновку про стягнення з відповідача суми у розмірі 311 442,12 грн (середній заробіток за час затримки виконання рішення суду). В частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні суд першої інстанції вважав, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до статті 117 КЗпП України судом вирішено при постановленні рішення 28 вересня 2021 року. Середня заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 01 грудня 2020 року по 28 вересня 2021 року (станом на дату ухвалення рішення судом) з урахуванням 207 робочих дніd у цей період складала 257 936,49 грн. Нарахування середнього заробітку за час затримки по двох виплатах, а саме по невиплачених відпускних, які стягнуті за двома судовими рішеннями, як того просить позивач, на думку суду матиме подвійне стягнення. ОСОБА_1 було поновлено на роботі, тобто вона не має статусу звільненого працівника, а тому підстави покладення на роботодавця відповідальності за статтею 117 КЗпП України не виникли. Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом установлено, що 07 грудня 2017 року ОСОБА_1 прийнято до Державної інноваційної фінансово - кредитної установи на посаду начальника сектору по роботі з кадрами. 01 березня 2018 року ОСОБА_1 переведено на посаду начальника відділу кадрів Державної інноваційної фінансово-кредитної установи. Згідно з копією Наказу №107 к\тр від 21 вересня 2020 року «Про припинення трудового договору», винесеного Державною інноваційною фінансово -кредитною установою, ОСОБА_1 звільнено 21 вересня 2020 року з посади начальника відділу кадрів Установи у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації (пункт 2 частини першої статті 40 КЗпП України, підставою звільнення є службова записка від 18 вересня 2020 року №619, службова записка № 20 від 21 вересня 2020 року). 01 грудня 2020 року Державною інноваційною фінансово-кредитною установою винесено Наказ №145-к/тр про оголошення догани начальнику відділу кадрів ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни (невиконання чи неналежне виконання працівником з його вини обов`язків, покладених на нього локальними нормативно правовими актами ДІФКУ, посадовою інструкцією і невжиття вичерпних та своєчасних заходів з розшуку (або відновлення) втрачених документів відділу кадрів). Підставою слугував висновок комісії із службового розслідування від 20 жовтня 2020 року, рішення правління від 12 листопада 2020 року №58. Наказом №97 від 29 вересня 2020 року створено комісію про проведення службового розслідування щодо факту відсутності у справах відділу кадрів трудової книжки, особової картки, особової справи, наказу з особового складу, наказу про надання відпустки за 2020 рік ОСОБА_1 . Після закінчення службового розслідування начальник відділу кадрів ОСОБА_1 надала письмові пояснення, в яких особисто підтвердила, що винесла з установи свою трудову книжку, особову справу та особову картку. ОСОБА_1 зобов`язалася повернути свої особисті документи до Установи у строк до 03 грудня 2020 року, що підтверджується її заявою від 01 грудня 2020 року. Особисті зобов`язання, викладені у заяві ОСОБА_1 від 01 грудня 2020 року, вона не виконала, що підтверджується листом Установи від 04 грудня 2020 року. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року у справі №754/225/21 позов ОСОБА_1 до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Державної інноваційної фінансово кредитної установи №145-к/тр від 01 грудня 2020 року про оголошення догани ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасовано наказ Державної інноваційної фінансово кредитної установи №146-к/тр від 01 грудня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу кадрів. Визнано звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу кадрів Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, незаконним та поновлено на посаді начальника відділу кадрів Державної інноваційної фінансово кредитної установи. Стягнуто з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 257 936,49 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кадрів Державної інноваційної фінансово кредитної установи. Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року стягнуто з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді витрат на юридичні послуги у розмірі 5 500 грн. Постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 01 вересня 2022 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року та додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року залишено без змін. 18 жовтня 2022 року ОСОБА_1 було направлено до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи лист-звернення та копію виконавчого листа щодо добровільного виконання рішення суду та виплати усіх належних коштів, з урахуванням затримки його виконання. Наказом №119-к/тр від 01 листопада 2022 року на виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу кадрів з 02 грудня 2020 року. Наказом від 04 листопада 2022 року №121-к/тр «Про припинення трудового договору» ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін та нараховано компенсацію за період роботи з 07 грудня 2018 року по 06 грудня 2019 року, з 07 грудня 2019 року по 06 грудня 2020 року, з 07 грудня 2020 року по 06 грудня 2021 року; з 07 грудня 2021 року по 04 листопада 2022 року; з 07 квітня 2021 року по 06 квітня 2022 року, з 07 квітня 2022 року по 04 листопада 2022 року та відповідно до довідки про доходи від 04 листопада 2022 року здійснена виплата в сумі 56 399,08 грн. 08 листопада 2022 року Шевченківським відділом ДВС у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчих проваджень №70262008 та №70261947 за виконавчим листом №754/225/21 від 26 вересня 2022 року та 21 грудня 2022 року №702261883 за виконавчим листом №754/225/21 від 26 вересня 2022 року. 18 листопада 2022 року старшим виконавцем Шевченківського відділу ДВС у м. Києві закінчено виконавче провадження №70262008 про стягнення з ДІФКУ на користь ОСОБА_1 259 752,49 грн та 3 500 грн. 21 грудня 2022 року старшим виконавцем Шевченківського відділу ДВС у м. Києві закінчено виконавче провадження №70262008 про стягнення з ДІФКУ на користь ОСОБА_1 5 500 грн. Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року. У відповідності до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства. Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. Належним виконання судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов`язок полягає в тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі №711/8138/18. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не тільки з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою-підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. У силу вимог частин першої-другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. За нормами статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Відповідно до правових позицій, висловлених Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015 року у справі №6-435цс15 та Верховним Судом у постанові від 24 січня 2019 року у справі №760/9521/15-ц, за змістом норм статті 236 КЗпП України, затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника на роботі слід вважати не видання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року у справі №754/225/21, зокрема, визнано звільнення ОСОБА_1 незаконним та поновлено її на посаді начальника відділу кадрів Державної інноваційної фінансово кредитної установи. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кадрів Державної інноваційної фінансово кредитної установи. Разом з тим, ОСОБА_1 наказом від 01 листопада 2022 року на виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року поновлено на посаді начальника відділу кадрів лише з 02 грудня 2020 року. Тобто, періодом невиконання рішення щодо негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кадрів Державної інноваційної фінансово кредитної установи є період з 29 вересня 2021 року (наступний день після винесення рішення) по 31 жовтня 2022 року включно (поновлення на посаді відбулось 01 листопада 2022 року), про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції. Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 1995 №100, при обчисленні середньої заробітної плати з всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконанні підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода з підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяця включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахування із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №3 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (в редакції станом на 30.05.2020) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Як установлено судом, посадовий оклад ОСОБА_1 згідно штатного розпису, копія якого додається, введеного в дію наказом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи від 21 жовтня 2019 року №54 становив 24 000 грн в місяць. Крім посадового окладу позивачу було встановлено доплату в розмірі 2 400 грн. Оскільки ОСОБА_1 не працювала в Установі з 02 грудня 2020 року по 02 листопада 2022 року, а була поновлена на посаді лише 01 листопада 2022 року, а тому в розрахунковому періоді липень-серпень 2021 року в неї не було заробітної плати, суд першої інстанції правильно провів розрахунок середньої заробітної плати виходячи з посадового (місячного) окладу. Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 для обчислення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення дорівнює 1 116,28 грн ((24 000 грн* 2 міс.): (22 роб.дн.+ 21 роб.дн.)). Затримка виконання рішення суду відбулась у період з 29 вересня 2021 року по 31 жовтня 2022 року, що складає 279 робочих днів. Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення дорівнює 311 442,12 грн (1 116,28 грн/роб.день*279 роб.днів), яку суд першої інстанції правильно стягнув з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на користь ОСОБА_1 у зв`язку із затримкою виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, що Державна інноваційна фінансово-кредитна установа скористалася своїм процесуальним правом на оскарження рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року у справі №754/225/21 в порядку апеляційного та касаційного провадження, у зв`язку з чим в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 керувався та діяв виключно в межах чинного законодавства України, є безпідставними та не заслуговують на увагу суду, оскільки законодавством передбачено обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, який виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. В апеляційній скарзі відсутні доводи щодо непогодження з рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, а тому рішення місцевого суду в цій частині апеляційним судом не перевіряється. Зважаючи на зазначене, колегія доходить висновку, що місцевий суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги повністю спростовуються встановленими місцевим судом обставинами справи і положеннями законодавства, яким надано належну правову оцінку. Інші доводи апеляційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та правильно встановлених судом першої інстанції на їх підставі обставин справи. Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів уважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача Державної інноваційної фінансово-кредитної установи - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду. Головуючий В.В. Гуль Судді Ю.О. Матвієнко Я.С. Мельник