Постанова 4814 № 948/1650/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 948/1650/23 Номер провадження 22-ц/814/4890/23Головуючий у 1-й інстанції Косик С.М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2023 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Обідіної О.І., суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В., за участю секретаря: Владімірова Р.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Гордієнко Наталії Віталіївни на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2023 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Полтавський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,- В С Т А Н О В И Л А : У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. В обґрунтування заяви зазначала, що вона проживала разом з ОСОБА_2 як дружина і чоловік, перебувала на його утриманні, але ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік загинув під час виконання бойового завдання при захисті Батьківщини і вона бажає оформити пенсію по втраті годувальника та отримати одноразову грошову допомогу як член сім`ї загиблого, але внаслідок відсутності документів, які засвідчують факт її перебування на утриманні чоловіка, в позасудову порядку вона не має можливості захистити свої права. Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2023 року провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Полтавський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні - закрито. Роз`яснено заявнику ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції. Не погодившись з даним судовим рішенням, представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Гордієнко Н.В. оскаржила його в апеляційному порядку, в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу районного суду і направити справу для продовження розгляду, оскільки судом невірно вирішено питання юрисдикційності справ вказаної категорії. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить висновку про відсутність підстав для її задоволення. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область, у віці 47 років помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 16.12.2022 року. Сповіщення сім`ї №19 від 11.12.2022 р. про загибель ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні бойового завдання за призначенням вручено дружині ОСОБА_1 . Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №7569 від 11.12.2022 р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області, у зоні бойових дій. Згідно довідки т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 був призваний по мобілізації 27.04.2022 р. у Збройні Сили України та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання по відсічі збройної агресії російської федерації під час мінометного обстрілу від множинних осколкових поранень. Відповідно до виписки з протоколу Машівської РДА №10 від 20.04.2016 р., розглянуто документи ОСОБА_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , а фактично проживає в АДРЕСА_2 та вирішено надати йому пільги по фактичному місцю проживання, що не зареєстроване відповідно поданої заяви. В наданих заявницею довідках, а саме грошовому атестаті та довідці від 02.08.2023 № 6770, зазначено розмір щомісячних видів грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 мав у власності земельну частку пай площею 4,44 га та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,9423 га, розташовані на території Ряськівської сільської ради Машівського району Полтавської області. ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, отримує пенсію в розмірі 2100 грн. та опікується сином ОСОБА_3 , який має інвалідність з дитинства, 2 група. За інформацією виконкому Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області №44 від 31.01.2023 р. заявниця ОСОБА_1 зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де користується послугами водопостачання, згідно договору укладеного 24.05.2018 р. між Михайлівським комбінатом комунальних послуг та ОСОБА_2 . Згідно довідки виконкому Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області №83 від 24.02.2023 р. та акту про встановлення факту місця проживання на території Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за адресою: АДРЕСА_2 №84 від 24.02.2023 р., ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом з співмешканкою ОСОБА_1 та її сином за адресою: АДРЕСА_2 та вели спільне господарство з 31.10.2004 р. і до дня призову по мобілізації 27.04.2022 року. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2 , який загинув під час участі у бойових діях та при здійсненні заходів з національної безпеки і стримування збройної агресії російської федерації, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства, оскільки пов`язані з доведенням наявності в неї певного соціально-правового статусу, який має значення у публічно правових відносинах та впливає на підтвердження і можливість реалізації таких прав у сфері соціального забезпечення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Вирішуючи питання про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції). Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Тобто у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватно-правових відносин. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Частиною 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Вимоги ОСОБА_1 пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного із будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. За своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Частиною шостою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Згідно з Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Відповідно до пункту 7 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Таким чином, заінтересована особа у справі Полтавський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки є суб`єктом владних повноважень. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22) зазначено, що визначаючи чи пов`язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто, цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям. Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин. Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства. Верховний Суд, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, дійшов висновків про недопустимість ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим. Аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20). Враховуючи правову мету звернення заявниці до суду для підтвердження певного соціального статусу, який має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є публічно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції щодо неможливості розглядати вказану справу за правилами цивільної юрисдикційності не спростовують та не містять доказів помилковості таких висновків. Ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права та вмотивована посиланням на правові висновки Верховного Суду, застосування яких у справах з подібними правовідносинами є обов`язковими. Керуючись ст. 367, ч.1 п. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Гордієнко Наталії Віталіївни залишити без задоволення. Ухвала Машівського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 21 грудня 2023 року. Судді: О. І. Обідіна С.Б. Бутенко О.В. Прядкіна