Постанова Дніпровський апеляційний суд № 191/1142/17
від 12.12.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/10082/23 Справа № 191/1142/17 Головуючий у першій інстанції: Прижигалінська Т. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Красвітної Т.П., суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В., за участю секретаря Сахарова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2023 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Курбатової Марини Сергіївни,- ВСТАНОВИЛА: У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою, посилаючись на те, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження НОМЕР_4, в рамках якого було накладено арешт на його заробітний рахунок для виплати йому грошового забезпечення, як військовослужбовцю. Довідкою від 19.07.2023 року підтверджується, що він проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . Довідкою наданою банківською установою підтверджується, що рахунок використовується для отримання заробітної плати (грошового забезпечення). Також наданими документами підтверджується, що він на сьогодні являється військовослужбовцем та отримує відповідне грошове забезпечення. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області , яке набрало законної сили 19.12.2017 року вирішено позбавити його батьківських прав відносно неповнолітнього сина. На підставі вищевикладених обставин, він звернувся до державного виконавця Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління МЮ (м.Одеса) Курбатової Марини Сергіївни з проханням здійснити дії щодо зняття арешту з зарплатного рахунку, здійснити дії щодо перерахунку боргу, закінчити виконавче провадження. На що було отримано відповідь від 04.08.2023 року №33682, в якій зазначається, що законних підстав для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з коштів боржника немає. Вважає що дана відмова є протиправною та суперечить нормам чинного законодавства України. Тому скаржник просив визнати протиправною відмову виконавця Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління МЮ (м.Одеса) Курбатової Марини Сергіївни щодо відмови зняття арешту з коштів, що містяться та/або надходитимуть як заробітна плата на рахунок № НОМЕР_2 , що відкритий на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк», накладений в межах виконавчого провадження НОМЕР_4; зобов`язати Синельниківський відділ державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) здійснити дії щодо зняття арешту з зарплатного рахунку боржника - військовослужбовця, власником якого є ОСОБА_1 , рахунок: НОМЕР_2 , в банку АБ «ПриватБанк»; зобов`язати здійснити дії щодо перерахунку боргу військовослужбовця ОСОБА_1 ; зобов`язати закінчити виконавче провадження НОМЕР_5. Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2023 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) Курбатової Марини Сергіївни, відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про задоволення скарги. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями. Від ОСОБА_1 07.12.2023 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог скарги, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали місцевого суду, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що постановою від 16.02.2021 року державним виконавцем Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) відкрито виконавче провадження НОМЕР_6 на підставі виконавчого листа №2-2025 виданого 17.10.2007 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини. Постановою від 16.02.2021 року державним виконавцем Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 145597,14 грн. Згідно постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02.03.2023, державним виконавцем Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) встановлено, що боржник ОСОБА_1 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 та звернено стягнення на його доходи (а.с. 56). Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» від 25.03.2022 року, у ОСОБА_1 відкрито рахунок НОМЕР_3 , IBAN НОМЕР_2 (а.с. 57). У довідці не вказано, що рахунок використовується для зарахування заробітної плати, винагороди за військову службу тощо. Відповідно до довідки №13634 від 19.07.2023, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , Солдат ОСОБА_1 перебуває на військової службі у в/ч НОМЕР_1 з 23.02.2022 по теперішній час (а.с. 56). У листі Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) №33682 від 04.08.2023 вказано, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження НОМЕР_6, з примусового виконання виконавчого листа НОМЕР_6 від 17.10.2007 року виданого Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . У вказаному вище листі також зазначено, що 03.08.2023 року на адресу відділу надійшла заява боржника про зняття арешту з зарплатного рахунку боржника. Згідно п.1 ч.4 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Рахунки зі спеціальним режимом використання - це рахунки підприємств, що займаються виробництвом або постачанням енергії, води, опаленням приміщень, а також рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України. Саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статі 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». У листі Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) №33682 від 04.08.2023 вказано, що 03.08.2023 року на адресу відділу надійшла заява боржника про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з позбавленням боржника батьківських прав. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Отже, законних підстав для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з коштів боржника не має (а.с. 58-59). Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом України «Про виконавче провадження», так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція). Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №905/361/19. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Долучена до скарги довідка АТ КБ "Приватбанк" від 22.09.2023 свідчить, що рахунок № НОМЕР_2 , який відкритий клієнту ОСОБА_1 , за умовами банківського обслуговування є звичайним поточним рахунком для власних потреб, на який можуть зараховуватися будь-які кошти, а не тільки кошти цільового призначення (а.с. 57). Надані ОСОБА_1 довідка АТ КБ "ПриватБанк" від 22.09.2023 та звіт Військової частини НОМЕР_1 про здійснені відрахування та виплати №6636/ФЕС від 18.09.2023, також не є належним доказом того, що рахунок № НОМЕР_2 , на який накладено арешт, відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено (а.с. 101, 102). Так, в наданому скаржником звіті про здійснені відрахування та виплати №6636/ФЕС від 18.09.2023, відсутня інформація, що саме на рахунок № НОМЕР_2 , на який накладено арешт, ОСОБА_1 перераховувалась заробітна плата. Крім того, суми щомісячних нарахувань заробітної плати, які вказані у звіті №6636/ФЕС від 18.09.2023 не співпадають із розміром грошових сум (надходжень), які зазначені у довідці АТ КБ "ПриватБанк" від 22.09.2023 щодо рахунок № НОМЕР_2 . Не надано суду доказів і того, що банк повертав без виконання отриману від виконавця постанову про арешт коштів боржника із зазначенням неможливості накладення арешту через цільове призначення рахунку у відповідності до вимог ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження». Виходячи з викладеного, встановивши, що скаржник не довів належними доказами (повідомленням банку, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено), що відкритий на його ім"я у АТ КБ «ПриватБанк» картковий рахунок № НОМЕР_2 використовується для зарахування заробітної плати (винагороди за військову службу тощо) боржника; враховуючи, що винесення постанови про накладення арешту на грошові кошти боржників є необхідним для забезпечення належного і у розумні строки примусового виконання виконавчого документу та вказані дії здійснені виконавцем без порушень наведених вище нормативних актів; враховуючи баланс інтересів боржників і стягувача, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги. Посилання апелянта на те, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року його позбавлено батьківських прав відносно неповнолітнього сина, на утримання якого стягуються аліменти, у зв`язку з цим наявні підстави для закінчення виконавчого провадження, - є безпідставними. Так, відповідно до ч. 1,2 ст. 164 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів. Колегія звертає увагу, що апеляційному суду апелянтом також не надано письмового доказу, що картковий рахунок № НОМЕР_2 використовується для зарахування заробітної плати (винагороди за військову службу тощо); клопотання про витребування відповідного доказу судом - апелянтом не заявлене. Викладене підтверджується матеріалами даної справи. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова