Постанова 4802 № 161/6414/23

Справа № 161/6414/23 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/1175/23 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 грудня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О. І., суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К., секретар судового засідання Власюк О. С., з участю відповідачки ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 жовтня 2023 року, В С Т А Н О В И В : У квітні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 29.11.2018 між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № VOF0GA0040300003, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 710 503, 32 грн з кінцевим терміном повернення коштів 29.11.2023. Договором передбачено порядок сплати відсотків за користування кредитними коштами. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачкою кредитних зобов`язань за вказаним кредитним договором у неї станом на 04.04.2023 утворилася заборгованість у розмірі 417 823, 18 грн, з яких: 376 412, 39 грн заборгованість по тілу кредиту; 41 410, 79 грн заборгованість по відсотках за користування кредитом. Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги (а.с.75), позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором, розмір якої станом на 19.10.2023 становить 352 014, 24 грн, з яких 351 483, 83 грн заборгованість по тілу кредиту і 530, 41 грн заборгованість по відсотках за користування кредитом, а також відшкодувати судові витрати. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 жовтня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № VOF0GA0040300003 від 29.11.2018 у розмірі 352014, 24 грн та 5280,21 грн судового збору. В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення в частині стягнення із неї 52728,94 грн заборгованості за кредитним договором та ухвалити у цій частині нове судове рішення, а також перерозподілити судові витрати. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав. У судовому засіданні відповідачка та її представник апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав та просять її задовольнити, змінивши рішення суду та зменшити розмір заборгованості за кредитним договором на 52728,94 грн. Будучи належним чином повідомлений про день та годину розгляду справи, позивач свого представника у судове засідання не направив і його неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду змінити з таких підстав. Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідачки необхідно стягнути кошти у заявленому банком уточненому розмірі. Проте, до такого висновку суд дійшов помилково, без належного з`ясування обставин справи та перевірки і дослідження наданих сторонами доказів. Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК). Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України). Судом встановлено, що 29.11.2018 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № VOF0GA0040300003, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати відповідачці кредит у розмірі 710 503, 32 грн зі сплатою 20,9 % річних на термін до 29.11.2023 року, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та у порядку, встановленими кредитним договором, а саме щомісячними платежами (а.с.20-24). 31.07.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до цього кредитного договору, умовами якої узгоджено порядок і графік сплати кредитних коштів та змінено строк повернення кредиту до 29.04.2024 (а.с.25-26). 20.07.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, умовами якої узгоджено новий порядок та графік сплати кредитних коштів (а.с.30-31). Із позовної заяви вбачається, що предметом позову є стягнення заборгованості по тілу кредиту і по процентах за користування кредитом, нарахованих першочергово станом на 04.04.2023 та у подальшому станом на 19.10.2023 (а.с.2-3, 75). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У додатковій угоді № 1 до кредитного договору сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту 29 квітня 2024 року (а.с.25), однак банк скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту, що стверджується адресованим відповідачці ОСОБА_1 позивачем 18 листопада 2022 року повідомленням-вимогою про дострокове повернення споживчого кредиту у повному обсязі (а.с.10-11). Таким чином, після 18.11.2022 припинилося право позивача нараховувати проценти за користування кредитом. Із наданих позивачем розрахунку заборгованості, виписки по рахунку та зі змісту повідомлення-вимоги про дострокове повернення кредиту вбачається, що станом на 18.11.2022 заборгованість за кредитним договором становила 459 447, 33 грн, з яких 403 921, 12 грн заборгованість по тілу кредиту і 55 526, 21 грн заборгованість по процентах. Після 18.11.2022 і до уточнення позивачем позовних вимог відповідачка на погашення заборгованості за кредитним договором сплатила банку 160 162, 03 грн, що стверджується відповідною випискою банку (а.с.87-89). Таким чином, позивачка повністю погасила заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 55 526, 21 грн, зазначеному у вимозі від 18.11.2022, та частково погасила заборгованість по тілу кредиту у розмірі 104 635, 82 грн (160 162, 03 - 55 526, 21). Ураховуючи наведене, непогашеною залишилася заборгованість по тілу кредиту у розмірі 299 285, 30 грн (403 921, 12 - 104 635, 82), яку і необхідно стягнути на користь банку. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції про задоволення позову у заявленому розмірі зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позов банку задоволено на 71,63% від заявлених позовних вимог, то на користь банку із відповідачки необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 4 489, 28 грн. Оскільки апеляційну скаргу відповідачки щодо спірної суми стягнення задоволено повністю, то на її користь з банку необхідно стягнути сплачений нею судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 186, 40 грн. Згідно з вимогами ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Ураховуючи наведену процесуальну норму, із відповідачки на користь банку необхідно стягнути різницю у судових витратах, що становить 3 302, 88 грн (4 489, 28 - 1 186, 40), звільнивши банк від обов`язку сплачувати відповідачці судовий збір за подання апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 жовтня 2023 року змінити. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № VOF0GA0040300003 від 29.11.2018 у розмірі 299 285 (двісті дев`яносто дев`ять тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн 30 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 3302 (три тисячі триста дві) грн 88 коп. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Судді