Постанова 4854 № 420/2640/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/2640/23 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. Дата і місце ухвалення 17.07.2023 р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення №51032300016108 від 12.10.2022 року про відмову в обміні посвідки на постійне місце проживання громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Санкт-Петербург російської федерації, паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_1 , виданий 17.02.2014 року; - зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2015 громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 року позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт посилався на те, що 04.10.2021 року до ГУ ДМС в Одеській області надійшла заява-анкета громадянки російської федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо обміну тимчасової посвідки на постійне проживання в Україні у зв`язку із досягненням 45 річного віку. За результатами розгляду заяви-анкети та документів, поданих разом із такою заявою-анкетою, встановлено, що дозвіл на імміграцію в Україну ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не видавався; посвідка серії НОМЕР_2 від 10.11.2005 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не видавалась. За таких обставин, 12.10.2022 року ГУ ДМС в Одеській області, на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку оформлення, прийнято рішення № 51032300016108 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання, яке апелянт вважає правомірним та обґрунтованим. Крім того апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2015 громадянці російської федерації ОСОБА_1 , посилаючись на те, що саме до компетенції ГУ ДМС в Одеській області належить питання щодо оформлення (видачі) посвідки на постійне проживання в Україні. Апелянт вказував на те, що п. 42 Порядку, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 року № 321 (далі - Порядок оформлення), передбачено, що працівники територіального органу/підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладається функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи. Пунктами 36 і 37 Порядку оформлення визначено, що після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я оформлюється посвідка, та перевірку поданих нею документів. Ідентифікація особи здійснюється на підставі доданих, отриманих з баз даних Реєстру, та відомчої інформаційної системи ДМС. Чинність дозволу на імміграцію, копія якого надана іноземцем або особою без громадянства, перевіряється шляхом вивчення матеріалів справи про надання такого дозволу. З огляду на зазначене відповідач вважає, що вирішення питання щодо здійснення обміну посвідки на постійне місце проживання ОСОБА_1 відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області. За таких обставин апелянт вважає, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача. На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 року та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне: Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_1 . 10.11.2005 року ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області позивачці було видано тимчасову посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 , терміном дії - безстроково. Підставою для видачі вказаної тимчасової посвідки на постійне проживання вказано - Закон України «Про імміграцію». 04.10.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою-анкетою № НОМЕР_3 щодо обміну тимчасової посвідки на постійне проживання у зв`язку із досягненням 45 річного віку, яка була прийнята з наданими документами уповноваженою особою відповідача 04.10.2021 року, про що свідчать службові відмітки (а.с.113, 118). 12.10.2022 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області було прийнято № 51032300016108 про відмову громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_1 в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №

321. Крім того з матеріалів справи встановлено, що листом від 28.11.2022 р. за вих. № 5100.5.3-10312/51.1-22 ГУ ДМС в Одеській області повідомило адвоката позивачки, що за обліками ГУ ДМС України в Одеській області громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться, дозвіл на імміграцію в Україну не отримувала та посвідкою на постійне проживання документована не була. Одночасно повідомило, що у зв`язку із тим, що посвідка на постійне проживання візуально містить ознаки підробки, інформацію направлено до ГУНП та Управління СБУ в Одеській області для вжиття заходів. Не погоджуючись з рішенням про відмову в обміні посвідки на постійне проживання, позивач оскаржила його до суду першої інстанції. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на наступне: Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». За визначеннями, наведеними у ст. 1 вказаного Закону, іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом; посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні. Згідно ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. У статті 4 вказаного вище Закону визначені підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, однією з яких є імміграція в Україну на постійне проживання відповідно до Закону України "Про імміграцію". Згідно ст. 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 321 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (далі - Порядок № 321). Згідно п. 1 Порядку № 321, посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні. Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які мають дозвіл на імміграцію в Україну або до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття такого рішення залишилися постійно проживати на її території (п.3 Порядку, чинного станом на момент прийняття оскаржуваного рішення). Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України та які: досягли16-річного віку, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто; не досягли 16-річного віку або визнані обмежено дієздатними чи недієздатними, - на підставі заяв-анкет одного з батьків (усиновлювачів), з ким проживають особи на підставі дозволу на імміграцію, опікунів, піклувальників. Підпунктом 5 пункту 7 Порядку № 321 визначено, що обмін посвідки здійснюється у разі досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія). За приписами п. 9 Порядку № 321, оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр). Пунктами 14, 16 Порядку № 321 передбачено, що ДМС має право отримувати інформацію про особу з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, в обсязі, необхідному для ідентифікації особи у зв`язку з оформленням посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміном. Доступ до зазначеної інформації здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах". У разі відсутності можливості надання ДМС прямого доступу до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, або надіслання запитів в електронній формі захищеними каналами зв`язку отримання відомостей про особу здійснюється шляхом надсилання запитів та надання відповідей на них у паперовій формі. Документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства. Згідно п. 21, 22, 29 Порядку № 321, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32 - 34 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування/проживання іноземця або особи без громадянства на території України, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті. У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі. У разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта з використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування. Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження для розгляду документів, прийнятих уповноваженим суб`єктом, перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32 і 33 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства. Відповідно до п. 40 Порядку № 321, для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати. Іноземці та особи без громадянства, які зазначені в частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", за умови отримання ними одного з документів, зазначених у частині сімнадцятій статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та мають дозвіл на імміграцію в Україну, для обміну посвідки в установленому порядку можуть подавати паспортний документ, строк дії якого закінчився чи який підлягає обміну, у разі, коли за отриманням нового документа особа зобов`язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Про територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 р. № 68/262. Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред`являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-6 цього пункту. До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати. Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства. За наслідком аналізу зазначених правових норм суд першої інстанції вірно вказав, що посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні. Обмін посвідки здійснюється у разі, зокрема, досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія). В даному випадку в ході розгляду справи встановлено, що позивач 10.11.2005 року була документована тимчасовою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 . Органом, який видав посвідку є ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області. Підставою для звернення позивачки до органів міграційної служби із заявою-анкетою про обмін зазначеної вище посвідки стало досягнення нею 45-річного віку. Факт прийняття Головним управлінням ДМС в Одеській області до розгляду заяви-анкети позивача та безпосередньо розгляд питання щодо обміну посвідки свідчить про відповідність поданих позивачем для обміну посвідки документів вимогам цього Порядку. За положеннями п. 42 Порядку № 321, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення посвідки, при розгляді заяви-анкети, зокрема, про обмін посвідки вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку. Згідно п. 36 Порядку № 321, після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється посвідка, та перевірку поданих нею документів. Пунктом 37 Порядку визначено процедуру здійснення ідентифікації особи, яка включає в тому числі перевірку чинності дозволу на імміграцію. При цьому визначено, що чинність дозволу на імміграцію перевіряється шляхом надсилання відповідних запитів до місця видачі дозволу, відповідь на які надається протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту. У разі необхідності підтвердження відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть до Мін`юсту в електронній формі захищеними каналами зв`язку надсилаються відповідні запити, відповідь на які Мін`юст надає протягом трьох робочих днів з дня надходження таких запитів. У разі відсутності можливості надіслання запитів у електронній формі запити надсилаються у паперовій формі. У разі необхідності підтвердження інших відомостей про іноземця або особу без громадянства або дійсності поданих ними документів надсилаються запити до відповідних державних органів або їх територіальних органів (підрозділів), які надають відповідь протягом трьох робочих днів з дня надходження таких запитів. Перевірка законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України здійснюється з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, "Аркан" або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби, відповідь на які Адміністрація Держприкордонслужби надає протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту. Відповідно до п. 43 Порядку № 321, рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні. Пунктом 44 Порядку № 321 передбачено, що якщо втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, була видана територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, до якого подано заяву-анкету про оформлення, обмін посвідки, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС порівнює дані іноземця або особи без громадянства та їх фотозображення з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та даними відомчої інформаційної системи ДМС і сканує її із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС. У разі коли втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, була видана іншим територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, для підтвердження видачі не пізніше наступного дня після прийняття до розгляду заяви-анкети до такого територіального органу/територіального підрозділу ДМС надсилається запит. За приписами п. 46 Порядку № 321, після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноважена ним посадова особа приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні. Як вбачається з матеріалів справи, в якості підстави для відмови позивачці в обміні посвідки на постійне проживання, Головне управління ДМС в Одеській області посилалось на п.п. 3 п. 62 Порядку № 321, за змістом якого, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію. В даному випадку ні в оскаржуваному рішенні, ні в ході розгляду справи, відповідачем не наведено належних детальних пояснень в частині, які саме дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану громадянкою російської федерації ОСОБА_1 інформацію під час подання нею заяви про обмін посвідки. У листі від 28.11.2022 року № 5100.5.3-10312/51.1-22, направленому на запит адвоката позивача, ГУ ДМС України в Одеській області повідомило про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за обліками ГУ ДМС України в Одеській області не значиться, дозвіл на імміграцію в Україну не отримувала та посвідкою на постійне місце проживання документована не була. У відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі Головне управління ДМС в Одеській області посилалось на те, що за результатами розгляду заяви-анкети було встановлено, що дозвіл на імміграцію в Україну та посвідка серії НОМЕР_2 від 10.11.2005 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не видавались. Однак в ході розгляду справи було встановлено наявність у громадянки російської федерації ОСОБА_1 посвідки серії НОМЕР_2 від 10.11.2005 року, виданої ВГІРФО ОМУ УМВС України в Одеській області, яка не визнана недійсною. Судом першої інстанції також встановлено, що при зверненні із заявою про обмін посвідки позивачка надала, крім іншого, паспорт № НОМЕР_1 , виданий ФМС 78006, виданий 17.02.2014 року, який містить відмітки про перетин кордону, а також відмітку міграційної служби УМВС в Одеській області від 19.08.2014 року щодо інформації про тимчасову посвідку на постійне проживання. Відповідачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів проведення службової перевірки в порядку п.73 Порядку № 321 за фактом безпідставного оформлення та видачі позивачці посвідки на постійне проживання, а також визнання недійсною посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 , виданої ВГІРФО ОМУУМВС України в Одеській області 10.11.2005р. ОСОБА_2 . Крім цього відповідачем не надано жодного доказу здійснення належних заходів з метою ідентифікації позивачки, перевірки поданих нею документів, шляхом, зокрема, і надсилання запитів до органів, які здійснювали видачу ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну та посвідки серії НОМЕР_2 від 10.11.2005 року. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ними рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи все вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що рішення Головного управління ДПС в Одеській області №51032300016108 від 12.10.2022 року про відмову в обміні посвідки на постійне місце проживання громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідає критеріям, закріпленим у ст. 2 КАС України, прийнято у порушення вимог чинного законодавства, є протиправним і необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. Що стосується позовних вимог про зобов`язання міграційного органу здійснити обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку з досягненням 45-річного віку, слід зазначити наступне: Ухвалюючи судове рішення про зобов`язання відповідача здійснити обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2015 року громадянці рф ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на визнання відповідачем факту існування аналогічної ситуації з донькою позивачки - громадянкою російської федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 25.05.2021 року зверталась до Головного управління із заявою щодо обміну посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_4 від 10.11.2005 року, та якій було відмовлено у такому обміні з тих самих підстав, що і відносно матері ОСОБА_1 . Суд першої інстанції посилався на наявність рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року по справі № 420/4932/20, що набрало законної сили, яким було зобов`язано Головне управління ДМС в Одеській області документувати ОСОБА_3 посвідкою на постійне проживання та, вирішуючи дану адміністративну справу, з метою формування єдиної судової практики при обранні способу відновлення порушеного права позивачки дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити обмін посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2015 року громадянці російської федерації ОСОБА_1 . Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне: У постанові від 13.01.2022 року у справі № 200/13539/19-а Верховний Суд, серед іншого, дійшов наступних висновків: «Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, за загальним правилом, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Водночас, зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи». Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав. Як вже зазначалось вище, зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення. Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Однак за наслідком розгляду даної адміністративної справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не було дотримано вимог Порядку № 321 та не здійснено належних заходів з метою ідентифікації позивача, перевірки поданих нею документів, в тому числі з метою підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, що виключає можливість суду зобов`язати відповідача прийняти рішення про обмін посвідки позивачу. На підставі викладеного у сукупності, враховуючи зміст позовних вимог та висновки суду щодо оскаржуваного рішення, а також приписи статті 245 КАС України колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача у даній справі буде зобов`язання Головного управління ДМС України в Одеській області повторно розглянути заяву громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Санкт-Петербург російської федерації, паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_1 , виданий 17.02.2014 року щодо обміну посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2015 року. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. В даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що постановлене судом рішення від 17.07.2023 року на підставі ст. 317 КАС України підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2015 громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ухваленням нового рішення, про часткове задоволення вказаних позовних вимог. В іншій частині судове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При зверненні до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір за одну вимогу немайнового характеру, яка і була задоволено судом першої інстанції, а тому зважаючи на залишення в цій частині судового рішення без змін, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі №420/2640/23 в частині зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2015 року громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з досягненням 45-річного віку - скасувати. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_2 від 10.11.2015 року громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з досягненням 45-річного віку задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області повторно розглянути заяву-анкету ОСОБА_1 від 04.10.2021 року № 205027378 про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку із досягненням 45-річного віку, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові суду. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.А. Шевчук