Постанова 4824 № 754/18221/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/14367/2023 Справа № 754/18221/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 19 грудня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Деснянського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Скрипки О.І. в м. Київ 13 липня 2023 року у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У листопаді 2021 року позивач КП «Київтеплоенерго» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 25853,54 грн., з централізованого постачання гарячої води у розмірі 33628,79 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 30557,42 грн., з централізованого постачання гарячої води у розмірі 45826,83 грн., а також судовий збір 2270 грн. Позов мотивував тим, що КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. На момент виникнення з відповідачем відносин стосовно надання комунальних послуг, а саме з 01 травня 2018 року, на них поширювалась дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 26 червня 2004 року. На виконання вимог вказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивачем на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є отримання послуг споживачем. Квартира за адресою АДРЕСА_1 під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води. Відповідачі від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися. Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: позивач надає послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води і щомісячно надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг. Відповідачі споживають надані послуги та зобов`язані оплатити їх вартість. Проте відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на момент подання позову складає 76384,25 грн. (заборгованість за послуги централізованого опалення у розмірі 30557,42 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 45826,83 грн.). Крім того, позивач на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (надалі договір цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в розмірі 59482,33 грн. (заборгованість за послуги з центрального опалення у розмірі 25853,54 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 33628,79 грн.). У період до 01 травня 2018 року надання послуг здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що розроблений на основі типового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, який опубліковано 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111(4511). Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року позов частково задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 9994,48 грн., заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 7931,52 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 30557,42 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги централізованого постачання гарячої води в розмірі 45826,83 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1575,69 грн. Позивач КП «Київтеплоенерго», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року в частині відмови у стягненні заборгованості за спожиті з 01 березня 2017 року до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 8720,21 грн., стягненні заборгованості за спожиті з 01 березня 2017 року до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 21796,18 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, а також стягнути з відповідачів витрати на отримання інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 33 грн., в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що судом було правильно визначено строк, за який підлягає стягненню заборгованість, однак невірно здійснено розрахунок суми, яка підлягає стягненню. Вказував, що на підтвердження доводів про продовження строків позовної давності апелянтом разом з відповіддю на відзив на позовну заяву до матеріалів справи було надано детальний розрахунок заборгованості за комунальні послуги до 01 травня 2018 року, переданих від ПАТ «Київенерго» до КП «Київтеплоенерго» за договором відступлення прав вимоги (цесії). Зазначав, що судом не в повному обсязі враховано, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим, починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, а отже і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення, і аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 712/8916/17. З урахуванням п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким строк позовної давності продовжено на строк дії карантину, позивачем не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг за період з березня 2017 року по травень 2021 року. Вказував, що в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за період до 01 травня 2018 року на суму 59482,33 грн., переданої за договором цесії, за яким суд першої інстанції здійснював розрахунок заборгованості за спожиті послуги до 01 травня 2018 року. Враховуючи продовження строку позовної давності, суд першої інстанції повинен був стягнути заборгованість за спожиті до 01 травня 1018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 8720,21 грн. та заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 21796,21 грн. та здійснити розрахунок суми до стягнення за надані послуги наступним чином: від суми, переданої за централізоване опалення за договором цесії (25853,54 грн.) відняти суму станом на березень 2017 року (17133,33 грн.), що шляхом математичного віднімання дорівнює 8720,21 грн., а отже дана сума підлягає стягненню за централізоване опалення за спожиті послуги до 01 травня 2018 року; від суми, переданої за централізоване постачання гарячої води за договором цесії (33628,79 грн.) відняти суму станом на березень 2017 року (11832,61 грн.), що шляхом математичного віднімання дорівнює 21796,18 грн., а отже дана сума підлягає стягненню за централізоване опалення за спожиті послуги до 01 травня 2018 року. Разом з цим, суми, які зазначені за централізоване постачання гарячої води з мінусом в графі коригування розрахунку заборгованості по відношенню до відповідача здійснюють збільшення заборгованості, а тому дані суми потрібно вважати такими, що збільшують суму боргу, що детально вбачається в частині збільшення суми заборгованості, тому через проведене коригування заборгованості з централізованого постачання гарячої води на момент передачі права вимоги і складала 33628,79 грн. Від відповідача представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі. Посилався на те, що розрахунок заборгованості, зазначений в переліку додатків до апеляційної скарги, фактично не долучений до неї, в зв`язку з чим у суду є всі підстави для залишення такої апеляційної скарги без руху. Звертав увагу, що зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права, апелянт не пояснює, які саме норми процесуального права порушив суд. Вказував на недотримання апелянтом п. 6 ч. 2 ст. 256 ЦПК України при складанні апеляційної скарги, оскільки в скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, не зазначено, які докази підлягають дослідженню чи оцінці, апелянт не обґрунтовує причин неподання доказу, який долучається до скарги у п. 4 додатків під назвою «Розрахунок заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води», а отже суд апеляційної інстанції має всі підстави для залишення апеляційної скарги без руху. Зазначав, що в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за послуги, надані ПАТ «Київенерго», до 01 травня 2018 року з централізованого опалення в розмірі 25853,54 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 33628,79 грн. Для підтвердження нарахувань щомісячно за весь період боргу, що переданий за договором цесії, та визначення періоду, за який утворилася заборгованість, надано розгорнутий розрахунок заборгованості, переданої за договором цесії від 01 травня 2018 року, укладеного ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», з якого вбачається, що заборгованість має місце з липня 2015 року. Отже, КП «Київтеплоенерго» не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, спожитих з березня 2017 року по 30 червня 2021 року включно. Натомість, має місце пропуск строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з липня 2015 року по лютий 2017 року включно. Відтак, суд прийшов до правильного висновку про те, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по оплаті наданих послуг з централізованого опалення в розмірі 9994,48 грн. та централізованого постачання гарячої води в розмірі 7931,52 грн., обов`язок сплати якої настав з березня 2017 року. Разом із тим, оскільки ордер на представництво інтересів ОСОБА_2 , доданий до відзиву на апеляційну скаргу, виданий на її представництво не в Київському апеляційному суді, а в ЖПУЖГ «Житлорембудсервіс» Деснянського району, апеляційний суд приходить до висновку, що відзив на апеляційну скаргу подано особою, яка не має права її підписувати, в розумінні ст. 360 ЦПК України, та залишає його без розгляду відповідно до ст. 183 ЦПК України. Від позивача КП «Київтеплоенерго» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач наводив власні спростування доводів відповідача, вказуючи, що підстав для залишення апеляційної скарги без руху немає та не може бути, отже доводи відповідача взагалі не стосуються питання спору. З приводу розрахунку заборгованості повідомив, що даний розрахунок вже був наявний в матеріалах справи, подавався до суду першої інстанції і був вручений представнику відповідача в судовому засіданні, з яким останній ознайомився та надавав змістовні пояснення. Апелянтом нові докази до суду апеляційної інстанції не надаються, в апеляційній скарзі викладені обставини щодо неправомірності ухваленого рішення, апеляційну скаргу подано з дотриманням всіх вимог ЦПК України. Крім того, представником відповідача до відзиву на апеляційну скаргу додано ордер ЖПУЖГ «Житлорембудсервіс» Деснянського району, таким чином, ордер заповнено до невідповідного органу, в якому представник може представляти інтереси свого клієнта, тому вказаний відзив не може братись судом до уваги через неправильність оформлення ордеру. Повторно стверджував, що КП «Київтеплоенерго» не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, спожитих з березня 2017 року, однак судом допущено помилку під час розрахунку суми заборгованості за спірний період, а саме в розрахунку заборгованості зазначено в графі коригування суму з мінусом. Суд не звернув увагу, що сума боргу після проведення коригування змінилась в сторону збільшення. Отже, суд першої інстанції просто відняв суми та ухвалив рішення, чим фактично неправильно підрахував суми до стягнення, через що суми боргу не співпадають зі спірним періодом по березень 2017 року. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає. Як вбачається із матеріалів справи, згідно витягу з ЄДРПОУ (а. с. 20) до основних видів діяльності КП «Київтеплоенерго» відноситься за КВЕД 35.30 постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. На а. с. 7-14 наявні копії корінців нарядів щодо включення та відключення опалення в житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 на підставі відповідно початку та завершення опалювальних сезонів за 2018 - 2021 роки. На а. с. 6 наявні розрахунки заборгованості споживачів за адресою АДРЕСА_1 за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 30 червня 2021 року, кількість зареєстрованих осіб -

4. На а. с. 137 - 138 наявні розрахунки заборгованості споживачів за адресою АДРЕСА_1 за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з липня 2015 року по 31 травня 2023 року, кількість зареєстрованих осіб - 4. 11 жовтня 2018 року ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» уклали договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору та коригувань платежів (а. с. 15 - 17). З укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань, що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або виникнути після дати укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у додатку № 1 та у додатку № 2 до цього договору, в тому числі до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які мали заборгованість за послугу з централізованого опалення 25853,54 грн., заборгованість за послугу з централізованого постачання гарячої води в розмірі 33628,79 грн. Згідно свідоцтва про право власності на житло від 13 квітня 2009 року, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є співвласниками в рівних частках квартири за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 33) та зареєстровані за вказаною адресою з 28 січня, 26 серпня 2008 року відповідно по теперішній час (а. с. 24, 43). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки. Обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла до 01 травня 2019 року) та ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановленні договором або законом (пункт 1 частина третя статті 20 Закону), а обов`язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (пункти 1, 3 частина друга статті 21 Закону). Аналогічний обов`язок споживача щодо здійснення оплати житлово-комунальних послуг передбачений п. 5 ч. 2 ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року та чинних на час спірних правовідносин, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки. Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України). На підтвердження заявленого розміру боргу та надання послуг в спірний період з 01 травня 2018 року по 31 травня 2018 року позивач надав корінці нарядів для проведення відключення/включення житлового будинку в зв`язку з кінцем/початком опалювального сезону, розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 в розмірі 30557,42 грн. за послуги з централізованого опалення, в розмірі 45826,83 грн. за послуги з централізованого постачання гарячої води, та копію договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18 з додатками, згідно якого до позивача перейшло право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 року з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води в розмірі 12755,46 грн. (а. с. 6, 15 - 19); деталізований розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01 липня 2015 року по 31 травня 2023 року (а. с. 137 - 138). Частково задовольняючи позов КП «Київтеплоенерго» про стягнення заборгованості з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі свої обов`язки по оплаті за споживання послуг з централізованого опалення та/або постачання гарячої води не виконували, у зв`язку з чим у них виникла заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 25853,54 грн., заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 33628,79 грн., а також заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 30557,42 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 45826,83 грн. Апеляційний суд в цілому погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону, а також оскільки рішення суду першої інстанції в частині висновків про наявність та розмір заборгованості не оскаржене відповідачами. Разом із тим, відповідачами надано заяву про застосування строку позовної давності (а. с. 97). Вирішуючи дану заяву, суд першої інстанції правильно виходив із того, що згідно зі статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211«Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ, строк дії карантину закінчився з 01 липня 2023 року. Оскільки 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у тому числі статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, трирічний строк позовної давності не пропущений оскільки на час подання позовної заяви в листопаді 2021 року, такий строк був продовжений вищевказаним Законом. Для підтвердження нарахувань помісячно за весь період боргу, що переданий за договором цесії та визначення періоду, за який утворилась заборгованість, позивачем надано розгорнутий розрахунок заборгованості, переданої за Договором № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 01 травня 2018 року, укладеного ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», з якого суд першої інстанції вірно встановив, що заборгованість відповідачів має місце з липня 2015 року. На підставі повно та всебічно досліджених доказів, наявних в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується позивач і не заперечується відповідачами, що КП «Київтеплоенерго» не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, спожитих від березня 2017 року по 30 червня 2021 року включно, натомість, має місце пропуск строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з липня 2015 року по лютий 2017 року включно. Апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції повинен був стягнути заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 8720,21 грн. та заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 21796,21 грн. та здійснити розрахунок суми до стягнення за надані послуги наступним чином: від суми, переданої за централізоване опалення за договором цесії (25853,54 грн.) відняти суму станом на березень 2017 року (17133,33 грн.), що шляхом математичного віднімання дорівнює 8720,21 грн., а отже дана сума підлягає стягненню за централізоване опалення за спожиті послуги до 01 травня 2018 року; від суми, переданої за централізоване постачання гарячої води за договором цесії (33628,79 грн.) відняти суму станом на березень 2017 року (11832,61 грн.), що шляхом математичного віднімання дорівнює 21796,18 грн., а отже дана сума підлягає стягненню за централізоване опалення за спожиті послуги до 01 травня 2018 року. Як вбачається з рішення суду першої інстанції, судом використано дані з деталізованого розрахунку заборгованості, наданого КП «Київтеплоенерго», та при визначенні сум заборгованості за надання послуг централізованого опалення за період з березня 2017 року по травень 2018 року зроблено підрахунок сум, нарахованих позивачем за відповідні місяці, з коригуванням суми заборгованості за централізоване опалення в квітні 2017 року в сумі 58,66 грн., що в підсумку становить 9994,48 грн. (розрахунок а. с. 137-138). Апеляційний суд погоджується з таким способом розрахунку заборгованості, не спростованим доводами позивача в апеляційній скарзі. Разом із тим, здійснюючи аналогічний підрахунок заборгованості за надання послуг централізованого постачання гарячої води, суд першої інстанції залишив поза увагою, що суми, які зазначені за централізоване постачання гарячої води з мінусом в графі коригування розрахунку заборгованості, здійснюють збільшення заборгованості по відношенню до відповідача, а тому дані суми потрібно вважати такими, що збільшують суму боргу, що детально вбачається в частині збільшення суми заборгованості. Отже, заборгованість за надання послуг централізованого постачання гарячої води за період з березня 2017 року по травень 2018 року складатиме 14694,89 грн. без коригування та 23790,58 грн. з коригуванням (розрахунок а. с. 137-138). Однак, оскільки апеляційний суд не може вийти за межі вимог апеляційної скарги, в якій позивач просив стягнути на його користь суму заборгованості за надання послуг централізованого постачання гарячої води в розмірі 21796,18 грн., апеляційний суд приходить до висновку про необхідність стягнення заборгованості саме в цій сумі. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних в цілому висновків про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, однак припустився помилки, визначаючи розмір заборгованості за надані послуги з централізованого постачання гарячої води, неправильно проаналізувавши наданий позивачем розрахунок заборгованості, відтак у зазначеній частині рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його зміни у відповідній частині, а також у частині розподілу судових витрат, збільшивши розмір заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води з 7931,52 грн. до 21796,18 грн., та в частині стягнення судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог (80 %) з 1575,69 грн. до 1816 грн., поклавши його стягнення в рівних частках на обох відповідачів по 908 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і не підлягає скасуванню або зміні з підстав, зазначених в апеляційній скарзі. Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги про стягнення витрат на отримання інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 33 грн., оскільки в суді першої інстанції такі вимоги позивачем не заявлялись і докази понесення відповідних витрат в матеріалах справи відсутні. Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує на користь позивача судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до її задоволення в розмірі 1208,78 грн. з кожного відповідача. Керуючись ст. 7, 367, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року змінити в частині стягнення заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води, збільшивши розмір заборгованості з 7931,52 грн. до 21796,18 грн., а також в частині стягнення судового збору, збільшивши його розмір з 1575,69 грн. до 1816 грн. та поклавши його стягнення на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (м. Київ вул. І.Франка 5 код ЄДРПОУ 40538421) з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в рівних частках по 908 грн. В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року залишити без змін. Стягнути на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з кожного судові витрати в розмірі 1208,78 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді : Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.