Постанова Київський апеляційний суд № 755/15949/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 лютого 2023 року м. Київ Унікальний номер справи № 755/15949/21 Апеляційне провадження 22-ц/824/2509/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Немировської О.В., Ящук Т.І. сторони позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» відповідачі ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», подану через представника Качкаурову Світлану Володимирівну, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Коваленко І.В., у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : у вересні 2022 рокуКП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням уточненої заяви просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 11 000,33 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 11 353,20 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги централізованого постачання гарячої води в розмірі 412,33 грн. В обґрунтування позову зазначало, що надання послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення в будинку АДРЕСА_1 здійснюється КП «Київтеплоенерго» на підставі типового договору про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води, опублікованого в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085). 11.10.2018 на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», позивач прийняв право вимоги до відповідача з оплати боргу за послуги, спожиті до 01.05.2018, а саме: послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідачі отримують послуги, що надаються до квартири АДРЕСА_1 , проте не вносить плату за отримані послуги з постачання централізованого опалення та плату за постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 01.07.2021 у розмірі 22 765,86 грн, з яких: за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 11 000,33 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 11 353,20 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги централізованого постачання гарячої води в розмірі 412,33 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17.10.2022 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 8 953,20 грн та централізованого постачання гарячої води у розмірі 412,33 грн. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись з даним рішенням суду, КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів 11 000,33 грн заборгованості за послуги з централізованого опалення та 33 грн витрат пов`язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, вважає суд першої інстанції не правильно застосував строки позовної давності. Суд не врахував, що споживачі зобов`язані оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Зобов`язання відповідачів з оплати наданих послуг виникали щомісяця. Суд не врахував, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 07.07.2020 у справі 712/8916/17. Суд також не врахував, що відповідно до пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позовну давність продовжено на строк дії карантину. Вважає, що вони звернулись до суду в межах строку позовної давності. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи. Колегія суддів відхиляє клопотання позивача про розгляд апеляційної скарги з викликом сторін з огляду на наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Таким чином, питання повідомлення (виклику) учасників справи у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб вирішується апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин справи. У даній справі ціна позову становить 22 765,86 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Суд апеляційної інстанції надає учасникам процесу у даній справі належні умови для ознайомлення з рухом справи. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час розгляду і доводів і міркувань інших осіб відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» детально виклало свою позицію у позовній заяві, відповіді на відзив та апеляційній скарзі, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участі. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та КП (КМДА) «Київтеплоенерго» укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період 01.08.2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), прав вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору. Згідно п. 3.4.2 договору новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку № 1 та/або додатку № 2 до договору цесії сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором. Надання послуг відповідачам здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також в газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511). Відповідно до відомостей з реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської Ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за: - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (61/100 в рівних долях) на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15.12.2004 та ОСОБА_3 (39/100) на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19.02.2010. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою вищевказаною адресою. З 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 01.07.2021 у сумі 8 953,20 грн та за централізоване постачання гарячої води у сумі 412,33 грн не оскаржується, а відтак в апеляційному порядку не перевіряється. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період до 01.05.2018, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого просила відповідачка. Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до ст. 262 ЦК України зміна кредитора у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Разом з тим, суд не врахував, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS - CоV - 2» на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020, дія якого постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641 (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956), від 09.12.2020 № 1236 продовжена до 30.06.2021. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, п. п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМ України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у встановлені строки. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настав за розрахунковим. Відповідно до п. 1 ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII праву споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів кореспондує обов`язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього ж Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відтак відповідачі зобов`язані були вносити плату за користування послугами з тепло та водо - постачання щомісячно, а тому перебіг позовної давності починається з наступного дня після закінчення строку внесення щомісячного платежу. Враховуючи, що попередній кредитор достовірно знав, з якого часу відповідачі перестали сплачувати щомісячний платіж, як для попереднього кредитора, так і для нового кредитора (позивача) початок перебігу позовної давності починається з часу, коли відповідачі не сплатили черговий щомісячний платіж за надання послуг з тепло - чи водопостачання. У постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 Верховний Суд зазначив про те, що у пункті 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540 - ІХ перелічені всі статті Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). З даним позовом позивач звернувся до суду 21.09.2021, однак враховуючи, що пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності продовжено на строк дії карантину, внесені до прикінцевих та перехідних положень ЦК України зміни набули чинності з 02.04.2020, відповідно не є пропущеним строк позовної давності щодо платежів, строк сплати яких станом на 02.04.2017 не завершився. З урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року. Позивачем 17.01.2022 подано відповідь на відзив на позовну заяву та у додатках до нього надано розрахунок заборгованості починаючи за період 01.07.2015 до 01.12.2022. Розмір цієї заборгованості відповідачами не спростовано, як і не спростовано надання послуг за період з 01.07.2015 по 01.05.2018. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення заборгованості до 01.05.2018 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, а саме стягнення заборгованості за період з березня 2017 по 01.05.2018. За вказаний період за послуги з централізованого опалення відповідачам нараховано 7 046,86 грн. Відповідачі за цей період сплатили 1 350 грн. Відтак з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 5 696,86 грн (7 046,86 - 1 350). Вимоги позивача про стягнення 33 грн за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки дану інформацію позивач отримував за власною ініціативою та відповідачі будь - яких прав позивача при цьому не порушували. Позивач не мав перешкод отримати таку інформацію безпосередньо у відповідачів, проте таких дій не вчиняв. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2022 року в частині відмови у позові скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу КИЇВРАДИ (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з березня 2017 року по 01 травня 2018 року 5 696,86 грн. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду лише з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України. Постанова складена 02.02.2023. Головуючий Л. Д. Махлай Судді О. В. Немировська Т. І. Ящук