Постанова Дніпровський апеляційний суд № 211/2160/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9773/23 Справа № 211/2160/22 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Шумило І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №211/2160/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради, про усунення перешкод у вихованні дитини та встановлення способу участі у вихованні дитини, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2023 року, постановлену у складі судді Сарат Н.О., - ВСТАНОВИВ: У травні 2023 року відповідач ОСОБА_2 , звернулась до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2022 року, яким усунуто ОСОБА_1 перешкоди з боку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вихованні онуки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом визначення ОСОБА_1 можливості спілкування з онукою, а саме шляхом: визначення днів побачень з малолітньою онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 кожну першу та третю суботу місяця з 19-00 год. суботи до 17-00 год. неділі з ночівлею в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , без участі матері за попередньою домовленістю з матір`ю, враховуючи бажання дитини, стан її здоров`я, та інші істотні обставини, визначення ОСОБА_1 щорічного виїзду за межі Дніпропетровської області з малолітньою онукою ОСОБА_3 терміном на 10 календарних днів в будь-який літній місяць на відпочинок та оздоровлення за попередньою домовленістю з матір`ю, без її супроводу, враховуючи бажання дитини, стан її здоров`я, та інші істотні обставини. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат по справі. Вважає, що нововиявленою обставиною є зізнання чоловіка ОСОБА_1 , що він її б`є, підтвердження цієї обставини самою ОСОБА_1 , це є істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі ОСОБА_4 . Просила переглянути за нововиявленими обставинами рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради, про усунення перешкод у вихованні дитини та встановлення способу участі у вихованні дитини. Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2022 року за нововиявленими обставинами відмовлено. Не погодившись з зазначеною ухвалою, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просила її скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення її вимог. В обґрунтування зазначила, що нововиявленою обставиною є те, що позивач ОСОБА_1 та її чоловік нормально сприймають побиття жінки (жінок) чоловіком, та така модель поведінки у них в сім`ї є нормою. Дану обставину повідомив сам чоловік ОСОБА_5 , що не заперечувалось позивачем ОСОБА_1 , більш того остання його підтримала, вважає, що дана обставина є нововиявленою обставиною. Про вказану обставину, а саме про те, що ОСОБА_1 та її чоловік вважають нормою побиття жінки чоловіком, дізналась лише 20.05.2022р. під час примусового виконання виконавчого провадження №71689817. Вказана обставина не була врахована Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №211/2160/22. Мати дитини категорично проти, щоб малолітня дитина перебувала з людьми, для яких побиття - це норма. Дитина перебуваючи в родині, я якій за рішенням суду має знаходитись кожну першу та третю суботу місяця з 19-00 год. суботи до 17-00 год. неділі з ночівлею в квартирі за адресою АДРЕСА_1 без участі матері, окрім психологічної травми (якщо побачить як дід б`є бабу), може також бути під загрозою побиття. Дана обставина, що чоловік позивача ОСОБА_5 «піднімає на неї руку» не була відома під час слухання справи, а тому є підставою для відмови в позові ОСОБА_1 . Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони та їх представники в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що 15.05.2015 року син позивача ОСОБА_6 уклав шлюб з відповідачем ОСОБА_7 , (на теперішній час ОСОБА_2 ). ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилась донька ОСОБА_3 , яка є онукою позивачки. Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.05.2019 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано. Відповідач ОСОБА_7 уклала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_2 . Рішенням виконкому №401 від 18.11.2020 року ОСОБА_6 встановлено спілкування з донькою двічі на тиждень, тривалість зустрічей щосуботи з 10-00 год. до 19-00 год., один день будній за домовленістю, місце зустрічей без обмежень, та за попередньою домовленістю з матір`ю, взимку у святкові дні - один тиждень, влітку - один тиждень. Висновком Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради від 06 березня 2023 року щодо розв`язання спору про визначення порядку участі бабусі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої онуки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки повністю погодився з порядком та способом участі бабусі у вихованні онуки, визначеним у рішенні суду, що відповідає інтересам дитини. Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2022 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради, про усунення перешкод у вихованні дитини та встановлення способу участі у вихованні дитини задоволено частково. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди з боку ОСОБА_2 у вихованні онуки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом визначення ОСОБА_1 можливості спілкування з онукою, а також визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні малолітньої онуки ОСОБА_3 , шляхом: визначення днів побачень з малолітньою онукою ОСОБА_3 кожну першу та третю суботу місяця з 19-00 год. суботи до 17-00 год. неділі з ночівлею в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , без участі матері, за попередньою домовленістю з матір`ю, враховуючи бажання дитини, стан її здоров`я, та інші істотні обставини, визначення ОСОБА_1 , щорічного виїзду за межі Дніпропетровської області з малолітньою онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном на 10 календарних днів в будь-який літній місяць на відпочинок та оздоровлення за попередньою домовленістю з матір`ю, без її супроводу, враховуючи бажання дитини, стан її здоров`я, та інші істотні обставини. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат по справі. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2022 рокузалишено без змін. Постановляючи ухвалу від 29 вересня 2023 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 , про перегляд рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 14 вересня 2023 року, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені заявником обставини є припущенням, та особистою думкою, а не нововиявленими обставини в розумінні закону. Надані заявником докази не підтверджують насилля до дитини з боку бабусі та дідуся, а лише емоції сторін, які не мають жодного відношення до дитини, та до рішення суду, такі докази не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Апеляційний суд погоджується з даним висновком та зазначає наступне. Згідно п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Частиною 4 статті 423 ЦПК України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України). Отже, необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. У пункті 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» роз`яснено, що необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Системний аналіз змісту зазначених норм закону свідчить, що необхідними ознаками існування нововиявлених обставин, як підстави для перегляду рішення суду, є одночасна наявність трьох умов: 1) їх існування на час розгляду справи; 2) ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; 3) істотність даних обставин для розгляду справи, тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини 4, 5 статті 423 ЦПК України). Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ №4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього заборгованості). Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Аналізуючи наведене, необхідно дійти висновку, що під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній/касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 червня 2021 року у справі 9901/424/18. Вбачається, як зазначено в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, що коли ОСОБА_1 стала захищати свого сина, то ОСОБА_8 висловила: - «і баб б`є», то начебто подружжя ОСОБА_5 стали казати «мало б`є». В подальшому «спеціалісти, представники відповідача» роблять висновки: - «на нашу думку», що така поведінка є ознаками садизму та самомазохізму. Про те, що позивачка є садисткою та самомазохісткою, вони дізналися під час виконавчого провадження 20.05.2023 року, а тому вважають що вказана обставина є істотною обставиною для перегляд рішення за нововиявленними обставинами. Проте апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що дана обставина не є нововиявленою у розумінні п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України. Твердження позивача про наявність насильства у сім`ї ОСОБА_5 , фактично свідчать про наявність конфлікту між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 стосовно участі бабусі у вихованні онуки, однак не є тими обставинами, які можуть бути підставою для перегляду судового рішення, ухваленого 14.09.2022 року. Доводи апелянта фактично зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а також містять посилання на обставини, які не підтверджені належними та допустимими доказами, через що вони не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). Таким чином, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок (що є прерогативою судів апеляційної та касаційної інстанції), а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, яка існувала під час розгляду справи, однак про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення. Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи зазначені в заяві про перегляд судового рішення не є такими, що дають підстави для перегляду висновків суду фактичних обставин, які були предметом дослідження в суді першої інстанцій при розгляді справи по суті, і правильність яких підтверджена за наслідками апеляційного перегляду у даній справі, тому вказані обставини не можуть бути визнані нововиявленими. Задоволення заяви суперечило би принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили res judicata, згідно якого жодна із сторін спору не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення є законним та відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2023 рокунемає. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2023 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: