Постанова 4803 № 202/8608/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9437/23 Справа № 202/8608/22 Суддя у 1-й інстанції - Мачуський О. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 81 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Максюти Ж.І., при секретарі - Шавкун Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 вересня 2023 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління-служба у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визначення місця проживання малолітніх дітей та зобов`язання повернення їх за попереднім місцем проживання з матір`ю, - В С Т А Н О В И Л А: Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 вересня 2023 року у задоволенні заяви адвоката Бєліка А.С., який дії в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління-служба у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визначення місця проживання малолітніх дітей та зобов`язання повернення їх за попереднім місцем проживання з матір`ю, відмовлено. Ухвала суду мотивована відсутністю підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року забезпечено позов ОСОБА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити зустріч дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 , тому застосування додаткового заходу забезпечення позову, буде порушувати принципи збалансованості, відповідності позовним вимогам. Судом також зазначено, що представником позивача не доведено, що невжиття відповідних заходів може ускладнити або навіть унеможливити виконання судового рішення. Крім того, суд дійшов висновку, що встановлення заборони дітям перетинати межі України не буде відповідати їх інтересам в плані безпеки, збереження життя та здоров`я, як фізичного так і психологічного. Те саме стосується і вимоги, щодо встановлення умови виїзду за кордон дітей тільки за згодою матері. Суд зазначив, що у разі, ненадання такої згоди, діти залишаються у небезпечних умовах, позбавлені можливості на виїзд у разі потреби чи бажання. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що вжиття заходів забезпечення позову шляхомзаборони виїзду дітей без згоди матері буде відповідати найкращим інтересам дітей та не створить жодної загрози їхньому житті чи здоров`ю. Вважає, що відповідач умисно не виконує вимоги суду, вводить його в оману, не буде добровільно виконувати рішення суду і дітей матері добровільно не передасть. Вказує, що позовна вимога про відібрання дітей, після встановлених фактів невиконання відповідачем ухвали суду від 01 грудня 2022 року повинна бути забезпечена. В іншому випадку відповідач знову перетне кордон і виконати рішення суду буде не можливо. Крім того, вважає, що у даній справі існує сукупність усіх підстав для застосування заходу забезпечення позову, а саме між сторонами існує спір та існує реальна загроза невиконання можливого майбутнього рішення суду з огляду на неправомірні дії відповідача. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є немайнові вимоги позивача та відповідача (у зустрічному позові) у сімейних правовідносинах, які виникли між сторонами щодо визначення місця проживання дітей. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року забезпечено позов ОСОБА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити зустріч дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 . У вересні 2023 р. адвокат Бєлік А.С., який дії в інтересах ОСОБА_1 , подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій на час розгляду справи по суті просить забезпечити позов шляхом заборони відповідачу чи іншим особам здійснювати вивіз за межі України малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановити необхідність отримання згоди позивача на перетин кордону дітьми, оскільки відповідач не виконує вимоги ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року, надає суду недостовірну інформацію, тривалий час переховується і діти думають, що їх мати мертва. Крім того, орган опіки та піклування зробив два висновки про рекомендацію щодо позбавлення відповідача батьківських прав та визначення місця проживання дітей разом з матір`ю. Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до пунктів 2, 3, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом заборони відповідачу чи іншим особам здійснювати вивіз за межі України малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановити необхідність отримання згоди позивача на перетин кордону дітьми, як на обґрунтування обраного виду забезпечення позову, посилалася на те, що батько не виконує вимоги ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року, надає суду недостовірну інформацію, тривалий час переховується і діти думають, що їх мати мертва. Крім того, орган опіки та піклування зробив два висновки про рекомендацію щодо позбавлення відповідача батьківських прав та визначення місця проживання дітей разом з матір`ю. Аналіз наведених вище норм вказує на те, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149-150 ЦПК України, застосувати заборону виїзду за межі України, як спосіб забезпечення позову. Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 643/5842/16-ц, провадження № 61-47217св18, від 12 лютого 2020 року у справі № 288/162/19, провадження № 61-11750св19, на які зокрема посилається заявник в апелційній скарзі та підлягали застосуванню до спірних правовідносин. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від14 лютого 2022 року, справа № 754/7569/21, провадження № 61-15886сво2, зазначено, що у спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України. У таких спорах забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України буде адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення. В усіх інших спорах, що виникають, зокрема, між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини та інших, які вирішуються за законодавством України без застосування Гаазької Конвенції, забезпечення позову шляхом обмеження права, зокрема, на виїзд за межі України не є можливим. Отже, обраний ОСОБА_1 спосіб забезпечення позову шляхом заборони виїзду за межі України дітям без згоди матері у супроводі батька не відповідає вимогам статті 150 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування додаткового заходу забезпечення позову, буде порушувати принципи збалансованості, відповідності позовним вимогам, враховуючи наявність ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року, якою забезпечено позов ОСОБА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити зустріч дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 . Посилання в апеляційній скарзі на невиконання відповідачем ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2022 року, можливість перетину відповідачем кордону у зв`язку з чим виконання рішення суду буде не можливим, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки як зазначено вище обраний спосіб забезпечення позову не відповідає вимогам статті 150 ЦПК України. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність ухвали суду в апеляційній скарзі не наведено, тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 вересня 2023 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича Ж.І. Максюта