Постанова 4803 № 199/6116/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9436/23 Справа № 199/6116/22 Суддя у 1-й інстанції - РУДЕНКО В. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В. за участю секретаря Попенко Ю.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бєліка Андрія Сергійовича на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування в особі Кам`янської міської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Управління-служба у справах дітей Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 листопада 2008 року до 26 травня 2017 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька - ОСОБА_3 . Позивачка зазначає, що з моменту народження дитини лише вона дбала про доньку, займалась її вихованням, навчанням, здоров`ям, розвитком та дозвіллям. Навіть під час шлюбу відповідач був байдужий до дитини, не цікавився її життям, захопленнями, не займався її вихованням. Після розлучення у 2017 році, відповідач жодного разу не виявив бажання побачити дитину, навіть не дзвонив. Донька ОСОБА_3 , яка вже є підлітком, не бажає спілкуватися з батьком чи підтримувати будь-які зв`язки в майбутньому. 09 листопада 2019 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_4 , який став для дитини батьком та займається її вихованням. Також, під час розірвання шлюбу, судом було вирішено питання щодо стягнення аліментів з відповідача в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 травня 2017 року до досягнення дитиною повноліття. Однак, відповідач ухиляється від виконання рішення суду, аліменти не сплачує, станом на 01 лютого 2023 року заборгованість по аліментам становить 170778 грн. Позивач наполягає на тому, що все вищевказане є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2022 року відмовлено у залученні до участі у справі у якості третьої особи Управління-служба у справах дітей Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради. Залучено до участі у справі у якості третьої особи Орган опіки та піклування в особі Кам`янської міської ради Дніпропетровської області (а.с.27). Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування в особі Кам`янської міської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання ним батьківських обов`язків. Судові витрати ОСОБА_1 віднесено за її рахунок. В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бєлік А.С. просить рішення суду від 11 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства"). Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Відповідно до частин першої, четвертої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків. У справі встановлено, з 21 листопада 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.8, 10). Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11). Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровськавід 26 травня 2017 року у справі №202/3044/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21 листопада 2008 року Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 880, які мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - розірвано. Прізвище ОСОБА_1 після розірвання шлюбу не змінено. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 травня 2017 року до досягнення дитиною повноліття. Рішення підлягає обов`язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 640 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн. (а.с.164, 165). 09 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 (а.с.15). Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, наданого державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Дніпро) у виконавчому провадженні ВП 51224620, станом на грудень 2022 року ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 170778 грн. (а.с.57, 58). Відповідно до №107 від 23 серпня 2022 року та характеристики на ученицю ОСОБА_7 , наданих КЗ "Ліцей №3" Кам`янської міської ради, батько дитини навчанням дитини не цікавиться, з учителями не спілкується, у батьківських зборах участі не приймає (а.с.13, 14). Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області від 14 березня 2023 року орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.53, 54). Судом першої інстанції у судовому засіданні була заслухана думка неповнолітньої ОСОБА_3 , яка вважала, що батька необхідно позбавити батьківських прав щодо неї, оскільки вона його боїться, не хоче з ним спілкуватись, а батька фактично замінив їй вітчим. Пояснила, що насильства батько до неї ніколи не застосовував, близько двох років тому, коли її мати поїхала до Польщі, вона проживала в сім`ї батька. Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти позбавлення його батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У рішенні від 16 липня 2015 року справі "Мамчур проти України" (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Судом першої інстанції вірно вказано, що висловлена в судовому засіданні думка неповнолітньої дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батька батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, наприклад таких, як тривалий час проживання дитини з одним із батьків без можливості повноцінного спілкування з тим із батьків, з ким дитина не проживає. ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 170778 грн. Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні у апеляційному суді пояснила, що відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції перерахував у рахунок сплати аліментів суму у розмірі 15 000 грн. Таким чином, встановлено, відповідач аліменти сплачує не вчасно та не в повному обсязі та має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини. Слід зазначити, у справі відсутні докази на підтвердження того, що батько дитини - ОСОБА_2 , дійсно навмисно, без поважних причин, за наявності достатніх та переконливих доказів не спілкується з дитиною, не надає матеріальну допомогу на утримання дитини. Враховуючи, фактичні обставини справи, норми закону, якими регулюються спори, пов`язані із обов`язками батьків, докази, які надали сторони, виходячи з принципу справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який суди йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів та враховуючи, що суду не надано переконливих доказів дійсно навмисного, свідомого ухилення батька дитини від виконання своїх батьківських обов"язків, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Доводи апеляційної скарги про наявність підстав про позбавлення батьківських прав відповідача відносно неповнолітньої доньки є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами у справі. Посилання в апеляційній скарзі на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бєліка Андрія Сергійовича - залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2023 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.А.Єлізаренко Судді Т.П.Красвітна О.В.Свистунова