Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/5456/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3360/25 Справа № 199/5456/23 Суддя у 1-й інстанції - Богун О.О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Городничої В.С., Свистунової О.В. за участю секретаря Триполець В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Руднєвої Інни Сергіївни на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - В С Т А Н О В И Л А: У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що вона є хрещеною матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зі згоди управлінняслужби у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради неповнолітня дитина ОСОБА_4 тимчасово влаштована у її сім`ю до вирішення питання щодо позбавлення батьківських прав відносно батьків дитини. Батьками дитини є відповідачі мати ОСОБА_3 та батько ОСОБА_1 . Жоден із батьків вихованням та забезпеченням дитини не займається та її долею не цікавляться. З січня 2022 року неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із нею. Вона разом із дитиною у квітні 2022 року з міста Бахмут виїхали до міста Дніпро у зв`язку із веденням бойових дій. 30 червня 2022 року відповідачка ОСОБА_3 надала заяву про свою згоду на позбавлення батьківських прав відносно доньки. З листопада 2022 року зв`язок з відповідачем ОСОБА_1 втрачений, місце його перебування не відоме. На підставі викладеного ОСОБА_2 просила суд позбавити відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), з кожного, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 04 липня 2023 року до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 жовтня 2023 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 . Позбавлено ОСОБА_3 та ОСОБА_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 04 липня 2023 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 04 липня 2023 року до досягнення дитиною повноліття. В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Руднєва І.С. просить рішення суду від 24 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначали про те, що оскаржене рішення суду було ухвалено у відсутність відповідача ОСОБА_1 , який не був повідомлений про розгляд справи судом. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Руднєвої І.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 жовтня 2023 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цієї частини позову. В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 жовтня 2023 року в частині позову до ОСОБА_5 - залишено без змін (т.1 а.с.143-146). Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року касаційні скарги представника ОСОБА_2 адвоката Заніздри А.П. та ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2024 року та рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів змінено викладено резолютивну частини рішення суду в такій редакції: Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 04 липня 2023 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 04 липня 2023 року до досягнення дитиною повноліття. Аліменти перераховувати на особистий рахунок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який дитина може відкрити особисто в АТ Державний ощадний банк України (т.1 а.с.221-230). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до п.3 ч.3 ст.367 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції посилався на їх доведеність та обґрунтованість, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них у порушення норм процесуального права, оскільки рішення суду було ухвалено за відсутності відповідача ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання суду, та обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в частині, що переглядається апеляційним судом, та ухвалення в цій частині нового рішення. Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі Конвенція про права дитини)). Стаття 9 Конвенція про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частини друга та третя статті 51 Конституції України). Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 1 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III Про охорону дитинства забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Частиною першою статті 8 Закону № 2402-III передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону № 2402-III виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, повагу до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України). Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (частини друга та третя статті 150 СК України). Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частини перша, друга та четверта статті 155 СК України). Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (частина друга статті 157 СК України). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 ЦК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (частина перша статті 165 СК України). Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (частини перша та четверта статті 169 СК України). Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частини друга та третя статті 171 СК України). ЄСПЛ у справі Хант проти України від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58). ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13). Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року в справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11) Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Судова практика в цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування. Апеляційний суд в оцінці обставин справи керується тим, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 361/2014/22. У справі встановлено, батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т.1 а.с. 22). Неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 переїхали з м.Бахмут Донецької області. Згідно з довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 16 червня 2022 року № 1205-5001761960 та від 27 квітня 2022 року № 1205-5001384114 неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеними особами та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 9, 12). 30 червня 2022 року мати дитини ОСОБА_3 надала добровільну відмову від батьківських прав щодо своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заперечувала щодо оформлення ОСОБА_2 опіки та піклування над її неповнолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтвердила заявою, посвідченою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. (т.1 а.с.23). Із акта обстеження умов проживання від 04 липня 2022 року, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибула із м. Бахмута Донецької області без супроводу батьків та потребує постановки на облік як дитина, яка перебуває в складних життєвих обставинах у зв`язку з військовим станом на території України (т.1 а.с.18). 27 квітня 2023 року наказом №6 начальника управлінняслужби у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштована в сім`ю хрещеної матері ОСОБА_2 до вирішення питання щодо позбавлення батьків дитини батьківських прав, відповідальність за життя та здоров`я неповнолітньої покладено на позивачку (т.1 а.с. 1315). Згідно з характеристикою директора шкоди І-ІІІ ступенів №12 Бахмутської міської ради Донецької області від 30 червня 2023 року мати ОСОБА_4 ОСОБА_3 не приділяла уваги вихованню та утриманню дитини, мала схильність до вживання алкоголю, до січня 2022 року вихованням дитини займалася баба, а з січня 2022 року ОСОБА_2 (т.1 а.с.19). 26 вересня 2023 року висновком органу опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради встановлено, що ні мати ОСОБА_3 , ні батько ОСОБА_1 не здійснюють належне виховання та утримання своєї доньки, від виконання покладених на них батьківських обов`язків самоусунулись, тому комісія визнала доцільним позбавити їх батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 37-40). У судовому засіданні 24 жовтня 2023 року судом першої інстанції була з`ясована думка неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій на вказаний час виповнилося 16 років, та судом взято до уваги, що востаннє дитина спілкувалася телефоном із матір`ю в жовтні місяці 2022 року, мати постійно вела нетверезий спосіб життя, не працювала, дитину матеріально не забезпечувала. Пояснила, що батька бачила лише один раз, з нею він ніколи не спілкувався, участі у її вихованні не приймав, матеріально не забезпечував. У судовому засіданні в апеляційному суді 03 червня 2025 року була з`ясована думка неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка пояснила суду, що батька вона бачила один раз у віці 9 років, ніколи з батьком не спілкувалася, батько сам не хотів з нею спілкуватися, ніхто перешкод батькові у спілкуванні не чинив, не заперечує щодо позбавлення батька батьківських прав. Встановлено, батько ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає та не спілкується, з дитиною бачився лише один раз за весь час від народження дитини, без поважних причин та свідомо не виконує свої батьківські обов`язки з виховання та утримання дитини з її народження, не проявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та її подальшої долі, дитина не отримувала від батька жодної допомоги для її морального та фізичного розвитку. Доказів на підтвердження вчинення дій, які б свідчили про бажання відповідача ОСОБА_1 брати участь у вихованні та розвитку неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , впродовж життя дитини, відповідачем ОСОБА_1 суду надано не було. Лише той факт, що відповідач ОСОБА_1 не визнав позов та висловив бажання брати участь у вихованні дитини, не свідчить про його інтерес до дитини, до її виховання, розвитку та утримання і реальне бажання змінити свою поведінку відносно дитини. У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20) зроблено висновок, що лише зазначення відповідачем в апеляційній скарзі про його бажання піклуватися про дитину не спростовує факту його ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Позбавлення відповідача батьківських прав, здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав. У справі № 459/3411/18 (постанова Верховного Суду від 29 вересня 2021 року (провадження № 61-10531св21)) суди вирішили позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітньої дочки, керуючись тим, що відповідач нехтує потребами своєї дочки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов`язків. Він не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростував, що свідомо нехтував обов`язками батька щодо дочки. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. З урахуванням наведених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин саме лише заперечення відповідача ОСОБА_1 проти позбавлення його батьківських прав не може розцінюватися як достатня підстава для відмови в задоволенні позовної вимоги про позбавлення його батьківських прав. У цій справі встановлено, що батько дитини ОСОБА_1 з моменту народження дитини та до розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій дійсного інтересу до доньки не проявляв, її життям не цікавиться та участі у вихованні й утриманні доньки не брав, у своїх запереченнях фактично порушував питання про оспорювання батьківства щодо дитини, інтерес до справи виявив лише після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дитину. У своїх поясненнях позивач також зазначила про фактичну відсутності батька ОСОБА_1 в житті неповнолітньої ОСОБА_4 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказав, що він не погоджується з рішенням суду про позбавлення його батьківських прав не з тих підстав, що він здійснює, чи має намір здійснювати піклування щодо неповнолітньої доньки, а тому що з січня 2003 року він фактично припинив шлюбні відносини з матір`ю дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і вважає за можливе сплачувати аліменти лише після експертного підтвердження кровного споріднення з неповнолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (згідно із частиною четвертою статті 19 СК України). Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України). Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України). 26 вересня 2023 року висновком органу опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради встановлено, що батько дитини - ОСОБА_1 не здійснює належне виховання та утримання своєї неповнолітньої доньки, від виконання покладених на нього батьківських обов`язків самоусунувся, тому комісія визнала доцільним позбавити його батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 3740). На час ухвалення такого висновку жодної інформації про перебування батька ОСОБА_1 в органі опіки та піклування не було, пояснень він не надавав. Однак, відповідач не був позбавлений права надати необхідні пояснення, які б спростовували висновки уповноваженого органу, зокрема обставини, які передбачають застосування пункту 2 частини першої статті 164 СК України (див. постанову Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 661/2532/17 (провадження № 61-46449св18)). Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України). Матеріалами справи не підтверджується, що відповідач звертався до суду з метою усунення перешкод у його спілкуванні з дочкою. Дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на час розгляду справи досягла 17 років, не виявила своє бажання проживати разом із батьком. Колегія суддів звертає увагу, що неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була вимушена без батьківського супроводу покинути зону бойових дій м.Бахмут Донецької області і доказів про те, що батько дійсно цікавився подальшим життям і здоров`ям неповнолітньої дитини, матеріали справи не містять. У правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання слід вирішувати в контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо. Доказів на підтвердження вчинення дій, які б свідчили про бажання відповідача ОСОБА_1 брати участь у вихованні та розвитку неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріали справи також не містять. Отже, у справі встановлено свідоме ухилення батьком дитини ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків, навмисного нехтування ними, необхідності застосування крайнього заходу втручання в права дитини на зростання в сім`ї, неможливості застосування альтернативних, менш суворих заходів, відповідність такого заходу якнайкращим інтересам дитини та його виправданість. Враховуючи, фактичні обставини справи, норми закону, якими регулюються спори, пов`язані із обов`язками батьків, докази, які надали сторони, вислухавши думку дитини, виходячи з принципу справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який суди йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів та враховуючи, що суду надано переконливі докази дійсно навмисного, свідомого ухилення батька дитини від виконання своїх батьківських обовязків, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_1 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами у справі. За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2023 року скасувати в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цієї частини позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Руднєвої Інни Сергіївни задовольнити частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів скасувати в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена у судовому засіданні 29 липня 2025 року. Повний текст постанови складено 30 липня 2025 року. Головуючий суддя І.А.Єлізаренко Судді В.С.Городнича О.В.Свистунова