Постанова Дніпровський апеляційний суд № 182/2521/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/10214/23 Справа № 182/2521/22 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька - Шаховал І.О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2023 року м.Кривий Ріг Справа № 182/2521/22 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2023 року, яке ухвалено суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. у місті Нікополі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 14 квітня 2023 року, - В С Т А Н О В И В: У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, що здійснює догляд за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з 14 серпня 2020 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час, спільне проживання з відповідачем припинено, дитина проживає з нею та перебуває під її доглядом. При цьому, вона не працює, оскільки знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною, а тому потребує матеріальної допомоги від чоловіка, який надавати та утримувати її в добровільному порядку не бажає. Посилаючись на викладене, просила суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), починаючи стягувати від дня пред`явлення позову до суду та до досягнення сином трирічного віку. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , на її утримання, в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 21 червня 2022 року та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення в частині місячного платежу аліментів допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не повідомив позивачку про час та місце розгляду справи, що є обов?язковою підставою для скасування рішення суду. Позивачка не отримувала відзив на позовну заяву та була позбавлена можливості висловити свої заперечення з приводу обставин, викладених у відзиві. Зазначає, що суд фактично виніс рішення на підставі одного доказу твердження представника відповідача про те, що «за грудень, у відповідності до довідки, позивачка отримала 12 851 грн. 00 коп. аліментів, що є значною сумою, яка повністю задовольнить потреби як сина, так і її». Наполягає на тому, що аліментів вона не отримувала та довідка є неналежним доказом, а висновок суду про те, що сума 12 851 грн. 00 коп. повністю задовольнить потреби як сина, так і позивачки, є безпідставним та це питання не було предметом розгляду по справі. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 14 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що свідчить актовий запис № 141, складений Самбірським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (а.с.8). Сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9). Позивачка ОСОБА_1 на даний час не працює, що фактично не заперечується відповідачем, оскільки знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною по досягненню трирічного віку. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка потребує матеріальної допомоги від відповідача, який спроможний надавати утримання позивачці (аліменти) до досягнення дитиною трирічного віку у визначеному судом розмірі. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом першої інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 84 Сімейного кодексу України (надалі СК України) дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною 3 років. Частина 4 цієї ж статті визначає право на утримання вагітної дружини, а також дружини, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. За правилами ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Отже, для призначення судом утримання дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьохї років від чоловіка - батька дитини, суд має дослідити, чи проживає з позивачем дитина, матеріальне становище дружини, з якою проживає дитина, правового значення не має, а вирішальним є наявність у чоловіка - батька дитини можливості надавати матеріальну допомогу дружині. З огляду на зазначене, та з урахуванням того, що відповідач отримує стабільний і достатній заробіток, а тому має можливість утримувати позивачку ОСОБА_1 до досягнення дитиною трирічного віку та не заперечував проти стягнення з нього аліментів у судовому порядку, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини його доходів щомісячно, до досягнення дитиною трирічного віку. З урахуванням того, що, визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд має виходити саме з принципу справедливості та розумності, враховуючи потреби дружини та фінансові можливості відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача можливо стягнути аліменти на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років у розмірі 1/6 частини заробітку (доходів) відповідача, що ґрунтується на наявних у матеріалах доказах, а доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують. Доводи апеляційної скарги про те, що суд фактично виніс рішення на підставі одного доказу твердження представника відповідача про те, що «за грудень у відповідності до довідки, позивачка отримала 12 851 грн. 00 коп. аліментів, що є значною сумою, яка повністю задовольнить потреби як сина, так і її» є надуманими, оскільки суд таких обставин, при ухваленні оскаржуваного рішення суду, не встановлював та не посилався на такий доказ при вирішенні питання про визначення розміру аліментів, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання. Обов?язок суду навести у рішенні суду позицію учасників справи, зокрема, викладену у відзиві на позов, встановлено п. 1 ч. 3 ст. 265 ЦПК України, згідно якої в описовій частині рішення суду зазначаються стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, й зміст оскаржуваного судового рішення повністю відповідає вимогам ЦПК України. Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляд справи без належного повідомлення позивачки ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2-6 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у наступному порядку: спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи; а також загальне позовне провадження - призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових відносин; про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, що здійснює догляд за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку, тобто, дана справа є малозначною в силу положень п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України. Оскільки, предмет даного спору не включено до переліку справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, визначеного у ч. 4 ст. 274 ЦПК України, цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, що здійснює догляд за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку, може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно, ухвалою від 03 жовтня 2022 року року, постановив розглядати даний спір у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 15-16). Твердження ж позивачки ОСОБА_1 про те, що вона не отримувала відзив на позовну заяву, у даному випадку, правового значення не має, оскільки до відзиву надано доказ направлення його копії позивачці ОСОБА_1 (а.с. 19-22), відзив повністю відповідає вимогам статті 178 ЦПК України, а тому правомірно був врахований судом першої інстанції. Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 20 грудня 2023 року. Головуючий: Судді: