Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/16084/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/16084/23 пров. № А/857/17990/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С. М., суддів Матковської З.М., Улицького В.З., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року (ухвалене головуючим суддею Гулкевич І.З. у м. Львів) у справі № 380/16084/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області під час розгляду та інформування ОСОБА_1 щодо невиплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю у зв`язку з проходженням служби в органах поліції згідно із заявою від 02.11.2022; зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області повторно розглянути заяву від 02.11.2022 для вирішення питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю пов`язаної з проходженням служби в органах поліції. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що він звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою працездатності та визначеною групою інвалідності, однак відповідач відмовив йому у виплаті такої допомоги, оскільки з моменту звільнення до моменту встановлення групи інвалідності пройшло більше шести місяців. Позивач вважає, що вказаною відмовою відповідач позбавив позивача права на соціальні виплати гарантовані законом, тому звернувся до суду із цим позовом для захисту своїх прав та інтересів.. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що положення п.4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», яким встановлено підстави для призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, до ОСОБА_1 не застосовуються, оскільки інвалідність позивачу встановлена пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення його з поліції. Разом з тим, Законом України «Про Національну поліцію» не передбачена можливість поновлення шестимісячного строку, незалежно від причин такого пропуску, тому посилання позивача на поважність причин цього пропуску не заслуговують на увагу. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи, якими позивач обґрунтовує вимоги апеляційної скарги, по суті, аналогічні доводам, викладеним ним в адміністративному позові. Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заперечуючи вимоги адміністративного позову, Головне управління Національної поліції у Львівській області зазначає, що у ОСОБА_1 не виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відсутня одна з обов`язкових умов - встановлення інвалідності протягом шести місяців з дня звільнення з поліції. Відповідач вважає, що при вирішенні питання про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги ГУ НП у Львівській області діяло в межах та у спосіб, визначених чинним законодавством. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України. Наказом від 31.12.2020 №309 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника сектору кадрового забезпечення Яворівського відділу поліції ГУНП звільнено зі служби поліції на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). Як зазначено в наказі від 31.12.2020 №309 о/с підставою для звільнення позивача зазначено свідоцтво про хворобу №562. В свідоцтві про хворобу №562 зазначено, що захворювання позивача, так, пов`язані з проходженням служби в поліції, непридатний до служби в поліції. Довідкою МСЕК від 27.09.2022 №728078 серія 12ААВ, позивачу встановлено третю групу інвалідності отриману через хворобу пов`язану з проходженням служби у поліції. Заява (рапорт) позивача до ГУ НП у Львівській області від 11.10.2022 про виплату одноразової грошової допомоги зареєстрована 17.10.22 вх. №Ш-46/огд. 16.11.2022 відповідач склав висновок «Про призначення одноразової грошової допомоги», відповідно до якого одноразову грошову допомогу позивачу не призначено. Відповідач листом від 29.12.2022 № 811/05/17-2022 повідомив позивача про відсутність правових підстав для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність позивачу була встановлена після спливу шести місяців від дня звільнення зі служби в поліції. Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду за захистом своїх прав. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII). Відповідно до частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: 1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин; 2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції; 3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності; 6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності. Відтак, нормами Закону № 580-VIII визначено шість підстав, за наявності яких призначається та виплачується одноразова грошова допомога поліцейським, при цьому визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ними служби в органах внутрішніх справ або поліції, є окремою правовою підставою для призначення і виплати одноразової грошової допомоги особам, які за цим Законом мають право на її отримання (п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580). Пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII встановлено граничний шестимісячний термін для встановлення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції. Цей термін спливає за закінченням 6 місяців після звільнення поліцейського з поліції. Рішенням Конституційного Суду України від 22.10.2020 у справі № 12-р/2020 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону №580-VIII зі змінами. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.04.2022 у справі № 420/6878/18. У постановах від 19.09.2018 у справі №373/1188/16-а, від 20.09.2018 у справі №296/9456/16-а, від 01.11.2018 у справі №822/3788/17, 22.01.2019 у справі №2340/2663/18, від 15.04.2019 у справі №823/1798/18, від 10.10.2019 у справі №822/1083/18, від 05.02.2020 у справі №810/836/18, від 23.04.2020 у справі №822/999/18 та від 23.09.2021 у справі №2240/3024/18 Верховний Суд висловив позицію, згідно з якою положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення): 1) причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції; 2) інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції; 3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції. З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону № 580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4), яким визначено механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України, поліцейських в т. ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій. Відповідно до підпункту 4 пункту 4 розділу 1 Порядку №4 значення термінів, що визначають випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, пов`язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту. Пунктом 1 розділу II Порядку № 4 встановлено, що днем виникнення права на отримання ОГД є, зокрема, у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико - соціальної експертної комісії. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу IV Порядку №4 висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій. Згідно з пунктом 3 розділу IV Порядку №4 у разі затвердження висновку про призначення ОГД керівником органу поліції або закладу освіти, в якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня його затвердження видається наказ про виплату ОГД. У разі відмови у призначенні ОГД чи повернення документів на доопрацювання (документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) заявника письмово інформують про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав відмови чи повернення документів на доопрацювання. Статтею 101 Закону №580-VIII визначений вичерпний перелік випадків, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги. Зі служби в поліції ОСОБА_1 звільнився 31.12.2020, а ІІІ група інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в поліції, встановлено йому 27.09.2022. Поряд із цим, як вірно зауважено судом першої інстанції, що між датою звільнення позивача з поліції (31.12.2020) та датою встановлення позивачу інвалідності (27.09.2022) пройшло більше шести місяців, відтак, відповідач не мав правових підстав для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", а тому обґрунтовано склав висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги за наслідками розгляду заяви позивача від 16.11.2022, про що повідомив останнього листом від 29.12.2022 № 811/05/17-2022. Колегія суддів також зауважує, що ані Законом України «Про Національну поліцію», ані Порядком № 4 не передбачена можливість поновлення шестимісячного строку, визначеного п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», та звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних доказів судам на підтвердження невиправданої тяганини компетентних органів при розгляді питання про встановлення йому інвалідності. Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки пунктом 4 частини 1 статті 97 Закону №580-VІІІ передбачена можливість виплати одноразової грошової допомоги поліцейським у разі встановлення їм інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах поліції, протягом шести місяців після звільнення їх з поліції, а позивачем цей термін не дотримано, відповідач правомірно відмовив позивачу ОСОБА_1 у виплаті такої допомоги. Отже, рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Зважаючи на встановлені обставини справи та норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що оспорюване рішення прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, є обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі № 380/16084/23- без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький