Постанова 4855 № 760/1713/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/1713/22 Головуючий у І інстанції - Букіна О.М., Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., за участю секретаря Ольховської М.Г., представника позивача Гончарова А.М., представника відповідача Глущенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 13 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил від 13.01.2022 № 4560/10000/21 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 469 Митного Кодексу України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000, 00 грн, а провадження у справі про порушення митних правил закрити. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митним органом не було у повній мірі встановлено, що саме позивач ввозив на територію України транспортний засіб марки OPEL, модель ZAFIRA (VIN) № НОМЕР_1 , що зазначений транспортний засіб перебував у володінні позивача, і громадянка ОСОБА_2 отримала цей транспортний засіб у користування саме від позивача. Вказує, що митним органом не надано до протоколу про порушення митних правил належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, а також не встановлено пом`якшуючі обставини при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Стверджує, що у нього не було відібрано пояснення щодо подій, які викладені в оскаржуваній постанові. Рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 13 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів ким, коли саме та за яких обставин відбулася передача транспортного засобу, в той час, як норма Закону, на підставі якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності (ч.4 ст.469 Митного кодексу України) введена в дію лише в листопаді 2018 року, а автомобіль позивачем ввезено в митний режим України 19.03.2017. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення , яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги наголошує, що саме з 07.07.2021 автомобіль вважається переданим ОСОБА_2 , яка безпосередньо не ввозила транспортний засіб на митну територію України, що свідчить про обґрунтованість спірної постанови. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, наполягала на задоволенні скарги, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив рішення суду залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, за обставинами справи 18.11.2021 Київською митницею складено протокол про порушення митних правил № 4560/10000/21 за фактом порушення ОСОБА_1 митних правил, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 469 Митного Кодексу України. 13.01.2022 заступником начальника Київської митниці А. Михалевичем складено постанову в справі про порушення митних правил № 4560/10000/21 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками порушення митних правил, передбачених ч. 4 ст. 469 Митного Кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000, 00 грн. Зі змісту постанови вбачається, що 05.11.2021 у відділі митного оформлення №3 митного поста «Південний» Київської митниці за митною декларацією типу ІМ40АА №UA100250/2021/427868 громадянкою України ОСОБА_2 на підставі Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України» від 15.04.2021 № 1403-IX, поданий до митного оформлення транспортний засіб марки OPEL, модель ZAFIRA (VIN) № НОМЕР_1 . Водночас, відповідно до інформації що міститься в електронній базі даних АСМО «Інспектор», транспортний засіб марки OPEL, модель ZAFIRA (VIN) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер на момент перетину кордону НОМЕР_2 , ввезений на митну територію України 19.03.2017, громадянином України ОСОБА_1 , паспорт № НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , через пункт пропуску «Виступовичі - Нова Рудня» Житомирської митниці ДФС в режимі «транзит» та повинен бути доставленим у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 Митного кодексу України. За таких обставин митним органом зроблено висновок про передачу позивачем транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження іншій особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, тому за таке правопорушення Митних правил відносно позивача складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, яка і є предметом цього позову. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне. Так, відповідно до ч.1 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у ст. 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відповідно до ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Частиною 4 ст. 469 МК України встановлено відповідальність за передачу транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні. Згідно ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. При цьому, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно тими громадянами, які ввезли їх в Україну, для їх особистих потреб, не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані, а також відчужені чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Частиною 5 даної статті визначено, що на особу, яка тимчасово ввезла транспортний засіб особистого користування, покладено обов`язок вивезти за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, цей транспортний засіб, або помістити у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи оформити для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Таким чином, на особу покладається обов`язок вчинити низку дій з метою дотримання вимог законодавства України. Згідно ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України. Частиною 4 ст. 255 МК України визначено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму. Таким чином, невиконання особою дій, визначених законодавством України, унеможливлює надання митним органом дозволу на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення. Митне оформлення в такому випадку не може вважатись закінченим. Тобто, у разі встановлення фактів відчуження чи передачі у володіння, користування або розпорядження іншим особам транспортних засобів особистого користування, ввезених особами-нерезидентами, є підстави для розгляду питання щодо наявності ознак правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 469 МК України. Так, матеріалами справи підтверджується факт ввезення ОСОБА_1 на митну територію України 19.03.2017 через пункт пропуску «Виступовичі - Нова Рудня» Житомирської митниці ДФС в режимі «транзит» транспортного засобу марки OPEL, модель ZAFIRA (VIN) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер на момент перетину кордону НОМЕР_2 , та передача цього транспортного засобу громадянці ОСОБА_2 07.07.2021 за договором купівлі-продажу, укладеним між нею і юридичною особою UAB «ТILISTKA». Статтею 467 Митного кодексу України установлено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Як зазначалось вище, зміст виявленого митним органом порушення полягає у тому, що позивач, здійснивши ввезення транспортного засобу на митну територію України, передав його іншій особі. Разом з тим, ключовим в даній справі є встановлення моменту передачі ввезеного позивачем на територію України транспортного засобу, що має істотне значення для вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення останнього до відповідальності за ч. 4 ст. 469 МК України, адже вказана норма права була введена в дію вже після ввезення позивачем відповідного транспортного засобу на митну територію України (через півтора року). Митний орган наголошує, що моментом передачі транспортного засобу позивачем іншій особі ( ОСОБА_2 ), слід вважати саме липень 2021 року, проте колегія суддів не приймає такі доводи апелянта, оскільки спірний транспортний засіб Перепелиця отримала не від позивача. При цьому, такі доводи були б доречними у разі дії ч.4 ст.469 Митного кодексу України на момент ввезення позивачем транспортного засобу в України, оскільки, як наголошувалось вище, строк притягнення до відповідальності за цією нормою починається з моменту виявлення правопорушення. Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної постанови і необхідність її скасування є правильним. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В іншій частині рішення суду не оскаржується Керуючись ст.ст. 242, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 13 листопада 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменти її проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев