Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/1839/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 р. Справа № 480/1839/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2023, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, м. Суми, повний текст складено 12.07.23 по справі № 480/1839/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), у якому просив суд: - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів згідно Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050 - III від 19.10.2000. В обґрунтування позовних вимог пояснив, що 16.12.2022 Військовою частиною НОМЕР_2 , на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2021, нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 24.11.2016 по 01.03.2018, що є підставою для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, за період з 24.11.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії. Разом з цим, у відповідь на звернення ОСОБА_1 до командира Військової частини НОМЕР_1 з листом про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів відповідно до положень Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-ІІІ), відповідачем протиправно відмовлено позивачу у проведенні таких нарахувань та їх виплаті. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 по справі № 480/1839/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплачених в строки індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої в строки індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі № 480/1839/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 . В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на відсутність підстав для виплати позивачу компенсації у спірних правовідносинах, оскільки індексація грошового забезпечення за період з 24.11.2016 по 01.03.2018 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 480/5787/21, яке набрало законної сили 21.11.2022, була виплачена ОСОБА_1 16.12.2022, тобто своєчасно, без затримки на один і більше календарних місяців виконання. У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач вважав рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 у справі № 480/1836/23 законним, обґрунтованим, а вимоги відповідача, викладені в апеляційній скарзі безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. В обґрунтування відзиву зазначив про наявність у позивача права на компенсацію грошових доходів, оскільки індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.11.2016 по 01.03.2018 була нарахована та виплачена на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 у справі № 480/5787/21 лише 16.12.2022, а не при виключенні позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення 03.07.2019, тобто несвоєчасно. З посиланням на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, від 20.12.2019 у справі № 822/1731/16, від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17 зауважив, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач з 24.11.2016 по 03.07.2019 проходив службу у Військової частині НОМЕР_1 (а.с. 9-10). Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2019 №133, капітана ОСОБА_1 , начальника топогеодезичної служби, звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 04 червня 2019 № 203 у запас за_підпунктом "б" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби) з 03 липня 2019 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 10). Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 по справі № 480/5787/21 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 24.11.2016 по 01.03.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання вищевказаного рішення суду відповідач 16.12.2022 нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 52236,30 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (а.с. 11), а також самостійно визнається ОСОБА_1 у позовній заяві. В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою від 21.03.2023 щодо нарахування на виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 24.11.2016 по 01.03.2018, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 по справі № 480/5787/21 (а.с. 14). Листом від 06.02.2023 № 1267/80/1 Військова частина НОМЕР_1 , зокрема, повідомила позивача, що згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. В свою чергу індексація грошових доходів населення не може вважатися складовою грошового забезпечення, оскільки вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, та проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення. Враховуючи вищезазначене у Військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів згідно вимоги (а.с. 15). Не погодившись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом свого права на отримання компенсації втрати частини доходів згідно з Законом № 2050-ІІІ. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності факту несвоєчасної виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, яка є складовою заробітної плати, а відтак і наявності у позивача права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до діючого законодавства у зв`язку з порушенням строків її виплати. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах, суд вважав, що належним є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої в строки індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно з положеннями статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення) (частина друга статті 2 Закону № 2050-III). Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Системний аналіз вищенаведених норм, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013. З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159). Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Враховуючи, що індексація грошового забезпечення, тобто дохід за спірний період з 24.11.2016 по 01.03.2018 позивачу була нарахована та виплачена лише 16.12.2022, а не при виключенні ОСОБА_1 із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення (03.07.2019), як це передбачено ч.1 ст.47 та ч.1 ст.116 КЗпП України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем встановлених строків виплати нарахованих доходів та, як наслідок, наявність у позивача права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2050-III. Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.03.2023 у справі № 120/9475/21-а, відповідно до якої у разі наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений період у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17. Колегія суддів зазначає, що здійснення нарахування спірних сум індексації грошового забезпечення, яке відбулося на виконання рішення суду, через три роки після звільнення позивача не може вважатися своєчасною виплатою належного ОСОБА_1 грошового забезпечення при звільненні, а відтак не спростовує наявність права позивача на отримання компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та не звільняє відповідача від обов`язку здійснити нарахування та виплату таких сум. Отже, безпідставними є доводи апелянта про відсутність підстав для нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. Беручи до уваги, що відповідач за наслідками розгляду звернення позивача від 13.01.2023 про нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною сплатою індексації грошового забезпечення за період з 24.11.2016 по 01.03.2018 не прийняв владно-управлінського рішення, спрямованого на виплату таких сум, слід дійти висновку про допущення Військовою частиною НОМЕР_1 протиправної бездіяльності в цій частині. Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.2 ст.5 КАС України). Враховуючи встановлену судами першої та апеляційної інстанцій протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною сплатою індексації грошового забезпечення за період з 24.11.2016 по 01.03.2018, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, яка визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, за період з 24.11.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 16.12.2022. Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції. Враховуючи, що колегія суддів не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 по справі № 480/1839/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій