Постанова 4851 № 520/9094/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2023 р. Справа № 520/9094/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С. суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. за участю секретаря судового засідання Яковини В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2023, суддя Рубан В.В., повний текст складено 04.09.23 по справі № 520/9094/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UА 205050/2022/000064/2 від 30.08.2022. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UА 205050/2022/000064/2 від 30.08.2022. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" сплачений судовий збір в розмірі 3828 (три тисячі вісімсот двадцять вісім) грн. 58 коп. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією, обов`язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи. На думку відповідача, судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи та аргументи, які представник відповідача наводив у відзиві на позовну заяву так, як надані позивачем документи не кореспондуються між собою та не підтверджують заявлену митну вартість, як наголошує суд. Відповідач вказує про обставини, чому неможливо було застосувати перший (основний) метод визначення митної вартості товарів, та послідовно наступні методи до резервного. Статтею 64 МК України чітко передбачає можливість застосування резервного методу визначення митної вартості товару на підставі раніше визнаних чи визначених вартостей, тобто митних декларацій, відомості про які наявні в митниці. Також вказує, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів оформлене з додержанням вимог ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій проти її задоволення заперечував, просив відмовити. Зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та ухваленим у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Крім того зазначив, що твердження відповідача про те, що документи не кореспондуються між собою ( а саме в заявлених розмірах вартості) спростовується листом виробника товарів POLMOstrow Sp. zо.о. Цим листом виробник підтвердив, що партія товару за інвойсом (Faktura eksportowa) №FE 109/WY/2022 від 20.08.2022 р. повністю оплачена позивачем, а також роз`яснив чому суми в специфікаціях, платіжних дорученнях та проформах відрізаються від Faktura eksportowa № FE 109/WY/2022 від 20.08.2022, на підставі якої здійснювалось розмитнення товару. Зі свого боку позивач, надав роз`яснення з цього приводу у заяві № 1/13.03.22 від 13.09.2022. Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, проведеному в режимі відеоконференції, підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, проведеному в режимі відеоконференції, проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 24.08.2022 для митного оформлення товару позивач надав до відповідача митну декларацію № UA205050/2022/054251. В графі 12 МД «відомості про вартість» позивачем зазначено митну вартість товару 2 077069,06 грн. Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, для митного оформлення товару 24.08.2022 декларант надав до митниці наступні документи: 1)декларацію митної вартості, 2) контракт з постачальником № 1/2022 від 08.07.2022р., 3) Faktura eksportowa № FE 109/WY/2022 від 20.08.2022 p. від постачальника на суму 55864,74 євро, 4) пакувальний лист до Faktura eksportowa № FE 109/WY/2022 від 20.08.2022p., 5)Сертифікат про походження товару форма PL/MF/AS 0535859 від 22.08.2022 р., Платіжне доручення №2 від 04.08.2022 6) Експортну митну декларацію постачальника № 22PL394010Е090043 від 22.08.2022 р., 7) Міжнародну товарно-транспортну накладну CMR А № 997970 від 20.08.2022р., 8) Довідку про ви грати на транспортування вантажу від 22.08.2022 р., 9)Договір про надання автотранспортних послуг № 01/01/22 від 05.01.2022 р., 10) Договір на транспортно-експедиторське обслуговування №10/08-1 від 10.08.2022 11) Рахунок-фактуру щодо сплати вартості перевезення № СФ-0000029 від 22.08.2022 р., 12) Фото товару. Перелік наданих до митної декларації документів вказаний в гр. 44 такої декларації. 25.08.2022 декларантом від митниці отримано повідомлення, в якому зазначалось, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення митної вартості товару. Відповідач запропонував відповідно до ст. 53 та 54 МКУ надати декларанту наступні додаткові документи: специфікацію на дану поставку товару; рахунок фактуру (інвойс) від 20.08.2022 № FE 109/WY/2022; якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінювального товару; за наявності - інші платіжні та або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Декларантом до митниці надіслані наявні додаткові документи: платіжне доручення №4 від 09.08.2022, специфікація № 2 згідно інвойсу 1095/2022 від 09.08.2022; Proforma (інвойс) 1095/2022 від 09.08 2022 р.; специфікація № 1 згідно інвойсу 1086/2022 від 02.08.2022; Proforma (інвойс) 1086/2022 від 02.08.2022; Faktura cksportowa № FE 109/WY/2022 від 20.08.2022 на суму 55864,74 євро; Прайс-лист виробника; Експертиза ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 30.08.2022 № 113/201; Лист від виробника з роз`ясненням щодо отриманих оплат за специфікаціями та сумами цих оплат. За результатами проведеного контролю митної вартості товару 30.08.2022 відповідачем видано рішення про коригування митної вартості товару №UА 205050/2022/000064/2, відповідно до якого митна вартість товару позивача визначена митницею за 6 (резервним) методом. Рішення про визначення митної вартості товарів містить митну вартість товару у розмірі 92024,39 євро. Отже, відповідачем збільшено митну вартість товару на 34801,70 Євро. При цьому у графі 30 рішення зазначено митну вартість товару 4,4900 євро за кг товару, у графі 23/24 рішення вказана вага товару 20495,41 кг. 30.08.2022 на підставі рішення про коригування митної вартості товару відповідачем також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, пропуску товарів, транспортних засобів комерційною призначення №UА205050/2022/001565. Позивач не погодився із завищенням митної вартості і звернувся до відповідача з проханням про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання згідно із ч.7 ст. 55 МК України. Відповідно до ч.7 ст. 55 МК України позивач надав відповідачу нову митну декларацію №UА205050/2022/055681 від 31.08.2022 та сплатив ПДВ у розмірі 674 656,57 грн. Факт здійснення оплати ПДВ підтверджується платіжним дорученням № 453 від 31.08.2022. Відповідач здійснив митне оформлення товару з відміткою в гр. 48 митної декларації "відстрочення платежів до 29.11.2022 " згідно із ч.7 сі .55 МК України. Листом № 1\13.09.22 віл 13.09.2022 позивач звернувся до відповідача з проханням скасувати рішення про коригування митної вартості товару. У вказаній заяві позивачем надано пояснення щодо змісту наданих декларантом документів, щодо умов поставки та розрахунків за контрактом. У відповідь на звернення позивача щодо перегляду рішень про коригування митної вартості відповідачем надіслано лист вих. №714-2/15-02/13/1343 від 28.01.2022 про відмову в скасуванні рішень про коригування митної вартості, оскільки надані позивачем документи не спростовують сумніви митниці щодо правильності заявленої декларантом митної вартості. Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. У той же час відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Статтями 49, 50 Митного кодексу України (далі за текстом МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Відповідно до ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно із приписами ч.1, ч.2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. З аналізу ч.1 та ч. 2 ст. 53 МК України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. За результатами аналізу положень ч. 3 ст. 53, ч. ч. 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 МК України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України. При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України. Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу та додаткових документів. В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Матеріалами справи підтверджується, що 08.07.2022 між ТОВ "Авто Тренд" та POLMOstrow Sp.z.о.о. Польща. Wysocko Wielkie укладено зовнішньоекономічний Контракт №1/2022. Умовами Контракту передбачене, що постачальник POLMOstrow Sp.z.о.о. зобов`язується передати у власність, а покупець ТОВ "Авто Тренд" прийняти та сплатити: глушники, вихлопні труби та їх частини, на суму, в асортименті та по ціні, вказаних у інвойсах, які виставляє постачальник в рамках контракту. Ціни на товар формуються виходячи з діючих цін постачальника. Постачальник може надавати покупцю знижки. Ціна у фактурі буде виставлена у євро. Оплата за кожну поставку здійснюється в (євро, не пізніше 30 днів з моменту виставлення інвойсу банківським переводом по системі SWІFT на розрахунковий рахунок постачальника (п.5.3. Контракту). Постачання здійснюється в асортименті, кількості та за ціною, вказаною в специфікаціях та інвойсах, отриманих покупцем на кожну партію товару, якщо інше не обумовлено сторонами (п. 4.3 Контракту). Після укладання з постачальником Контракту позивачем створено замовлення та між сторонами узгоджено асортимент товару та його ціна. На підтвердження цього укладено Специфікацію № 1 на суму 54 999,48 євро та постачальником виставлено Proforma (інвойс) № 1086/2022 від 02.08.2022 р. на таку ж суму - 54 999,48 євро. ТОВ «Авто Тренд» сплатило за товар 04.08.2022 - 54999,48 євро, що підтверджено платіжним дорученням №2 від 04.08.2022. В подальшому сторонами узгоджено наступну партію товару та ціну товару. На підтвердження цього укладено Специфікацію №2 на суму 17237,4 євро та постачальником виставлено Proforma (інвойс) № 1095/2022 від 09.08.2022 на суму 17 237,4 євро. ТОВ «Авто Тренд» сплатило за товар 09.08.2022 17237,4 євро, що підтверджено платіжним дорученням № 4 від 09.08.2022. В платіжному доручені є відповідне посилання на «inv.1095/2022 від 09.08.2022». Загалом постачальнику сплачено 72 236,88 євро. В серпні 2022 року відбулося завантаження, при цьому колегія суддів ураховує доводи позивача про те, що товару згідно Специфікації № 1 та Специфікації № 2 у виробника не було у наявності, тому частково завантажено товар зі Специфікації № 1 та частково зі Специфікації № 2 і складено Faktura eksportowa (інвойс) № FE 109/WY/2022 від 20.08.2022 на суму 55 864,74 євро, тобто на суму фактично завантаженого товару. Саме цю суму і зазначено у митній декларації, як вартість товару. Faktura eksportowa № FE109/WY/2022 від 20.08.2022 містить в собі артикул, найменування товару, ціну та вартість товару. Судовим розглядом встановлено, що позивачем понесені витрати на транспортування товару до кордону України в розмірі 49 290,73 грн, що підтверджується договором, довідкою про витрати на транспортування вантажу від 22.08.2022, рахунком-фактурою щодо сплати вартості перевезення № СФ-0000029 від 22.08 2022. Крім того, позивачем до митниці додатково надано платіжне доручення №4 від 09.08.2022, специфікація № 2 згідно інвойсу 1095/2022 від 09.08.2022; Proforma (інвойс) 1095/2022 від 09.08 2022 р.; специфікація № 1 згідно інвойсу 1086/2022 від 02.08.2022; Proforma (інвойс) 1086/2022 від 02.08.2022; Faktura cksportowa № FE 109/WY/2022 від 20.08.2022 на суму 55864,74 євро; Прайс-лист виробника; Експертиза ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 30.08.2022 № 113/201; лист від виробника з роз`ясненням щодо отриманих оплат за специфікаціями та сумами цих оплат. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем до митного оформлення товару документи не містять суперечностей та ознак підробки, а також містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що документи надані декларантом на вимогу митного органу, містять розбіжності: в платіжному дорученні №4 від 09.08.2022 року вказана сума 17237 євро, в інвойсі від 20.08.2022 року №FE 109/WY/2022 сума 55864,74 євро; по платіжному дорученні №4 від 09.08.2022 оплата здійснювалась відповідно проформи №1095/2022, де вказана сума 17234,40 євро; сума в інвойсі від 20.08.2022 №FE 109/WY/2022 (55864,74 євро) не відповідає сумі в специфікації № 2 (17237,40 євро); з огляду на те, що пояснення з приводу розбіжностей позивачем надано в заяві від 13.09.2022 №1/13.09.22, де зазначено, що в серпні 2022 року відбулося завантаження, товару згідно Специфікації № 1 та Специфікації № 2 у виробника не було у наявності, тому частково завантажено товар зі Специфікації № 1 та частково зі Специфікації № 2 і складено Faktura eksportowa (інвойс) № FE 109/WY/2022 від 20.08.2022 на суму 55 864,74 євро, тобто на суму фактично завантаженого товару. Саме цю суму і було зазначено у митній декларації, як вартість товару. Faktura eksportowa № FE109/WY/2022 від 20.08.2022 містить в собі артикул, найменування товару, ціну та вартість товару. Колегія суддів зазначає, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 по справі № 805/2713/16-а. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення митного органу є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу. В свою чергу відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та заперечуючи проти заявленого позову, не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують . Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинська митниця - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 по справі № 520/9094/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко Постанова складена в повному обсязі 18.12.23.