Постанова 4857 № 500/894/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 січня 2024 року Справа № 500/894/23 пров. № А/857/12852/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Гудима Л.Я., Мікули О.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма «АСТРА» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Тернопільської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року (суддя Мірінович У.А., м.Тернопіль, повний текст складено 14 червня 2023 року), ВСТАНОВИВ: У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма «АСТРА» (далі ТОВ) звернулося до суду із позовом до Тернопільської митниці (далі Митниця) в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 02.11.2022 №UА403020/2022/000249/2 (далі Рішення). Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим рішенням його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі вказує, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товару, оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою. При цьому, на вимогу митного органу декларантом не було подано документів з метою усунення розбіжностей, а також документів, що підтверджують заявлену митну вартість. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване Рішення. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 29.11.2019 між компанією «Shandong Castle International Trade Co., Ltd» (Китай), продавець, та ТОВ, покупець, укладено зовнішньоекономічний контракт № SDCI20191129 (далі Контракт), на виконання якого, згідно із рахунком-фактурою (інвойсом) від 21.07.2022 №136С позивачем на митну територію України ввезено товар: «Сталь оцинкована..», 41 рулон. 02.11.2022 уповноваженою особою позивача подано до митного оформлення митну декларацію №22UA40302003438U5 (далі МД), у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «Сталь оцинкована..» з полімерним покриттям в рулонах: -ширина 1250 мм, товщина 0,39 мм, 0,43 мм. Прокат плоский з нелегованої (вуглецевої) сталі з полімерним (пофарбований) покриттям, (лицева сторона покрита поліестром, зворотня - епоксид) холоднокатаний, негофрований. Марка сталі ВХ51В, маса покриття 60г/м2. Сталь оцинкована з полімерним покриттям в рулонах: -0,35мм*1250мм: Матова фарба: RAL8017 (29,768 т); - 0,43мм*1250мм: Матова фарба: 501113 RAL (24,736 т), RAL 7016 (44,963 т), RAL 8017 (16,525 т), RAL 8019 (49,780т). Всього 41 рулон.» (а.с.58). До митного оформлення подано наступні документи: сертифікат якості №136С-Р від 21.07.2022; пакувальний лист №б/н від 21.07.2022; рахунок-фактура (інвойс) №136С від 21.07.2022; коносамент №SZBS22070022А від 30.07.2022; супровідний документ Т1 №22ROCT190000610057 від 27.09.2022; супровідний документ Т1 №22ROCТ190000610073 від 27.09.2022; супровідний документ Т1 №22ROCТ190000610081 від 27.09.2022; супровідний документ Т1 №22ROCТ190000610105 від 27.09.2022; супровідний документ Т1 №22ROCТ190000610204 від 27.09.2022; супровідний документ Т1 №22ROCТ190000610239 від 27.09.2022; сертифікат про походження товару №22С486000286700010 від 22.07.2022; накладна ЦІМ/УМВС № 002680 від 28.09.2022; накладна ЦІМ/УМВС № 002681 від 28.09.2022; накладна ЦІМ/УМВС № 002682 від 28.09.2022; накладна ЦІМ/УМВС № 002683 від 28.09.2022; накладна ЦІМ/УМВС № 002684 від 28.09.2022; накладна ЦІМ/УМВС № 002686 від 28.09.2022; некласифікований комерційний документ - заявка №46 від 05.07.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1725 від 14.09.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1939 від 03.10.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №0187 від 03.10.2022; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 29.06.2022; страховий поліс №015500r1пп/34 від 26.07.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №136 від 29.06.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 25.01.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №5 від 10.10.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №SDCI20191129 від 29.11.2019; договір (контракт) про перевезення №00112/17 від 28.12.2017; інші некласифіковані документи - сертифікат №223700В0/008949 від 30.08.2022; інші некласифіковані документи - лист № 2019112900136С від 29.06.2022; інші некласифіковані документи - лист №8ОСІ20191129 від 29.11.2019; копія митної декларації країни відправлення №425820220000745213 від 27.07.2022. Під час автоматизованого контролю, автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» було згенеровано форми митного контролю: « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». Також, автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур: Наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству. Необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості. Проаналізувати зазначене рішення на предмет можливості застосування при поточному оформленні зазначеного товару. Підстава: підпункт 3.3.4 Переліку індикаторів ризику «Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено». Уповноваженій особі декларанта направлено електронним повідомленням вимогу про надання додаткових документів, а саме: відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі МК) надати документи якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідач зазначив, що у разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до частини третьої статті 53 МК надати (за наявності) такі додаткові документи: інформація біржових організацій про вартість товару. Уповноважена особа декларанта повідомила про те, що протягом десятиденного терміну інші документи надати немає можливості. За результатами розгляду поданої МД та доданих до неї документів, відповідачем 02.11.2022 прийнято оскаржуване Рішення, у графі 33 якого зазначено: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - каталоги, специфікації виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару. - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації У відповідності до пункту 7 Контракту оплата має бути проведена протягом 80 календарних днів від дати завантаження товару на борт судна. Згідно коносамента № SZX22070022А завантаження товару здійснено 30.07.2022, але банківських платіжних документів про оплату не надано. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою. За основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше винесеного рішення про визначення митної вартості на ідентичний товар від 26.10.2022 №UA806020/2022/000036/2 з рівнем митної вартості 1,30 USD/кг, та визнаної митної вартості товару згідно раніше оформленої митної декларації від 26.09.2022 UA209170/2022/074908 на рівні 1,30 USD/кг.» (а.с.39). Частина перша статті 257 МК передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Відповідно до частини шостої статті 257 МК умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Статтею 49 МК встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частиною першою статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відповідно до статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Статтею 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Як уже встановлено вище, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із МД та МД-1 документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК. Водночас, декларант позивача повідомив митний орган, що всі додаткові документи надіслані та просив прийняти рішення без врахування 10-денного терміну. Як визначено частиною шостою статті 54 МК митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК). Як уже встановлено вище, декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору. Поданий декларантом позивача до митного оформлення документ рахунок-фактура (інвойс) від 21.07.2022 № 136С за назвою і змістом відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 53 МК. На виконання пункту 2 частини другої статті 53 МК позивачем представлено Контракт та доповнення до Контракту, додаткові угоди № 2 від 25.01.2022, № 140 від 05.08.2022 та № 5 від 10.10.2022. Митному органу надано і транспортні (перевізні) документи, зазначені в пункту 6 частини другої статті 53 МК, серед яких: коносамент, договір (контракт) про перевезення, заявки, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, документи, що підтверджує вартість перевезення товару. Що стосується документів, передбачених пунктом 4 частини другої статті 53 МК, то за умовами додаткової угоди № 5 від 10.10.2022 до Контракту у зв`язку з дією воєнного стану на території України сторони домовились, що оплата платежу по комерційним інвойсам № 136С від 21.07.2022, № 137С від 21.07.2022, №138С від 08.08.2022, №139C від 08.08.2022 та №140С від 19.08.2022 може бути здійснена в більш пізній термін. Водночас, декларантом позивача до митного оформлення надано прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 29.06.2022 відповідно до пункту 6 частини третьої статті 53 МК та копія митної декларації країни відправлення № 425820220000745213 від 27.07.2022 згідно з пунктом 7 частини третьої статті 53 МК. Будь-яких зауважень чи доказів недостовірності поданих документів відповідачем у оскаржуваному рішенні не вказано та не визначено. Необхідно зазначити, що вартість придбаного ТОВ у компанії «Shandong Castle International Trade Co., Ltd» товару підтверджуються вище переліченими документами. При цьому, відповідачем поставлено під сумнів митну вартість товару у зв`язку з тим, що відповідно до пункту 7 Контракту оплата має бути проведена протягом 80 календарних днів від дати завантаження товару на борт судна. Згідно коносамента №SZX220730904 завантаження товару здійснено 12.08.2022, але банківських платіжних документів про оплату не надано. Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі Закон №959-XII) суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. При цьому суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності керуються принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві таких суб`єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки та здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України (статтею 2 Закону). Частиною першою статті 14 цього Закону суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності дозволено самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам. Наведене дає підстави для висновку про свободу сторін під час укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) стосовно визначення умов договору, ціни, форми розрахунків та інших умов його виконання. Так, відповідно до умов Контракту ціна встановлюється в доларах США індивідуально для кожної замовленої партії товару та їх слід розуміти як FOB-Цинадо, КИТАЙ (Інкотермес-2010). Ціна включає вартість виробництва, пакування, маркування, вантажних робіт у країні продавця, доставки до порту відправлення, а також всі податки та збори у країні продавця (пункту 2). Оплата за кожну партію товару, який поставляється згідно цього контракту, здійснюється покупцем в доларах США (USD) шляхом банківського переказу вартості партії товару на рахунок продавця. Авансовий платіж відсутній. Повна оплата здійснюється згідно комерційного інвойсу, в якому вказана фактична кількість та вартість поставленого товару у складі відповідної партії. Строк оплати впродовж 80 календарних днів від дати завантаження відповідної партії товару на борту судна згідно оригінального коносамента. Комісійні збори іноземного банку кореспондента сплачує продавець (пункту 7). При настанні обставин об`єктивної неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов`язань за даним контрактом, а саме: пожежі, стихійних лих, військових дій, блокади, страйків, заборони експорту чи імпорту або інших обставин, які не підлягають контролю з боку продавця або покупця, терміни виконання зобов`язань відкладаються відповідно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини (пункт 10). Отже, сторонами обумовлено у договорі можливість відкладення терміну виконання зобов`язань, в тому числі розрахунку позивачем за товар, при настанні форсмажорних обставин, зокрема військових дій. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та триває і досі. Як слідує з додаткової угоди № 5 від 10.10.2022 до Контракту, у зв`язку з дією воєнного стану на території України сторони домовились що оплата платежу за комерційним інвойсом № 136С від 21.07.2022, може бути здійснена в більш пізній термін, відтак, на день митного оформлення імпортованого товару, останній не було оплачено позивачем, разом з тим, на переконання суду, це не суперечить домовленостям сторін. До того ж, банківські документи свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями банківських документів, датою проведення розрахунків за товар та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом банківських документів, не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару. Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15 слід зауважити, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. В постанові Верховного Суду від 14 серпня 2022 року у справі №820/9195/15 вказано, що оцінюючи обґрунтованість обрання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару (резервний), Суд зазначає, що сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Слід відмітити, що спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Такий правовий висновок зроблений Верховним Судом в постановах від 05.07.2022 у справі № 804/150/16 та від 30.06.2022 у справі №280/1824/19. Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. В розглядуваному випадку митним органом в Рішенні не наведено пояснень з приводу застосування резервного (шостого) методу, а є лише загальне посилання на наявність цінової інформації про рівень митної вартості подібних товарів. Частиною сьомою статті 54 МК обумовлено, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідач-апелянт не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору (контракту), як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. Отже, підстави вважати, що оскаржуване Рішення є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК, відсутні. Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим О. І. Мікула