Постанова ККС ВС № 447/2393/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2023 року м. Київ справа № 447/2393/19 провадження № 51-4004км23 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі: головуючогоОСОБА_1 , суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання захисника прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_6 , розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 вересня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Солонів Рівненської обл., жителя АДРЕСА_1 . Обставини справи

1. Оскарженим вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, ОСОБА_7 засуджено за частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.

2. Суд визнав доведеним, що за обставин, детально викладених у вироку, засуджений 15 квітня 2019 року близько 20:40, завдавши ОСОБА_8 кілька ударів невстановленим тупим предметом в голову, чим спричинив тяжке тілесне ушкодження, проник до її квартири АДРЕСА_2 , де заволодів майном загальною вартістю 5056,34 грн. Вимоги і доводи касаційної скарги

3. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені рішення та закрити кримінальне провадження на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 284 КПК.

4. Він вважає, що: в ході судового розгляду не було доведено причетність засудженого до злочину; суд першої інстанції неповно дослідив докази; апеляційний суд, попри клопотання сторони захисту, повторно не дослідив докази, на які послався в своєму рішенні, зокрема, не прослухав записи судового засідання суду першої інстанції, і формально розглянув апеляційну скаргу захисника; судами попередніх інстанцій проігноровано порушення прав засудженого під час затримання; надані стороною обвинувачення докази є неналежними, оскільки не підтверджують причетність засудженого до вчинення злочину; суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою засудженого, що свідчить про упередженість та необ`єктивність судових рішень; вилучення куртки зі слідами РБК у засудженого лише через 9 годин після його фактичного затримання свідчить про фальсифікацію доказів працівниками поліції.

5. Крім цього, він зазначає, що суди попередніх інстанцій: не взяли до уваги твердження сторони захисту про упередженість та необ`єктивність органу досудового розслідування; проігнорували клопотання захисника про визнання неналежними та недопустимими доказів, зокрема, протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками; не надали оцінку порушенням частини 9 статті 290 КПК при відкритті матеріалів досудового розслідування; не застосували «стандарт доведення поза розумним сумнівом». Позиції учасників касаційного розгляду

6. Захисник підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

7. Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги та просила залишити оскаржувані рішення без зміни.

8. Інших учасників кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило. Оцінка Суду

9. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

10. Касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених в касаційній скарзі, чи були додержані судами попередніх інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду.[1]

11. Суд нагадує, що касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням судів попередніх інстанцій. Проте за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.[2] Щодо часу затримання та порушення права на захист

12. Відповідно до протоколу затримання засуджений був затриманий приблизно о 02:30 16 квітня 2019 року.

13. Сторона захисту стверджує, що фактично він був затриманий 15 квітня 2019 року приблизно о 22:30 в залі ігрових автоматів. Суд вважає цей довід сторони захисту обґрунтованим.

14. Відповідно до статті 209 КПК особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

15. Як вбачається з показань свідка ОСОБА_9 , 15 квітня 2019 року засуджений приблизно о 22:30 був доставлений до одного з підрозділів поліції та в подальшому перебував там під контролем поліції.

16. Тому Суд виходитиме з того, що він був затриманим в значенні статті 209 КПК 15 квітня 2019 року приблизно о 22:30.

17. У той же час Суд відхиляє довід сторони захисту щодо порушення прав засудженого внаслідок відсутності захисника при затриманні. Суд неодноразово зазначав, що ця обставина не може вважатися порушенням вимог кримінального процесуального закону[3]. Щодо стверджуваного поганого поводження

18. Сторона захисту стверджує, що засуджений був підданий поганому поводженню з метою отримати від нього зізнання у злочині, посилаючись на виявлені в засудженого тілесні ушкодження.

19. Суд не вважає за необхідне в контексті цієї справи розглядати доводи сторони захисту щодо стверджуваного поганого поводження і досліджувати ефективність розслідування його заяв. Суди попередніх інстанцій не обґрунтовували свій висновок про винуватість засудженого будь-якими його показаннями, наданими під час досудового розслідування.

20. Таким чином, стверджувані стороною захисту порушення не можуть стати підставою для скасування або зміни оскаржених судових рішень. Щодо відкриття стороні захисту доказів обвинувачення

21. Сторона захисту стверджує, що відкриття матеріалів досудового розслідування відбувалось з порушенням, оскільки невідомо які саме матеріали відкривались засудженому.

22. Суд зазначає, що права сторони буде порушено не стільки у випадку, якщо якісь матеріали не були або були не в повному обсязі відкриті на стадії завершення досудового розслідування, скільки тоді, коли суд, обізнаний із таким порушенням права сторони на своєчасне ознайомлення з матеріалами іншої сторони, не вжив належних заходів для виправлення ситуації,[4]а тому сторона не отримала доступу до таких матеріалів або не мала достатнього часу і можливостей підготуватися до їх використання або надання відповідних заперечень.

23. Суд першої інстанції відхилив цей довід сторони захисту, оскільки вона не довела, що не була ознайомлена з доказами у порядку статті 290 КПК. Суд, зокрема, послався і на те, що ані в підготовчому засіданні, ані в судовому засіданні щодо дослідження доказів сторона захисту не висловлювала своїх заперечень, які ґрунтуються на тому, що вона не була ознайомлена з відповідними доказами.

24. Тому Суд відхиляє цей довід сторони захисту. Щодо упередженості суду

25. Суд також відхиляє посилання сторони захисту на рішення суду щодо тримання засудженого під вартою як на свідчення упередженості суду. Саме по собі вирішення судом питань, пов`язаних із забезпеченням кримінального провадження, не є підставою ставити під сумнів його неупередженість.

26. Суд під час судового розгляду надав можливість стороні захисту навести заперечення проти доказів, наданих стороною обвинувачення, у тому числі зазначити, які недоліки або неповноту сторона захисту вбачає у проведенні досудового розслідування, а також надати свої докази. Суд оцінив всі аргументи сторін і навів відповідні мотиви своєї оцінки у вироку. Щодо протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками

27. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо допустимості протоколу пред`явлення для впізнання по фотознімках від 16 квітня 2019 року.

28. Вказана слідча дія була проведена у відповідності до вимог статті 228 КПК за участі двох понятих. В протоколі зазначено сукупність прикмет та ознак, за якими потерпіла впізнала засудженого, різких відмінностей між фотознімками, які пред`являлись до впізнання, немає.

29. Касаційна скарга не містить доводів, які б могли бути підставою для визнання вказаного доказу неналежним або недопустимим. Щодо слідів крові на куртці засудженого

30. На підтвердження винуватості засудженого суди, крім іншого, послались на висновок експерта № 10/436 від 22 липня 2019 року, яким встановлено, що на лівому рукаві куртки засудженого, вилученої під час затримання, виявлено сліди крові, яка за генетичними ознаками походить від потерпілої.

31. Суд нагадує, що належність речових доказів до предмету доказування забезпечується виконанням певних умов їх отримання і зберігання. Ці умови мають забезпечувати безсумнівність зв`язку речового доказу з обставиною, на доведення якої він надається. На це спрямовані правила, що передбачають порядок упаковки та зберігання доказів[5].

32. Суд зазначає, що протягом всього провадження сторона захисту наполегливо звертала увагу на сумнівні обставини вилучення вказаної куртки.

33. Суд вважає ці доводи обґрунтованими. Як вбачається з відеозапису до протоколу затримання засудженого, при складанні протоколу, що відбувалося 16 квітня 2019 року о 07 годині, спірна куртка знаходилася на стільці без будь-якого упакування. На питання слідчого, чи належить ця куртка затриманому, він відповів ствердно, але зазначив, що її вилучили в нього о 22:30 15 квітня 2019 року, тому він не знає, що з нею відбувалося до цього часу.

34. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо заходів, які б запобігали доступу сторонніх осіб до цього речового доказу або його контакту з будь-якими предметами чи речовинами в період між 22:30 15 квітня і до її упакування після складання протоколу затримання вранці 16 квітня 2019 року.

35. За таких обставин Суд вважає, що належність виявлених слідів крові до подій, які становлять предмет розгляду у цій справі, не доведена стороною обвинувачення. Відповідно похідні від цього доказу результати експертизи № 10/436 від 22 липня 2019 року також не можуть вважатися належними у значенні статті 85 КПК. Щодо недоведеності причетності засудженого до злочину

36. У той же час Суд не погоджується зі стороною захисту у тому, що винуватість засудженого не доведена поза розумним сумнівом.

37. Захисник стверджує, що докази, надані стороною обвинувачення, є неналежними, оскільки не підтверджують причетність засудженого до злочину. Однак сторона захисту не наводить будь-яких доводів їх неналежності в значенні статті 85 КПК. Доводи сторони захисту зводяться до оцінки доказового значення цих доказів, що стосується питання їх достатності для висновків суду.

38. Суд першої інстанції, проаналізувавши та оцінивши досліджені під час судового розгляду докази, надані сторонами кримінального провадження, повно та всебічно з`ясував та встановив обставини вчинення кримінального правопорушення та дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про те, що вина засудженого доведена поза розумним сумнівом.

39. Суд першої інстанції поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілої, яка під час допиту у судовому засіданні заявила, що добре запам`ятала нападника, і під час проведення слідчих дій впізнала засудженого як нападника; показання свідків, які повідомили про обставини справи, у тому числі під час проведення слідчих експериментів, сукупність яких дає підстави для висновку про винуватість засудженого.

40. Суд не вбачає підстав ставити під сумнів ці висновки судів попередніх інстанцій. Щодо повторного дослідження доказів судом апеляційної інстанції

41. Суд також відхиляє посилання захисту на відмову суду апеляційної інстанції від повторного дослідження доказів.

42. Питання про повторне дослідження доказів і фактичних обставин апеляційним судом може постати лише тоді, якщо суд першої інстанції не забезпечив можливості сторонам дослідити докази. Частина 3 статті 404 КПК передбачає таку можливість, зобов`язуючи суд апеляційної інстанції провести повторне дослідження фактичних обставин справи, якщо суд першої інстанції дослідив ці обставини неповно або з порушенням.

43. У цій справі фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції. Сторона захисту у своїй касаційній скарзі не зазначає, які саме порушення було допущено судом першої інстанції при дослідженні доказів або які докази не було ним досліджено. Незгода сторони захисту із висновками суду, зробленими на підставі досліджених доказів, не є підставою для повторного дослідження тих самих доказів.

44. Суд уже зазначав, що у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, апеляційний суд не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції[6].

45. Суд також зазначав, що вимоги щодо необхідності прослуховування в судовому засіданні апеляційним судом аудіозаписів судових засідань суду першої інстанції в чинному КПК не містяться, але він може його здійснити в разі необхідності[7].

46. Суд апеляційної інстанції при прийнятті судового рішення керувався доказами, дослідженими судом першої інстанції, і при цьому обставинам кримінального провадження не було надано іншої оцінки.

47. Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє ці доводи касаційної скарги. Підсумок

48. Суд вважає, що наведені стороною захисту доводи не свідчать про те, що процесуальні порушення під час досудового слідства чи судового розгляду перешкодили чи могли перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення, і, таким чином, не дають підстав для скасування оскаржених судових рішень.

49. Суди попередніх інстанцій дослідили сукупність доказів, представлених в ході змагальної процедури, які з урахуванням обставин цієї справи дозволили з`ясувати усі передбачені статтею 91 КПК обставини і встановити винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

50. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції, надавши вмотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги сторони захисту. Його ухвала відповідає вимогам статті 419 КПК.

51. Таким чином, у ході розгляду кримінального провадження Судом не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які дають підстави для скасування або зміни оскаржених судових рішень, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу сторони захисту слід залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд ухвалив: Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 вересня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 [1] Постанови від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/75286445, від 20 лютого 2020 року у справі № 360/2303/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/87857789, від 09 вересня 2020 року у справі № 658/1281/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/91555076 [2] Постанова від 05 вересня 2023 року у справі № 737/667/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/113324600; [3] Постанова від 08 грудня 2022 року у справі № 686/23029/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/107834204; [4] Постанова від 21 червня2022 року у справі № 631/246/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/104922011 [5] Постанова від 10 жовтня 2023 року у справі № 754/2553/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/114552471; [6] Постанова від 05 лютого 2019 року у справі № 552/6480/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/87517403; [7] Постанова від 28 березня 2019 року у справі № 569/5592/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/80918810;