Постанова 4813 № 509/3016/21

Номер провадження: 22-ц/813/7027/23 Справа № 509/3016/21 Головуючий у першій інстанції Кочко В.К. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.12.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого судді Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л. М., Комлевої О.С., за участю секретаря Малюти Ю.С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 червня 2023 року, у складі судді Кочко В.К., встановив: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 704 600 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на початку липня 2020 року будучи у рейсі, позивач почав переписуватися зі старою знайомою з дитинства ОСОБА_2 , з якою не бачився з 2009 року. Після неодноразової переписки, позивач запропонував відповідачу відкрити банківський рахунок для направлення їй грошових коштів для зберігання. Згідно з банківськими виписками позивач переслав відповідачу грошові кошти у розмірі 28 000 доларів США. У жовтні 2020 року ОСОБА_2 за проханням позивача, придбала для нього за 16 000 доларів США автомобіль марки BMW x5, 2009 р.в., н.з. НОМЕР_1 , але оформила його на себе, при цьому пообіцявши, що після повернення з рейсу переоформить авто на позивача. У січні 2021 року позивач звернувся до відповідача з вимогою переслати частину його грошей у розмірі 2000 доларів США своєму другу ОСОБА_3 , відповідач все виконала. Після цього позивач звернувся до відповідача з вимогою перерахувати залишок коштів у розмірі 26 000 доларів США на його рахунок, однак ОСОБА_2 сказала, що поверне кошти відповідачу коли він повернеться з рейсу, однак потім відповідач перестала відповідати на телефонні дзвінки. 02.05.2021 ОСОБА_1 додзвонився до відповідача та запитав коли вона поверне кошти, на що відповідач відповіла, що кошти на автомобіль позивач їй подарував і вона нічого не поверне, мати відповідача також по телефону повідомила що 26000 доларів США вони витратили на розвиток бізнесу. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі посилається на те, що судом ухвалено рішення при неповному та об`єктивному дослідженні обставин справи, а саме суд, відмовляючи у задоволенні позову послався на роздруківку з мессенджера «Вайбер», при цьому не врахувавши практику Верховного Суду викладену у постанові від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21 відповідно до якої роздруківка електронного листування не може вважатись доказом, оскільки не містить електронного підпису. Також судом не прийняв до уваги те, що у ОСОБА_2 не виникло правових підстав для отримання/збереження грошових коштів, оскільки між позивачем та відповідачем не укладались ані письмові, ані нотаріальні посвідчення для утримання/зберігання грошових коштів. ОСОБА_2 в поданому відзиві проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечує та просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін. Позивач в судове засідання 07.12.2023 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв`язку з чим суд вирішив розглянути справу без його участі. Заслухавши суддю-доповідача, відповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня. Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони тривалий час були знайомі, під час перебування у рейсі на початку 2020 року позивач розпочав електронне листування з відповідачем. Згідно з наявних у справі банківських виписок, позивач здійснював на рахунок відповідача грошові перекази, а саме: 31.07.2020 грошову суму у розмірі 8 000 доларів США; 31.08.2020 грошову суму у розмірі 9 000 доларів США; 01.10.2020 грошову суму у розмірі 8 000 доларів США; 02.11.2020 грошову суму у розмірі 3 000 доларів США. В позовній заяві ОСОБА_1 зазначав, що запропонував відповідачу відкрити рахунок та зазначені вище кошти перераховував їй з метою зберігання, а в подальшому з метою придбання автомобіля. Після придбання автомобіля за 16 000 дол. США та оформлення на своє ім`я, відповідач повернула частину коштів знайомому позивача у розмірі 2000 дол. США. Кошти у розмірі 26 000 дол. відповідач відмовляється повертати та здійснювати перереєстрацію авто. Водночас відповідач заперечуючи проти позову вказує, що позивач добровільно запропонував утримувати її, як майбутню дружину, додавши роздруківку знімків екрану листування між сторонами за період з червня по вересень 2020 року, з яких вбачається, що між сторонами були романтичні стосунки. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, дослідивши пояснення сторін, свідків та зібрані по справі докази в їх сукупності, дійшов висновку про доведеність тієї обставини, що кошти позивачем перераховувались на рахунок позивача добровільно та не є такими, що отримані відповідачем безпідставно у розумінні ст. 1212 ЦК України. Перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача свідчать про добровільність такого перерахування, його цілеспрямованого характеру, що обумовлено характером особистих близьких стосунків, які склались між сторонами. Вказані обставини підтверджуються особистою перепискою в мобільних додатках, показами свідків. Позивач не довів абсолютну безпідставність набуття коштів відповідачем та не довів безпідставність перерахування цих коштів відповідачу. З огляду на недоведеність обставини безпідставного збагачення відповідача за рахунок позивача, правові підстави для покладення на відповідача обов`язку відповідно до ст. 1212 ЦК України повернути отримані нею грошові кошти відсутні. У постанові Верховного Суду від 04 серпня 2018 року у справі N185/44618/18, відповідно до якого в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Поведінка позивача, який вільно та без помилки перерахував відповідачу кошти за відсутності будь-якого обов`язку на таке перерахування, не вказуючи при цьому на обов`язковість повернення вказаних грошових коштів, та згодом вимагаючи повернення сплачених коштів, є явно суперечливою. Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що особиста переписка між сторонами не дозволяє дійти висновку про існування між сторонами відносин з приводу набуття майна без достатньої правової підстави. Доводи апелянта про те, що лише роздруківка електронної переписки між сторонами, без спільних фотографій не може свідчити про перебування сторін у близьких стосунках є безпідставними, оскільки позивач підтвердив, що відновив спілкування з відповідачем в той час коли перебував у рейсі, характер переписки доводить, що у сторін склалися романтичні відносини. Натомість позивачем не надано належних доказів на спростування вказаних обставин. Посилання апелянта на висновок викладений у постанові ВС від 14 вересня 2022 року у справі N453/843/18 не заслуговують на увагу, оскільки у вказаній справі встановлені інші обставини, а саме, що відповідач безпідставно заволодів грошовими коштами, отриманими позивачем в результаті виграшу в лотерею, знявши їх з його карткового рахунку. Помилковими є також посилання на висновки викладені у постанові Великої Палати ВС від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, оскільки у справі, що розглядається позивач не довів факт безпідставного набуття відповідачем коштів позивача. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складений 19.12.2023 Головуючий: Є.С. Сєвєрова Судді: Л.М. Вадовська О.С. Комлева