LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Вінницький апеляційний суд129/1453/23

від 14.12.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 129/1453/23 Провадження № 22-ц/801/2381/2023 Категорія: 58 Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошина Т. В. Доповідач:Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2023 рокуСправа № 129/1453/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач), суддів Берегового О. Ю., Панасюка О. С., секретар судового засідання Куленко О. В. учасники справи: позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником адвокатом Назаровим Романом Юрійовичем, на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Волошиної Т. В. в м. Ладижин, дата складання повного рішення 23 жовтня 2023 року, в с т а н о в и в : У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 20 год 16 хв в соціальній мережі Facebook, в загальнодоступній групі «Гранів», користувачем цієї соціальної мережі під обліковим записом « ОСОБА_3 » було опубліковано звернення до жителів села Гранова Гайсинського району Вінницької області за наступним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 . 19.03.2023 о 07 год 45 хв, відповідач, будучи зареєстрованим користувачем соціальної мережі ІНФОРМАЦІЯ_2 (обліковий запис « ОСОБА_4 » веб-посилання на обліковий запис ІНФОРМАЦІЯ_3 та учасником групи «Гранів», здійснила під вищевказаним зверненням публікацію коментаря наступного змісту: « ОСОБА_5 скільки можна?! В країні війна, люди гинуть, діти гинуть, а ви лише про свої власні амбіції думаєте! Лише ви винні в тому, що Гранівської ОТГ не створено, бо знову ж таки ваші амбіції були на першому місці, а громада десь там! І за вашого головування гранівські землі були роздані всяким прокурорам, бо ви ж в першу чергу знову турбувалися про себе. Ви психічно нерівноважний, у вас "манія величі" вам так не здається? А то як інакше це назвати: я, віктор боднюк. У вас в першу чергу лізе своє я, дебто не було. Заспокойтеся і займіться корисним ділом. В країні війна, але ж це для вас не важливо... Ви ж спочатку війни так чекали орків, бо тоді ви б реалізували свої амбіції. Думаєте, що всі забули, як ви грозилися в перші дні війни, що прийде нова влада і стару повісять? Так от нешановний боднюк, я це пам`ятаю. І завжди пам`ятатиму! Бо навіть страшно уявити, що тоді було б з жителями громади! Ви ж усіх не угодних би тоді прибрали, а їх у вас багато. і не жменька! Але дякуючи ЗСУ орки сюди не прийшли! А дехто показав свою нікчемність на 100%. І не треба мені дякувати...». Крім того, з використанням засобів соціальної мережі Facebook у вказаному коментарі відповідач також створила гіперпосилання на обліковий запис позивача « ОСОБА_5 » (веб-посилання на обліковий запис https://www.facebook.com/profile.php?id=100015043129415), який також є користувачем цієї соціальної мережі, тим самим звернувши увагу всіх учасників загальнодоступної групі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та інших користувачів мережі Facebook, що опублікована нею у коментарі інформація стосується саме позивача. Вважає, що даний коментар (публікація) відповідачки, містить фрагменти недостовірної та негативної інформації про ОСОБА_1 , відомості про події, які не існували та порушують право позивача на презумпцію невинуватості, виставляють його в негативному світлі перед суспільством та односельчанами, значно зменшують позитивну соціальну оцінку особи позивача в очах оточуючих, яка була набута ним за період перебування на посаді голови Гранівської сільської ради, створюють у них хибне уявлення про позивача, як про особу - колаборанта, що усвідомлено співпрацює із окупаційною владою російської федерації, здійснює підривну діяльність в Україні та виправдовує збройну агресію російської федерації проти України. При цьому інформацію доведено до відома необмеженого кола осіб, оскільки загальнодоступна група « ІНФОРМАЦІЯ_4 », складається з 3,1 тисячі учасників, коментар відповідачки був вподобаний 13 іншими користувачами, що, як наслідок, підтверджує той факт, що його переглянули щонайменше 13 осіб. Також вважає, що йому завдано моральної шкоду у розмірі 20 000 грн, оскільки таке публічне звернення до позивача створює у пересічних громадян, у тому числі односельчан, хибне уявлення, що позивач є психічно хворою людиною та потребує лікування, виставляє його в негативному світлі, як психічно нестійку особу, який легко підпадає під чужий вплив. Застосована відповідачем форма звернення є далекою від обережної, висловлена принизливо та образливо, що є недопустимим по відношенню до кожної людини. Відтак позивач просив визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію, інформацію про ОСОБА_1 , а саме: «І за вашого головування гранівські землі були роздані всяким прокурорам бо ви ж в першу чергу знову турбувалися про себе..»; «Ви ж спочатку війни так чекали орків, бо тоді ви б реалізували свої амбіції. Думаєте, що всі забули, як ви грозилися в перші дні війни, що прийде нова влада і стару повісять?», яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_5 о 07:45 відповідачкою в соціальній мережі Facebook зі свого облікового запису « ОСОБА_4 » в загальнодоступній групі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в коментарі під публікацією за наступним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати відповідача спростувати не пізніше 30 календарних днів, з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили, розповсюджену недостовірну інформацію аналогічним способом шляхом розміщення зі свого облікового запису « ОСОБА_4 » в соціальній мережі ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 в загальнодоступній групі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 публікації з інформацією наступного змісту: «Я, ОСОБА_6 , виконуючи рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової інформації, повідомляю, що поширена мною ІНФОРМАЦІЯ_5 о 07:45 в соціальній мережі Facebook зі свого облікового запису « ОСОБА_4 » в загальнодоступній групі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в коментарі під публікацією за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 наступна інформація про ОСОБА_7 «І за вашого головування гранівські землі були роздані всяким прокурорам бо ви ж в першу чергу знову турбувалися про себе..»; «Ви ж спочатку війни так чекали орків, бо тоді ви б реалізували свої амбіції. Думаєте, що всі забули, як ви грозилися в перші дні війни, що прийде нова влада і стару повісять?» є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_7 »; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн, а також судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи, зокрема, але не виключно 4 500,00 грн. - розмір витрат за видачу ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет. Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено того, що саме ОСОБА_2 є автором спірного допису або власником веб-сайту (домену), на якому було поширено недостовірну інформацію, тобто не доведено факту поширення саме відповідачем інформації, яку позивач просить спростувати. Відсутність хоча б одного із елементів, зокрема, поширення інформації, за умови якого настає відповідальність, виключає можливість задоволення позову, а відтак суд зазначив, що в даній справі встановлювати наявність інших елементів складу юридичного правопорушення (чи є інформація недостовірною (оціночне судження), чи стосується вона позивача та чи порушує його немайнові права тощо) не має правового значення, тому є недоцільним. Не погодившись з таким рішеннями, 14 листопада 2023 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Назарова Р. Ю. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його та задовольнити позов. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що поширення спірного коментаря підтверджено належними доказами, оскільки ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет», який здійснював дослідження змісту веб-сторінок, має свідоцтво про акредитацію ОП «Український мережний інформаційний центр», що підтверджує його компетентність. Також посилається на невірне застосування судом першої інстанції практики Верховного Суду, зазначає, що веб-сторінка у соціальній мережі Facebook під обліковим записом « ОСОБА_4 » та відповідач є однією і тією ж особою, оскільки нею у дописі від 22.05.2023 року вказано номер банківської карти, що є банківською таємницею, і її може знати лише її власник. Вважає, що судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін, адже не лише позивач повинен доводити свої вимоги, а й відповідач зобов`язаний надати належні докази на підтвердження своїх заперечень. 27 листопада 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_2 , поданий її представником адвокатом Клименко І. Ф., у якому відповідач звертає увагу на те, що судом було досліджено як доказ Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет № 74/2023-3В від 07.04.2023 року, виданий ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет», проте не було доведено, що відповідачці належить веб сторінка з обліковим записом « ОСОБА_4 ». Також у відзиві міститься клопотання про розгляд справи без участі ОСОБА_2 та її представника адвоката Клименко І. Ф. 12 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Назароа Р. Ю подав до апеляційного суду заяву про розгляд справи без його участі та його довірителя позивача ОСОБА_8 . Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає вимогам закону. По справі встановлено наступні обставини: - ІНФОРМАЦІЯ_5 о 07:45 в соціальній мережі Facebook з облікового запису « ОСОБА_4 » в загальнодоступній групі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в коментарі під публікацією за наступним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 було розміщено допис, який містив, зокрема такі висловлювання: «І за вашого головування гранівські землі були роздані всяким прокурорам бо ви ж в першу чергу знову турбувалися про себе..»; «Ви ж спочатку війни так чекали орків, бо тоді ви б реалізували свої амбіції. Думаєте, що всі забули, як ви грозилися в перші дні війни, що прийде нова влада і стару повісять?», Стверджуючи, що саме відповідач поширила такий допис, позивач послався на: -скріншоти зі світлини користувача соціальної мережі Facebook під обліковим записом « ОСОБА_4 », де наявні фотографії відповідача, а також на наповнення цієї сторінки: публікації, відео, дописи та коментарі, які зроблені її автором; -те, що серед мешканців села Гранів немає інших осіб з ідентичними анкетними даними відповідача; - на звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, який виконаний ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет». Предметом розгляду є спір про захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи. У статтях 28, 68 Конституції України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. У статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передавання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет (Такі висновки викладені в пункті 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 та вірно застосовані судом першої інстації). Щодо твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про неправильність висновку суду першої інстанції, що ним не доведено, що саме відповідач поширила інформацію, яку він вважає недостовірною, апеляційний суд зазначає наступне. Судом першої інстанції було досліджено Звіти за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет за № 74/2023-ЗВ від 07.04.2023 та № 152/2023-ЗВ від 11.07.2023, долучені представником позивача в якості доказу. Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані звіти містять дані про проведення фіксації дослідження змісту веб-сторінок за адресами у мережі Інтернет, за результатами перевірки зазначені дані власників та реєстрантів досліджуваних доменних адрес, дані про їх доступність для публічного використання у мережі Інтернет. Відповідач ОСОБА_2 не зазначена власником чи реєстрантом жодного вищевказаного ресурсу/посилання. Позивачем не надано доказів того, що власник веб-сайту (доменного імені) передав вказане доменне ім`я у власність або користування іншій особі, зокрема, відповідачу на підставі відповідного договору, іншого правовстановлюючого документу тощо, а також доказів того, що користування веб-сайтом (доменом) ІНФОРМАЦІЯ_7 , здійснюється саме відповідачем. Також відсутні будь-які докази надання відповідачу доступу до веб-сайту або створення облікового запису, що використовується відповідачем для розміщення веб-сторінки на вказаному веб-сайті та здійснення управління і (або) розміщення електронної (цифрової) інформації в межах такої веб-сторінки (у випадку якщо користувач веб-сторінки володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею). За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що саме ОСОБА_2 є автором спірного допису або власником веб-сайту (домену), на якому було поширено недостовірну інформацію, - є вірним. Оскільки позивачем заявлено вимоги до відповідача про захист честі, гідності та ділової репутації, але не доведено, що саме ОСОБА_2 є автором спірного коментаря в соціальній мережі Facebook, тому судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог щодо визнання недостовірною інформацією про позивача та про спростування недостовірної інформації. Враховуючи, що позивач не довів факту поширення відповідачем недостовірної інформації, а позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про спростування недостовірної інформації, яка принижує честь і гідність та ділову репутацію, тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції також правомірно залишив без задоволення. Стосовно твердження про порушення принципу змагальності сторін колегія суддів вважає вказати на таке. Верховний Суд неодноразово зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України). Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст.12, ч. 1,2 ст.13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Збирання доказів у цивільних не є обов`язком суду, крім випадків передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)). У справі, що розглядається відповідач послідовно та впродовж всього розгляду справи заперечувала , що допис, який позивач вважає недостовірною інформацією, був поширений саме нею. Внесенням із 27 березня 2014 року змін до ЦК України, зокрема до статті 277, принцип презумпції добропорядності (частину третю) було виключено, а тому доказування позивачем обґрунтованості свого позову, а саме поширення інформації відповідачами та її недостовірності, має відбуватися в загальному порядку. Тобто з урахуванням обставин цієї справи, заперечення відповідачки причетності до допису, саме на позивача покладається обов`язок довести, зокрема, що відповідачка поширила інформацію, а не відповідачка має доводити, що вона її не поширювала, тому доводи апеляційної скарги про порушення судом принципу змагальності не знайшли свого підтвердження. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, тому подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін як таке, що постановлене за повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення по справі, з вірною оцінкою доказів та правильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини (стаття 375 ЦПК України). Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (п. в ч. 1 ст. 382 ЦПК України), та виходячи з положень статті 141 ЦПК України, з урахуванням того, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, понесені судові витрати ОСОБА_1 слід залишити за ним, доказів понесення судових витрат в апеляційній інстанції іншими учасниками справи матеріали справи не містять. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Назаровим Романом Юрійовичем, залишити без задоволення. Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2023 року залишити без змін. Судові витрати ОСОБА_1 , понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Т. М. Шемета Судді: О. Ю. Береговий О. С. Панасюк Повний текст постанови складено 19 грудня 2023 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»