Постанова Чернівецький апеляційний суд № 726/433/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 грудня 2023 року м. Чернівці Справа № 726/433/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Лисака І.Н., суддів: Височанської Н.К., Кулянди М.І., секретар: Паучек І.І., позивач/відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , відповідач/позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Юрковецької сільської ради як орган опіки та піклування, при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Байцар Л.В., дата складання повного тексту рішення не зазначена, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила позбавити відповідача батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 21.01.2014 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого у них народився син ОСОБА_4 . В подальшому, сімейне життя не склалося і фактичні шлюбні стосунки сторони припинили з грудня 2014 року, а шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06.09.2016 року. З моменту припинення фактичних шлюбних відносин, а в подальшому, після розірвання шлюбу і по час звернення до суду сторони проживали окремо, дитина постійно проживала з матір`ю та перебувала на її утриманні. У зв`язку із відсутністю допомоги по утриманню сина позивачка вимушено звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16.10.2015 року її позов було задоволено, стягнуто з відповідача аліменти на утримання сина та на її утримання до досягнення дитиною 3-х річного віку. Вказує, що відповідач не піклувався про сина, не бачив і не відвідував його, не цікавився його життям, здоров`ям, навчанням, психологічним та духовним розвитком не займався. Провадження №22-ц/822/849/23 Вказує, що органом опіки та піклування надано висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина з метою захисту прав та інтересів дитини. Основною підставою для позбавлення батьківських прав вказувала ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків як батька дитини. Крім наведеного, стверджувала, шо відповідач у період їх спільного проживання вів антисоціальний спосіб життя, був схильний до агресії, у зв`язку із чим просила вимоги задовольнити. У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічною позовною заявою (яку в серпні 2023 уточнив) до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у її вихованні. Позовна заява мотивована тим, що сторони перебували у шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_4 , надалі шлюб було розірвано через постійні сварки та скандали з боку позивачки. Наголошує, що з січня 2015 року ОСОБА_1 забрала дитину та переїхала проживати до своєї бабусі в с. Панка Сторожинецького району, в подальшому, переїхала проживати в АДРЕСА_1 , дитина відвідувала дитячий садок №50, де ОСОБА_2 періодично приходив та відвідував сина (був присутнім на дитячих святах), допоки ОСОБА_1 не влаштувала скандал та заборонила педколективу допускати батька до сина, а в подальшому, колишня дружина створила нову сім`ю та переїхала проживати в с. Юрківці Чернівецького району. Вказує, що перераховував кошти на картрахунок ОСОБА_1 , придбавав одяг та іграшки для сина і передавав їх через свого батька, щоб уникати сварок й не травмувати сина, однак колишня дружина відмовлялася від отримання вказаних речей, що, в свою чергу, спростовує доводи з приводу небажання батька приймати участь у житті дитини. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 своїми діями чинила та чинить перешкоди у спілкуванні батька й сина, обмежила будь-який доступ до дитини, у зв`язку з чим він взагалі не може ніяким чином контактувати з ОСОБА_4 , неодноразово без попередження змінювала його місце проживання, що позбавило батька можливості бачити сина, контролювати умови його проживання тощо. Відносно заборгованості по аліментах вказує на те, що така виникла через початок пандемії, як наслідок обмеження в роботі та її подальшої відсутності. Однак, ОСОБА_2 , влаштувався на іншу роботу, сплачує аліменти. На підставі наведеного просив ухвалити рішення, яким заборонити ОСОБА_1 чинити перешкоди зустрічам і спілкуванню батька й сина. Призначити вільне спілкування по телефону між ними. Дозволити ОСОБА_2 вільне спілкування телефоном, відвідувати сина під час спортивних тренувань та проводити спільні зустрічі без присутності матері за наступним графіком: (протягом 2 та 4 за чергою двох вихідних днів місяця з 19:00 год п`ятниці по 18:00 год неділі щомісячно за місцем проживання батька; день народження одного з батьків, хто проживає окремо (з 18:00 год до 21:00 год у будній день та з 10:00 год до 21:00 год у вихідний щороку); половину літніх канікул з можливістю виїзду на відпочинок в межах України; зимові канікули в непарні роки з можливістю виїзду на відпочинок в межах України; протягом 1 тижня у період весняних шкільних канікул з суботи по п`ятницю щорічно; в будь-який інший день (період) року за бажанням дитини та домовленістю з іншим із батьків. Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2023 року позов представника позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: виконавчий комітет Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Юрковецької сільської ради як орган опіки та піклування про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні вимог про позбавлення батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 відмовити, а зустрічний позов про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні задовольнити. Вказує, що судом допущено порушення норм матеріального й процесуального права, а також упереджене ставлення до ОСОБА_2 як відповідача у справі, так як судом було враховано та надано оцінку лише тим обставинам, які були зазначені позивачем, залишивши поза увагою заперечення та докази відповідача. Наводить обставини, викладені в уточненій позовній заяві, наголошує на тому, що висновки суду про негативне ставлення дитини до батька та небажання спілкуватися зроблено на підставі єдиного доказу, а саме характеристики ОСОБА_4 , виданої психологом ОСОБА_5 від 01.05.2023 року. Посилається на те, що підстав для позбавлення його батьківських прав не має, оскільки він має на меті врегулювати питання своєї участі у вихованні та житті сина, спілкування з ним, оскільки ОСОБА_1 створювала та продовжує створювати апелянту перешкоди в спілкуванні з сином, не бажає отримувати від нього допомогу, обмежує сина у спілкуванні з родиною ОСОБА_2 . У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до наступних висновків. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом суд першої інстанції вказав, що відповідач, який починаючи з грудня 2014 року проживав окремо від дитини, не виконував своїх батьківських обов`язків з її виховання протягом довгого періоду, не спілкувався із дитиною, тобто фактично самоусунувся від його виховання, не піклувався про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не виявляв інтересу до його внутрішнього світу. Вважав, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідає якнайкращим інтересам дитини. Зазначив, що доводи відповідача про те, що він не спілкувався з дитиною у зв`язку з тим, що мати дитини чинила йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, є безпідставними, оскільки належних доказів, які б свідчили про те, що йому чинилися такі перешкоди, суду не надані. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що позивачем не надано доказів та підтвердження створення ОСОБА_1 перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною та її вихованні й не доведено належними та допустимими доказами, що запропонований ним порядок його участі у вихованні та спілкуванні із сином відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, ураховуючи небажання самої дитини спілкуватися та бачитися з батьком. Рішення суду зазначеним вище вимогам закону не відповідає, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_7 з ОСОБА_2 з 21.01.2014 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06.09.2016 року (т.1 а.с.11). Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16.10.2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі частині всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для відповідного віку дитини, щомісячно до його повноліття, починаючи стягнення з 05.06.2015 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 на її утримання по 1/6 частині всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_3 віку трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.15-16). 25.06.2021 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (т.1 а.с.12). Згідно довідки про склад сім`ї виконавчого комітету Юрковецької сільської ради №28 від 11.01.2023 року ОСОБА_1 проживає разом із чоловіком ОСОБА_10 , сином ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_11 по АДРЕСА_2 , що також підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання житлового будинку №41 від 25.01.2023 року (т.1 а.с.13-14). З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Третього ВДВС у м. Чернівці ВП НОМЕР_2 вбачається, що у ОСОБА_2 станом на 17.01.2023 року сукупний розмір заборгованості складає 163 624,89 грн (т.1 а.с.17-19). У відповідності до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 12.01.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 перебуває на обліку у сімейного лікаря з 04.01.2021 року, спостерігається дитячим кардіологом з приводу МАРС: аномальні хорди лівого шлуночка, в анамнезі дефект міжшлуночкової перегородки. Хворів простудними захворюваннями. Мати виконує всі рекомендації лікарів вчасно. На огляд дитина приходила в супроводі матері та вітчима. Батько не відвідував лікаря з дитиною і не цікавився станом її здоров`я (т.1 а.с.21). Довідкою №02 Юрковецького закладу загальної середньої освіти від 16.01.2023 року підтверджується, що ОСОБА_3 навчається в другому класі Юрковецького ЗЗСО (т.1 а.с.22). З характеристики на ОСОБА_3 , наданої Юрковецьким ЗЗСО від 16.01.2023 року №3, встановлено, що ОСОБА_4 навчається у школі з 1 го класу, є старанним, дисциплінованим, уважним, активним, відсутні порушення дисципліни, тощо. Хлопчик проживає з матір`ю та вітчимом, які приділяють належну увагу його вихованню, систематично відвідують навчальний заклад. Рідний батько хлопчика ОСОБА_2 жодного разу в школі не був, не цікавиться життям і справами хлопчика, дитина про нього взагалі нічого не розповідає (т.1 а.с.23). З характеристики, виданої виконкомом Юрковецької сільської ради на ОСОБА_1 , вбачається, що остання зарекомендувала себе з позитивної сторони, працелюбна, відповідальна, із сусідами у хороших стосунках, у сім`ї панує атмосфера взаєморозуміння та поваги (т.1 а.с.24). ОСОБА_1 під спостереженням в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, що підтверджується довідкою КНП «Заставніська багатопрофільна лікарня» №41 від 12.01.2023 року (т.1 а.с.25). З довідки ГУНП в Чернівецькій області ЧРУП №3 м. Заставна від 13.01.2023 року №425 123/47/01-2023 вбачається, що ОСОБА_1 в розшуку не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувалася (т.1 а.с.26). Рішенням №03/18 від 10.02.2023 року виконавчого комітету Юрковецької сільської ради Чернівецького району затверджено висновок №1 органу опіки та піклування від 09.02.2023 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків по відношенню до сина. З метою захисту його прав та інтересів вважав за доцільне прийняти в судовому порядку рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо сина ОСОБА_3 (т.1 а.с.30-31). З письмових доказів доданих до зустрічної позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (т.1 а.с.62). 25.10.2016 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.63). З довідки ОКНП «ЧОНД» №779 від 12.04.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 в ОКНП «ЧОНД» не зареєстрований, за наркологічною допомогою не звертався, зазначене також підтверджується сертифікатом від 12.11.2013 року (т.1 а.с.64-66). Згідно характеристики з місця роботи ПП «Фабрика вікон Люкс» вбачається, що ОСОБА_2 працює на посаді завідувача складу. За весь термін роботи зарекомендував себе як працелюбний, зразковий, дисциплінований працівник, сумлінний та наполегливий. Характер врівноважений, морально стійкий, в колективі користується повагою (т.1 а.с.69). З характеристики ФК «Садгора» м. Чернівці вбачається, що ОСОБА_2 з 2018 року є активним учасником футбольної команди, дисциплінованим спортсменом (т.1 а.с.70). Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Третього ВДВС у м. Чернівці ВП НОМЕР_2 вбачається, що у ОСОБА_2 станом на 03.2023 року сукупний розмір заборгованості складає 97 103,10 грн (т.1 а.с.73-75). Із заяви ОСОБА_2 на ім`я директора ПП» ОСОБА_13 » вбачається, що заявник просить щомісячно перераховувати аліменти у розмірі суми заробітку ОСОБА_1 (т.1 а.с.122). З психологічної характеристики ОСОБА_3 від 01.05.2023 року №35, виданої Юрковецьким ЗЗСО вбачається, що під час психодіагностичних досліджень ОСОБА_3 на предмет його ставлення до батька ОСОБА_14 - негативне. Тимур його ніде не згадує, не промальовує (т.1 а.с.144). Надаючи оцінку зазначеним обставинам та висновкам рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Що стосується вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітнього сина, суд апеляційної інстанції вказує наступне. Згідно з ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до ч.1 ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства»). Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини. Згідно з ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до п.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Згідно з ч.1-4 ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Відповідно до ч.1 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини (ч.1 ст.164 СК України). Згідно зі ст.166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. У пункті 16 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України). Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі №553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками». Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі №755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі №953/17837/19. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі №643/7876/18 зазначено, що «позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків…Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що позбавлення особи батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведена. Встановивши відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також звернення особи ще у 2016 році до органів опіки та піклування із заявою про встановлення порядку участі у вихованні дитини, що свідчить насамперед про інтерес батька до дитини, намагання брати участь у вихованні доньки, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує і хоче брати участь у її вихованні, суди правильно відмовили в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав». Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків. Відповідно до ч.1 ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини. У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»). Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що позивачкою не надано належних доказів, які б достовірно та беззаперечно підтверджували свідоме, умисне чи злісне нехтування ОСОБА_2 своїми обов`язками щодо участі в утриманні та вихованні його сина і умисне ухилення від їх виконання, а також не надано доказів на підтвердження того, що останній зловживає, як позивач в позовній заяві стверджувала, психотропними речовинами та його схильності до агресії. Твердження про наявність заборгованості по аліментним зобов`язанням саме по собі не є підставою для позбавлення батька батьківських прав та у повній мірі не може свідчити про ухилення батька від виконання своїх обов`язків. Як вбачається з матеріалів справи у ОСОБА_2 дійсно була заборгованість по сплаті аліментів станом на час звернення позивачки з позовом, однак у період з початку 2023 року відповідач здійснював погашення заборгованості і станом на червень 2023 року така заборгованість відсутня (т.1 а.с.134-139). Крім того, в матеріалах справи відсутні докази злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, а неналежне виконання такого обов`язку проявляється в не сплаті, а в затримці по її оплаті. Також, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав і доводи ОСОБА_1 , що батько дитини жодним чином не цікавиться життям й справами дитини, в тому числі шкільним, її здоров`ям, оскільки така неактивна участь батька в житті сина ОСОБА_4 спричинена насамперед проживанням сина з матір`ю у новій сім`ї, в іншій місцевості (за відсутності доказів повідомлення про це батька), де дитина проходить навчання, що створило ОСОБА_2 перешкоди відвідувати з сином сімейного лікаря, школу, тощо. Відповідно до ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Дійсно, висновком виконавчого комітету Юрковецької сільської ради зроблено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 . Однак, зі змісту самого висновку вбачається, що службою у справах дітей в листі ОСОБА_2 висловлено прохання в найкоротший термін дати письмову відповідь або особисто з`явитися для з`ясування питання по суті. Відповіді від батька не надходило жодної. Як стверджує ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві він не отримував жодного листа від виконавчого комітету Юрковецької сільської ради, протилежних доказів матеріали справи не містять. Крім того, під час апеляційного перегляду здобуто протилежний висновок органу опіки та піклування про доцільність і визначення способу участі батька у вихованні дитини. За вказаних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно прийняв до уваги попередній висновок виконкому Юрковецької сільської ради як органу опіки та піклування, оскільки такий є однобічним, ґрунтується лише на доводах однієї сторони - позивача, матері дитини, наданих нею документів та заслуховуванні її сусідів. При цьому, викладені в ньому факти нічим не підтверджені, базуються лише на тому, що син відповідача проживає з матір`ю, а у вітчима з ним склалися добрі відносини. В свою чергу, відповідач з цього приводу не був заслуханий, не вбачається, які міри приймалися для з`ясування доводів батька дитини. Крім того, вказаний висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду, який оцінює всі надані докази в сукупності. Крім того, із вказаного висновку не є зрозумілим, яким чином позбавлення батьківських прав відповідача сприятиме захисту прав та інтересів дитини. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Як вбачається із матеріалів справи, судом не встановлено вини в діях батька за наявних доказів та обставин справи. З урахуванням викладеного та враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, з метою недопущення розриву сімейних зв`язків, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції у вказаній частині з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина. Проте, апеляційний суд визнає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та збільшення зусиль для належного виховання сина ОСОБА_4 . Щодо позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини, колегія суддів зазначає наступне. Стаття 1 ЗУ «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини. У ст.15 ЗУ «Про охорону дитинства» зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України). За ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Згідно із ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. За змістом ст.159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні, побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Тлумачення вказаної статті свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Частинами 1 та 2 ст.159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм національного законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №189/68/20. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №189/68/20, від 08 лютого 2023 року у справі №334/1202/20, від 15 серпня 2023 року у справі №759/4170/20. У постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №754/9026/16 зазначено, що суди попередніх інстанцій правильно вважали, що проведення зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки між позивачем та дитиною відсутній сталий психологічний зв`язок та дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з матір`ю, повноцінно не сприймає позивача як батька. Для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності дочки до батька. У постанові Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №758/5545/18 зазначено, що встановлюючи порядок побачень батька з сином апеляційний суд, не погоджуючись у повній мірі з висновком органу опіки та піклування, врахувавши стан здоров`я дитини, її психоемоційний стан, необхідність особливого догляду, дотримання розпорядку дня, відповідної дієти, медичних процедур, виходив із якнайкращих інтересів дитини, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про визначення порядку побачень батька шляхом спілкування з сином у присутності матері дитини. Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року). Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей. Вирішуючи питання про встановлення способу участі у виховання для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи. Відповідно до ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Так, на виконання вимог ухвали Чернівецького апеляційного суду від 31.10.2023 року Органом опіки та піклування виконавчого комітету Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області прийнято рішення №18/128 та надано висновок №18 від 11.12.2023 року «Про способи участі ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_3 . З висновку вбачається, що враховуючи, що для правильного виховання дитини важливо, щоб у її вихованні брали участь обоє батьків, які мають рівні права та обов`язки, а важливу роль у спілкуванні та вихованні відіграє особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити способи участі ОСОБА_2 у вихованні сина, ОСОБА_3 і встановити порядок спілкування з ним попередньо в продовж півріччя (з можливим подальшим переглядом), у такий спосіб: кожна друга і четверта субота місяця з 10:00 до 12:00 год в господарстві за місцем проживання дитини на території с. Юрківці в супроводі матері, або в громадських місцях в межах с. Юрківці (стадіон, спортивна площадка навчального закладу, заклади торгівлі) за попередньою домовленістю з матір`ю або у її супроводі, або вітчима. ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_15 погодилися із вказаним висновком в повній мірі. ОСОБА_2 в зустрічній позовній заяві просив визначити йому спосіб участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 , а саме: вільне спілкування телефоном; відвідування сина під час спортивних тренувань; протягом 2 та 4 за чергою двох вихідних днів місяця (з 19:00 год п`ятниці по 18:00 год неділі щомісячно) за місцем проживання батька; день народження одного з батьків хто проживає окремо (з 18:00 год до 21:00 год у будній день та з 10:00 год до 21:00 год у вихідний щороку); половину літніх канікул з можливістю виїзду на відпочинок в межах України; зимові канікули в непарні роки з можливістю виїзду на відпочинок в межах України; протягом 1 тижня у період весняних шкільних канікул з суботи по п`ятницю щорічно; в будь-який інший день (період) року за бажанням дитини та домовленістю з іншим із батьків. Водночас, як висновок органу опіки та піклування не в повній мірі узгоджується з фактичним обставинам та відносинам, які склались між батьками дитини, так і заперечення матері щодо позовних вимог батька не відповідає положенню про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини, а тому судом апеляційної інстанції приймаються частково. У цьому контексті колегія суддів зауважує, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком. Враховуючи вік дитини, побудова стосунків між дитиною та її батьками, цілком залежить від батьків та в більшій мірі від матері, з якою проживає син, які з метою найкращих інтересів дитини мають забезпечити контакт між дитиною та кожним із батьків, виховувати в дитині повагу один до одного. Враховуючи вік дитини, тривалу відсутність в його житті батька, відсутність нормалізованого контакту з батьком, лише збільшуватиме прірву між ними, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити частково. З метою підтримання емоційного та здорового контакту між батьком та сином, враховуючи неможливість батька бути постійно з дитиною, а спілкування в телефонному режимі не вимагає безпосереднього спілкування дитини з батьком, але воно здатне, в умовах віддаленості батька від дитини, не втратити зв`язок між ними, забезпечити дитині можливість бачити батька, сприймати його та запам`ятовувати, чути його голос, що сприятиме поступовому налагодженню контакту на початку з обома батьками, суд апеляційної інстанції вважає за можливе встановити наступний порядок спілкування та прийняття участі у вихованні сина, з врахуванням розпорядку дня дитини та обставин, які можуть виникнути. Водночас, графік побачень передбачає як необхідність присутності матері (перші три місяці - до налагодження стосунків батька з дитиною), так і бажання дитини, її режим дня та стан здоров`я. На переконання колегії суддів апеляційного суду слід встановити наступний спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, який в першу чергу буде забезпечувати якнайкращі інтереси дитини, а саме визначити спосіб участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні із сином ОСОБА_3 : 1)вільне спілкування шляхом телефонного зв`язку з врахуванням розпорядку дня дитини та обставин, які можуть виникнути за погодженням із матір`ю; 2)дозволити відвідування дитини під час спортивних тренувань у присутності матері/тренера та за її погодженням з урахуванням обставин, які можуть виникнути (протягом перших 3-х місяців після набрання рішенням суду законної сили для налагодження контакту та довірливих стосунків батька з дитиною); 3)протягом перших трьох місяців з моменту набрання рішення законної сили (за домовленістю між батьками) кожної другої суботи з 12:00 до 18:00 год у присутності представника служби у справах дітей та/або матері для налагодження контакту та довірливих стосунків батька з дитиною. 4)у подальшому, побачення за місцем проживання батька протягом других та четвертих вихідних днів місяця з 10:00 год. суботи по 18:00 год. неділі з урахуванням обставин, які можуть виникнути; 5)у подальшому у день народження батька з 17:00 год по 20:00 год будні дні та з 10:00 год. по 20:00 год у вихідні дні з урахуванням обставин, які можуть виникнути; 6)у подальшому в період літніх канікул - два тижні (за домовленістю з матір`ю), три дні у період зимових канікул (за домовленістю з матір`ю) з урахуванням обставин, які можуть виникнути. Що стосується решти позовних вимог, то в задоволенні таких слід відмовити оскільки позивачем не конкретизовано період весняних канікул, що стосується поїздок по території України з наявними обставинами та обстановкою в країни, то такі повинні відбуватися за обопільною згодою матері й батька дитини, а тому сторони повинні з урахуванням як найкращих інтересів сина знайти спільну мову та домовитися щодо можливості відпочинку дитини на території України. В силу ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Юрковецька сільська рада Чернівецького району Чернівецької області, про позбавлення батьківських прав відмовити. Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та збільшення зусиль для належного виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у її вихованні задовольнити частково. Визначити наступний спосіб участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : 1)вільне спілкування шляхом телефонного зв`язку з врахуванням розпорядку дня дитини та обставин, які можуть виникнути за погодженням із матір`ю; 2)дозволити відвідування дитину під час спортивних тренувань у присутності матері/тренера та за її погодженням з урахуванням обставин, які можуть виникнути (протягом перших трьох місяців після набрання рішенням суду законної сили для налагодження контакту та довірливих стосунків батька з дитиною); 3)протягом перших трьох місяців з моменту набрання рішення законної сили (за домовленістю між батьками) кожної другої суботи з 12:00 до 18:00 год у присутності представника служби у справах дітей та/або матері для налагодження контакту та довірливих стосунків батька з дитиною. 4)у подальшому, побачення за місцем проживання батька протягом других та четвертих вихідних днів місяця з 10:00 год. суботи по 18:00 год. неділі з урахуванням обставин, які можуть виникнути; 5)у подальшому у день народження батька з 17:00 год. по 20:00 год будні дні та з 10:00 год. по 20:00 год у вихідні дні з урахуванням обставин, які можуть виникнути; 6)у подальшому в період літніх канікул - два тижні (за домовленістю з матір`ю), три дні у період зимових канікул (за домовленістю з матір`ю) з урахуванням обставин, які можуть виникнути. В решті зустрічні позовні вимоги залишити без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Головуючий І.Н. Лисак Судді: Н.К. Височанська М.І. Кулянда