Постанова 4811 № 462/5407/24

Справа № 462/5407/24 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н. М. Провадження № 22-ц/811/1629/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Н.П. Крайник суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри при секретарі: І.І. Попенко розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 15 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як органу опіки та піклування про усунення перешкод у спілкуванні та визначення способу участі батька у вихованні сина, - в с т а н о в и в: 28.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити йому наступний спосіб участі у вихованні сина: - безперешкодні побачення з сином в супроводі матері - щонеділі, з 14 години до 16 години з можливістю відвідування сином під час зустрічей дитячих розважальних закладів, дитячих розважальних заходів, кінотеатрів, театрів, гуртків, спортивних секцій впродовж двох місяців з моменту вступу рішення в законну силу; - безперешкодні побачення з сином без супроводу матері після закінчення двомісячного терміну побачень в супроводі матері - щонеділі, з 14 години до 16 години з можливістю відвідування сином під час зустрічей дитячих розважальних закладів, дитячих розважальних заходів, кінотеатрів, театрів, гуртків, спортивних секцій; - безперешкодна участь у спільному святкуванні дня народження сина (з можливою участю матері та інших осіб) - кожного року 15-го жовтня з 14 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин. В обґрунтування позову покликався на те, що 20.05.2006 року між ним та відповідачкою було укладено шлюб, який рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18.02.2013 року розірвано. Після розірвання шлюбу він не підтримував жодних відносин з колишньою дружиною. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4 . На час розірвання шлюбу позивачу не було відомо, що дружина вагітна. Через два роки після народження сина він дізнався, що у його колишньої дружини народилася дитина і що він є батьком. При цьому, відповідач відмовлялася від будь-якої допомоги, стверджувала, що вихованням дитини займатиметься сама. На даний час відповідачка не бажає, щоб він спілкувався з сином, оскільки вона вийшла заміж за іншого чоловіка - ОСОБА_5 . Дійсно, син виховується у сім?ї ОСОБА_2 з іншим чоловіком разом з їх спільними дітьми, однак чинення перешкод у спілкуванні дитини з рідним батьком суперечить закону. З метою забезпечення комфортного психічного зростання сина в сім?ї відповідачки у 2021 році на прохання останньої він надав дозвіл на зміну прізвища сина з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », однак надання ним такого дозволу не свідчить про його відмову від сина чи його небажання з ним спілкуватися. У вересні 2023 року Шевченківським відділом ДВС у м. Львові відкрито виконавче провадження про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 . На даний час він не має можливості спілкуватися з сином, оскільки ОСОБА_2 почала створювати штучні перешкоди для їх спілкування, відмовилася надати номер телефону сина, заявляє, що спілкування між ними погано впливатиме на психічний стан дитини. Відповідачка не відповідає на його усні звернення з питань організації зустрічей і спілкування з сином, ігнорує обговорення з ним питання його навчання, виховання та відпочинку. Зазначена поведінка ОСОБА_2 порушує не тільки його права як батька, а й права дитини, зокрема, право дитини на особисте спілкування з батьком. Просив позов задоволити. Оскаржуваним рішення у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як органу опіки та піклування про усунення перешкод у спілкуванні та визначення способу участі батька у вихованні сина відмовлено. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. У апеляційній скарзі апелянт зазначив, що відмовляючи у задоволенні його позову, суд першої інстанції не врахував, що він як батько дитини має намір відновити зв?язок зі своїм сином, бажає спілкуватися з ним та брати участь у його вихованні. Суд не взяв до уваги його ставлення до виконання батьківських обов`язків, не врахував, що ним вчасно сплачуються аліменти, що свідчить про його бажання брати участь в належному утриманні сина. Зазначив, що між ним та відповідачкою існує стійкий конфлікт, який не надає їм можливості в позасудовому порядку вирішити питання щодо порядку і способу його побачень з дитиною. Крім того, відповідачка ігнорує його прохання щодо зустрічей з дитиною, ніколи не бажала і не бажає налагодити нормальне спілкування батька і сина, налаштовує дитину проти нього. Так, ОСОБА_2 поширює щодо нього негативну інформацію, розповідаючи сину про те, що він його залишив і що він йому не потрібен, навіює дитині почуття страху і недовіри до рідного батька, намагається позбавити його батьківських прав без обгрунтованих причин, самостійно створивши умови, за яких спілкування дитини з батьком є неможливим без втручання суду. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд не звернув увагу на неналежне виконання органом опіки та піклування покладених на нього обов?язків, зокрема порушення ч.2 п.73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов?язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ №886 від 24.09.2008 року, згідно якої працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею. При цьому, до уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов?язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти чинення домашного насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини. Жодних дій, передбачених ч.2 п.73 Порядку провадження органами опіки та піклування, діяльності, пов?язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ №886 від 24.09.2008 року, органом опіки та піклування під час підготовки висновку про доцільність позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 вчинено не було. Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції не встановив обставин, які б унеможливлювали спілкування батька з сином. У матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що його спілкування з сином порушує інтереси дитини та негативно впливає на психологічне та фізичне здоров?я дитини. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задоволити. У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_8 скаргу підтримали з підстав, наведених у ній, скаргу просили задоволити. ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_9 проти скарги заперечили, просили у задоволенні скарги відмовити, рішення суду залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно ст. 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Відповідно до ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. Положеннями ст. 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов`язаний приймати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21), від 08 лютого 2023 року у справі № 334/1202/20 (провадження № 61-7951св22). Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом справ про забезпечення прав дитини участь органу опіки та піклування є обов`язковою. Орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.01.2021 року у справі № 753/6498/15-ц, висновок органу опіки та піклування є лише одним з доказів у справі, носить рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Такий висновок підлягає оцінці судом разом з іншими доказами у справі. Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №

452. Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Франківського районного суду міста Львова від 18.02.2013 у справі №465/228/13-ц розірвано. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір`ю - відповідачкою ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 . Згідно педагогічної характеристики на учня школи «Арніка» ЛМР ОСОБА_3 , батько дитини ОСОБА_1 жодного разу не приходив до школи, класний керівник жодного разу не бачила його, батько не цікавиться навчанням дитини у школі. Відповідно до консультації психолога щодо ОСОБА_3 від 31.10.2023 року, останній усвідомлює та розуміє, що має біологічного батька та вітчима. При розмовах на цю тему дитина скаржиться на хвилювання, висловлює свій страх втратити тата-вітчима. Підліток висловлює бажання бути «сином ОСОБА_10 », якого пам`ятає з дошкільного віку, згадує і описує спільно проведений час. Згідно висновку Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 23.02.2024 року, орган опіки та піклування з метою захисту прав та законних інтересів дитини вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З листа-відповіді Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові від 18.06.2024 року вбачається, що за даними АСВП на виконанні у відділі перебуває ВП № 72731953 з примусового виконання виконавчого листа № 462/5985/23 від 14.08.2023 року, виданого Залізничним районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, починаючи з 09.08.2023 року. На момент надання відповіді заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Відповідно до довідки КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» № 1616 ОСОБА_1 на наркологічному обліку в медичному центрі не перебуває. Звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною, ОСОБА_1 посилався на чинення йому відповідачкою перешкод у спілкуванні з сином та відсутність домовленості між сторонами щодо його участі у вихованні дитини. Відмовляючи у задоволенні позову про встановлення участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, суд першої інстанції виходив з відсутності у матеріалах справи належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 чинить ОСОБА_1 перешкоди у вихованні та спілкуванні з сином, зокрема позивачем не надано доказів його звернення до органу опіки та піклування для вирішення спору з приводу участі у вихованні сина та доказів прийняття органом опіки і піклування відповідного рішення, яке не виконується відповідачем. При цьому, суд враховував, що обов`язки щодо забезпечення розвитку дітей покладаються на обох батьків, кожен з батьків у рівній мірі зобов`язаний брати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини. Оскільки під час розгляду справи обставин, які б свідчили про неможливість батька спілкуватися з дитиною, не встановлено, суд вважав відсутніми підстави для задоволення позову ОСОБА_1 . Однак, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного. Як убачається з матеріалів справи, у грудні 2023 року ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (справа № 466/12944/23). Заперечуючи проти позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 при розгляді справи № 466/12944/23, ОСОБА_1 посилався на чинення ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з дитиною, що унеможливлює налагодження ним будь-якого контакту між батьком та сином. Крім того, в ході розгляду справи № 466/12944/23 встановлено, що після розірвання шлюбу відповідачка не виходила на зв`язок з позивачем, про народження дитини він дізнався лише у 2015 році, коли ОСОБА_2 звернулася до нього з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, протягом тривалого часу відповідач відхиляла будь-які його пропозиції щодо участі у вихованні та утриманні дитини. При цьому, він, як батько, намагався виконувати свої батьківські обов`язки та бажає безперешкодно спілкуватись з дитиною, проводити з сином час, брати участь у його вихованні. Постановою Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 18 березня 2026 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відмовлено. Аналізуючи наведене, колегії суддів вважає доведеними обставини, які свідчатьпро чинення відповідачкою перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною, у зв`язку з чим вважає необхідним визначити позивачу порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з сином, що відповідатиме якнайкращим інтересам дитини. При цьому, колегія суддів враховує, що позивач тривалий час не спілкувався з дитиною, а отже, визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з сином, на думку колегії суддів, слід визначити шляхом встановлення такого графіку побачень, який сприятиме забезпеченню відновлення та налагодження психоемоційного контакту між дитиною і батьком, не зашкодить психоемоційному стану дитини та відповідатиме можливості дитини сприймати піклування кожного з батьків про його здоров`я, фізичний та духовний розвиток. З наведених мотивів, рішення суду слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволити частково. Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначити ОСОБА_1 наступний графік побачень з сином: один раз в місяць (день зустрічі визначається за узгодженням з матір`ю дитини) в присутності психолога під час перших десяти зустрічей. Обов`язок по забезпеченню психолога покласти на позивача (за попереднім погодженням такого з органом опіки та піклування). Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково. Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 15 квітня 2025 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволити частково. Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначити ОСОБА_1 наступний графік побачень з сином: один раз в місяць (день зустрічі визначається за узгодженням з матір`ю дитини) в присутності психолога під час перших десяти зустрічей. Обов`язок по забезпеченню психолога покласти на позивача (за попереднім погодженням такого з органом опіки та піклування). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 19 травня 2026 року. Головуючий: Н.П. Крайник Судді: Я.А. Левик М.М. Шандра