Постанова Кропивницький апеляційний суд № 398/2641/23

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/518/23 Головуючий у суді І-ї інстанції Дубровська Н. М. Категорія - 124 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Іванов Д. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.12.2023 року м. Кропивницький Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Боровського В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому, в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Боровського В.А., в інтересах ОСОБА_1 на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2023 року в справі про притягнення: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм в ТОВ «УкрАгроКом», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - В С Т А Н О В И В: З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 24.05.2023 року о 08 год. 15 хв., керуючи транспортним засобом Chevrolet, д.н.з НОМЕР_1 в порушення вимог п.п. 2.3 б) 12.1 та 13.1, Правил дорожнього руху, під час руху по вул. Шкільна, 50 смт. Приютівка, не вибрав безпечної швидкості руху, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого втратив керування транспортним засобом та допустив зіткнення з транспортним засобом Opel, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , яка рухалась в зустрічному напрямку. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. При таких обставинах, постановою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2023 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Своє рішення суд, з посиланням на дані протоколу про адміністративне правопорушення, схему ДТП, а також пояснення учасників пригоди дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у недотриманні правил безпеки дорожнього руху, передбачених п.п.12.1, 13.1, 2.3 б) ПДР України, що призвело до зіткнення та механічних пошкоджень транспортних засобів. У апеляційній скарзі захисник Боровський В.А., в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати постанову судді районного суду, а провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, вказуючи на невідповідність висновків суду фактичним обставинам цієї справи, необ`єктивність та неповноту суду при дослідженні доказів і, як наслідок незаконність притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за порушення Правил безпеки дорожнього руху. З`ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та адвоката Боровського В.А., які підтримали апеляційну скаргу і просили суд її задовольнити, вважаю, що апеляційна скарга адвоката Боровського В.А., в інтересах ОСОБА_1 задоволенню не підлягає за таких підстав. У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. ст.245,251,252,280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Отже, диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на п.п. 2.3 б) 12.1 та 13.1 ПДР України. Тому, розглядаючи дану категорію справ, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вищевказаних вимог ПДР України, які зазначені у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення. Так, за правилами п. 2.3 б) Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Пунктом 12.1 ПДР регламентовано, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Відповідно до вимог п. 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на підставі досліджених в судовому засіданні доказів дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП. Висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є привальними і такими, що ґрунтуються на сукупності належних, допустимих та взаємоузгоджених між собою доказів, а саме даних: протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №049691 від 24.05.2023 року (а.с.1); схеми ДТП, на якій зафіксовано місце зіткнення транспортних засобів, на зворотній стороні схеми зафіксовані механічні пошкодження транспортних засобів в результаті ДТП (а.с. 2); поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.5,6). Крім того, вина ОСОБА_1 підтверджується фотознімками, які підтверджують обставини вчинення ДТП та пошкодження транспортних засобів (а. с.43-49). Також, вина ОСОБА_1 підтверджується механізмом та локалізацією механічних ушкоджень, які утворилися на автомобілях. Разом із тим, слід зазначити, що схема ДТП підписана всіма учасниками пригоди, будь яких зауважень та заперечень до схеми не надавались. Крім того, вина ОСОБА_1 підтверджується його поясненнями в судовому засіданні про те, що 24.05.2023 року 08.15 год. він рухався по вул. Шкільна, 50 в смт. Приютівка з невеликою швидкістю, на дорозі побачив перешкоду, а саме кішку. Щоб об`їхати перешкоду виїхав на зустрічну смугу, об`їхавши кішку повернувся на свою смугу руху, однак на зустрічну смугу виїхав автомобіль, під керуванням ОСОБА_2 , що і призвело на його думку до зіткнення автомобілів. На переконання апеляційного суду вищевказані зібрані по справі докази є належними і допустимими, взаємоузгоджуються між собою, та відповідають дійсним фактичним обставинам цієї справи. Доводи апеляційної скарги захисника Боровського В.А. про те, що суд першої інстанції неправильно вирішив справу, не дав належної та об`єктивної оцінки наявним у справі письмовим доказам, на думку апеляційного суду констатуються формально. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд першої інстанції при розгляді справи дотримався процесуальних норм, визначених КУпАП, розглянув справу повно, об`єктивно та неупереджено, надав усім зібраним по справі доказам належну правову оцінку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Крім того, доводи викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що дії ОСОБА_1 , який об`їжджав перешкоду не могли стати причиною ДТП є безпідставними, оскільки очевидно, що різка зміна напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 з виїздом на смугу зустрічного руху по якій рухалась ОСОБА_2 є створення аварійної ситуації, між діями ОСОБА_1 та наслідками є прямий причинний зв`язок. Факт оформлення протоколу стосовно іншого учасника пригоди ОСОБА_2 та рішення апеляційного суду про її винуватість за ст. 124 КУпАП не свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та не звільняє його від відповідальності. При цьому слід зазначити, що суд розглядає справу в межах обставин, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 049691 від 24.05.2023 стосовно ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги про те, що при закритті провадження у справі про адміністративні правопорушення, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, вина не встановлюється, є також необґрунтованими та безпідставними. Положеннями ст. 280 КУпАП визначено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а в даному випадку, передбаченого ст. 124 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Нормами КУпАП прямо не передбачено необхідності визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у випадку закриття провадження у справі. Однак суд звертає увагу на те, що встановивши вимоги до постанови у справі про адміністративне правопорушення, законодавець не зробив будь-яких виключень щодо постанов про закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення, із чого необхідно зробити висновок про те, що виконання вимог ч.2 ст. 283 КУпАП є обов`язковим і для цього виду постанов. Із урахуванням вищенаведеного та враховуючи відповідні положення ЦПК України та КАС України щодо обов`язковості висновків суду у справі про адміністративне правопорушення при розгляді цивільного чи адміністративного позову в частині висновків про те, чи мали місце певні дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою, виходячи із принципів верховенства права та однієї із засад судочинства, передбаченої п.2 ч.1 ст. 129 Конституції України, якою є забезпечення доведеності вини, суд приходить до висновку про те, що визнання вини особи є обов`язковим при доведеності вчинення нею будь-якого адміністративного правопорушення, в тому числі, і у випадку закриття справи із нереабілітуючих підстав. Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини щодо порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду "Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «+4 посилання» та інших. Аналіз диспозиції та санкції 124 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію кола адресатів та критерію мети та тяжкості наслідків. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства, де визнання вини є обов`язковим відповідно до положень ст. 17, ч.4 ст.374 КПК України, п.2 ч.1 ст. 129 Конституції України. Аналіз положень ст. 38 та п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП дає підстави стверджувати те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення. При цьому суд звертає увагу і на те, що закриття справи із підстав, передбачених п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, наслідком чого була би відсутність підстав для визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Зважаючи на викладене та враховуючи зазначену вище правову позицію ЄСПЛ у питанні порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, суд приходить до висновку про те, що закриття справи у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення за своєю суттю є закриттям справи із нереабілітуючих підстав, не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, що указує на необхідність визнання вини. У зв`язку із цим, суддею місцевого суду дане питання стосовно визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закриття на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП, вирішено відповідно до вимог чинного законодавства. Будь-яких процесуальних порушень, допущених суддею місцевого суду, під час розгляду даної справи, в тому числі і тих про які вказує адвокат Боровський В.А. у своїй апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає, достатніх та законних підстав для скасування постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_1 - відсутні. Керуючись ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника-адвоката Боровського В.А., в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та закриття провадження у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення - без змін. Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кропивницького апеляційного суду Д.Л. Іванов