Постанова 4801 № 153/918/23

Справа № 153/918/23 Провадження № 22-ц/801/2170/2023 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Швець Р. В. Доповідач:Якименко М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2023 рокуСправа № 153/918/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Якименко М.М., суддів: Шемети Т.М., Берегового О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 13 вересня 2023 року, постановлене суддею Ямпільського районного суду Вінницької області Швець Р.В., ВСТАНОВИВ: В червні 2023 ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання доньок, які продовжують навчання. Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають двох повнолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які знаходиться на утримані позивача. На даний час доньки є повнолітніми та навчаються на 1 курсі у ВУЗах на денній формі навчання, у зв`язку з чим потребують матеріальної допомоги. Позивач вказує, що важко самій утримувати доньок-студенток, які потребують матеріальної допомоги, та повністю забезпечувати їх повноцінне навчання. Відповідач фізично здоровий, знаходиться у працездатному віці, тому має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання доньок-студенток. Вважаючи права повнолітніх доньок, які продовжують навчання, порушеними, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на її користь аліменти в розмірі 3000,00 грн на кожну дитину щомісячно з дня пред`явлення позовної заяви до суду і до досягнення дітьми 23-х років за умови, що вони будуть продовжувати навчання. Відповідач на позовну заяву подав відзив, в якому заперечує щодо задоволення позову, вказує на відсутність об`єктивної можливості надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітніх доньок. Відповідач зазначає, що суми заявлених позивачем аліментів для нього є завеликими. На теперішній час відповідач не має можливості офіційно працювати, оскільки здійснює догляд за матір`ю - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом ІІ групи та є невиліковно хворою особою, яка через порушення функцій організму не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися. Відповідач перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення (Правобережне) департаменту соціальної політики міської ради та з 20.09.2020 по теперішній час отримує компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги на непрофесійній основі, яка становить 2589,00 грн на місяць, та більше жодних заробітків (доходів) він не має. Крім цього, відповідач сам потребує невідкладного лікування з оперативним втручанням, що потребує великих матеріальних затрат. У зв`язку з цим, відповідач не має можливості сплачувати аліменти на утримання повнолітніх дітей в розмірі по 3000 гривень на кожну дитину щомісяця, що разом становить 6000 гривень, і є непід`ємним тягарем для нього. Відповідач має можливість сплачувати по 400 гривень на кожну дитину щомісяця. Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 13 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти повнолітніх доньок: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які продовжують навчання, у твердій грошовій сумі в розмірі по 700 (сімсот) гривень на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 21.06.2023 та до закінчення дітьми навчання, але не довше ніж до досягнення ними двадцяти трьох років. В решті вимог відмовлено та вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, якими позивач обґрунтовувала свої вимоги і які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути на користь позивача аліменти в розмірі по 400 гривень на кожну дитину щомісяця. Доводи апеляційної скарги в основному зводяться до обставин викладених у відзиві на позов, яким суд першої інстанції на переконання відповідача не дав належної правової оцінки. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду без змін з огляду на таке. За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення суду відповідає. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є батьком двох повнолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Доньки проживають та зареєстровані разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.31). Повнолітня донька сторін ОСОБА_4 є студентом 1 курсу, денної форми навчання, навчання за кошти місцевого бюджету, факультету права та міжнародних відносин Київського університету імені Бориса Грінченка, період навчання з 01.09.2022 по 30.06.2026, та повнолітня донька ОСОБА_3 , продовжує навчання на природничо-географічному факультеті в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини за спеціальністю «Біологія» (денна форма навчання), період навчання з 15.09.2022 по 30.06.2026, у зв`язку з чим потребують матеріальної допомоги(а.с.6,7). Відповідно до довідки управління соціального захисту населення (Правобережне) департаменту соціальної політики Вінницької міської ради №2388 від 26.07.2023 ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення та з 20.09.2020 по теперішній час отримує компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги на непрофесійній основі, по догляду за невиліковно хворою особою, яка через порушення функцій організму не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.58). З 2020 року по березень 2023 року ОСОБА_1 отримував соціальні виплати з департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, що підтверджується копією відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 18.08.2023 (а.с.59-61). Із копії розрахунку переплати від 27.03.2023 о/р №660027 встановлено, що ОСОБА_1 виплачено компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за період з вересня 2021 року по березень 2023 року в сумі 45239 гривень. Після перерахунку встановлено, що йому переплачено допомогу за вказаний період на суму 3120 гривень (а.с.62). ОСОБА_5 - мати відповідача отримує пенсію в наслідок втрати годувальника, також є інвалідом ІІ групи та їй рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на професійній основі від фізичної особи (а.с. 64,66,67). Із копії консультативного висновку встановлено, що ОСОБА_1 , хворіє і йому рекомендовано оперативне лікування в плановому порядку (а.с.68). Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що відповідач фактично не заперечує проти стягнення з нього аліментів на повнолітніх доньок, які продовжують навчання на денній формі, однак погоджується це робити , але в меншому розмірі, а саме в сумі 400 грн. Задовольняючи частково позов, суд прийняв до уваги ту обставину, що відповідач здійснює постійний догляд за хворою матір`ю та отримує у зв`язку з цим соціальну допомогу, що відповідатиме вимогам закону та не порушуватиме прав як позивача так і відповідача. З таким висновком погоджується Вінницький апеляційний суд. Між позивачем та відповідачем виник спір з приводу утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Частиною 1 ст. 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріально допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При цьому СК України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітнім сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)». Аналогічний висновок міститься у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Аналіз статей 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу. Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192, 194-197 цього Кодексу. Отже, для вирішення питання щодо стягнення аліментів суд має з`ясувати три складові: чи повнолітня дитина продовжує навчання, чи потребує вона матеріальної допомоги та чи може надавати таку матеріальну допомогу один з батьків, який не приймає участі в утриманні дитини. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що повнолітні доньки відповідача, які є студентками денної форми навчання і потребують матеріальної дпомоги, перебувають на матеріальному забезпеченні матері, а тому стягнення аліментів з батька є необхідним, оскільки обов`язок з утримання дитини покладається на обох батьків. Крім того, судом першої інстанції було прийнято до уваги і те, що відповідач здійснює постійний догляд за хворою матір`ю та отримує у зв`язку з цим соціальну допомогу, однак це не звільняє його від обов`язку надавати матеріальну допомогу повнолітнім дитям, які продовжують навчання, задля забезпечення їх розвитку. Також Вінницький апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідач не надав будь яких доказів з приводу того, що він добровільно надає матеріальну допомогу своїм донькам, які продовжують навчання. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, які відповідач повинен сплачувати на користь своїх повнолітніх доньок, суд правильно виходив із потреб дітей, врахував рівність участі батьків в її утриманні. Тобто судом було враховано всі обставини справи, надано оцінку усім належним доказам. В супереч ст.81 ЦПК України відповідач не довів, що він знаходиться в тяжкому матеріальному становищі і не може надавати допомогу визначену судом в розмірі по 700,00 грн своїм донькам. Так отримання відповідачем соціальної допомоги, не свідчить про те, що особа позбавлена можливості працювати у тому чи числі для забезпечення потреб своїх дітей . При вирішенні спору, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали та обставини справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Відтак, суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів, встановив баланс між обов`язком відповідача по сплаті аліментів та правом повнолітніх дітей на отримання матеріальної допомоги на період навчання. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що діти перебувають на онлайн-навчанні, тому мають можливість самостійно працювати та себе утримувати, так як є повнолітня і працездатного віку, не заслуговують на увагу, оскільки вони не впливають на правильність оскаржуваного рішення. Вказані обставини не зменшують обсягу обов`язків відповідача, як батька, з утримання дітей, які продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги та не звільняють його від обов`язку сплати аліментів на цей період. Доводи та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, зокрема на те, що він не має можливості офіційно працювати, оскільки здійснює догляд за матір`ю, яка є інвалідом ІІ групи та є невиліковно хворою особою та утримує у зв`язку із цим соціальну допомогу, були предметом дослідження судом першої інстанції ,який надав цим обставинам відповідну правову оцінку, з якою погоджується Вінницький апеляційний суд, а тому до уваги не приймає. Доказ, який був поданий до апеляційної скарги відповідачем, а саме копія відомості від 18.08.2023 з державного реєстру фізичних осіб-платників податків, в силу ч.3 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не приймається. Оскільки позивач не навів обставин неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення. Отже, суд вважає, що доводи апеляційних скарг не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи з приводу порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до особистого тлумачення скаржниками норм матеріального та процесуального закону. Колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми процесуального права, які підлягають застосуванню, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване та справедливе судове рішення, яке відповідає вимогам процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року відстрочено відповідачу ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги до закінчення апеляційного провадження у справі. З матеріалів справи слідує, що позивач звернулася до суду із позовом з вимогою майнового характеру, тому підлягав до сплати судовий збір у розмірі 1073,60 гривень. Розмір судового збору за подання апеляційної скарги складає 1610,40 гривень (150 % * 1073,60 грн.). Оскільки апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, тому йому слід сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1610,40 грн на користь держави. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дана цивільна справа згідно п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду. Критерій віднесення справи до малозначної (п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) є автоматичною підставою віднесення справи до такої категорії. На підставі викладеного, керуючись ст. 375, 381-384, ст. 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 13 вересня 2023 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1610,40 гривень на користь держави. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 18 грудня 2023 року. Головуючий М.М. Якименко Судді: Т.М. Шемета О.Ю. Береговий