Постанова 4801 № 148/1092/20

Справа № 148/1092/20 Провадження № 22-ц/801/237/2021 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2021 рокуСправа № 148/1092/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Медвецького С. К., суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 148/1092/20 за апеляційною скаргою адвоката Сідляр Олени Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Саламахи О. В. у залі суду, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат на навчання. Позовні вимоги мотивовано тим, що її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 25 вересня 2008 року. Під час шлюбу у них народились двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка виступає позивачем у справі. Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 05 травня 2008 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на неповнолітніх дочок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили, і до досягнення дитиною повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_4 їй виповнилось 18 років і стягнення аліментів припинилось. 01 вересня 2017 року вона вступила до Хмельницького національного університету на денну форму навчання на спеціальність туризм, на контрактній основі. Відповідно до договору про надання освітніх послуг між Хмельницьким національним університетом та фізичною особою від 10 серпня 2017 року вартість її навчання становить 12 000 грн за рік, а загалом за період навчання з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року - 48 000 грн. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд стягувати з відповідача на її користь аліменти в розмірі 3 000 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення 23-х років. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1 000 грн щомісячно, починаючи з 15 липня 2020 року і до закінчення навчання - 30 червня 2021 року, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_1 23-х років. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачка є повнолітньою дочкою відповідача, яка продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги. Тому, з урахуванням обов`язку обох батьків утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, сімейного стану та матеріального становища сторін, ОСОБА_2 спроможний та зобов`язаний утримувати повнолітню дочку до досягнення нею двадцяти трьох років. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 грудня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Сідляр Олени Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 залишено без руху. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою та надано відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року справу призначено до розгляду на 28 січня 2021 року в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції в порушення вимог статей 199, 200 СК України не з`ясував матеріальний стан відповідача. Незважаючи на те, що ОСОБА_2 не працює та не перебуває на обліку в Пенсійному фонді та в центрі зайнятості, останній є здоровою працездатною особою, а тому може і зобов`язаний утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання до досягнення нею 23-х років. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача впродовж наданого апеляційним судом строку не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що відповідач є батьком позивачки. Указаний факт відповідачем не оспорюється. На підставі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 05 травня 2008 року, з відповідача стягувались аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а.с.7-8). Відповідно до довідки № 635 виданої Хмельницьким національним університетом від 26 травня 2020 року, ОСОБА_1 навчається на 3 курсі денної форми навчання з 01 вересня 2017 року по 03 червня 2021 року (а.с.6 зворот). Вартість навчання ОСОБА_1 становить 12 000 грн за рік, а загалом за період навчання з 01 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року - 48 000 грн (а.с.5). Як слідує з довідки Хмельницького національного університету № 2 від 15 червня 2020 року, ОСОБА_1 здійснила оплату послуг за навчання у розмірі 40 660 грн (а.с.6). З 25 червня 2013 року ОСОБА_2 не працює, в Тульчинській районній філії Вінницького обласного центру зайнятості в якості безробітного не перебуває (а.с.25, 27). Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, за період з 1 кварталу 2014 року по 2 квартал 2020 року інформація про доходи ОСОБА_2 відсутня (а.с.26). Згідно з довідкою ГУ ПФУ у Вінницькій області № 778/02-22-18 від 28 серпня 2020 року (а.с.28), відповідач ОСОБА_2 пенсію не отримує, на обліку у Пенсійному фонді не перебуває. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов наступних висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Між сторонами виникли правовідносини з приводу утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. Указані правовідносини регулюються главою 16 СК України, яка зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжуються навчання і у зв`язку із чим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. ст. 199, 200, 201 СК України). Частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При цьому СК України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітнім сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)». Аналогічний висновок міститься у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192, 194-197 цього Кодексу. Отже, для вирішення питання щодо стягнення аліментів суд має з`ясувати три складові: чи повнолітня дитина продовжує навчання, чи потребує вона матеріальної допомоги та чи може надавати таку матеріальну допомогу один з батьків, який не приймає участі в утриманні дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 виповнилось 18 років і вона навчається на 3 курсі денної форми навчання у Хмельницькому національному університеті. Відповідач є особою працездатного віку, пенсію не отримує, не працює, на обліку в центрі зайнятості не перебуває. Відповідач визнав позов частково, подавши до суду заяву у якій погодився сплачувати аліменти у розмірі 1 000 грн. Встановивши, що позивачка є повнолітньої донькою відповідача, яка продовжує навчання у Хмельницькому національному університеті на денній формі навчання, потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, а ОСОБА_2 є працездатного віку особою, може надавати матеріальну допомогу дочці, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчатися, у розмірі 1 000 грн щомісячно. Суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів, встановив баланс між обов`язком відповідача по сплаті аліментів та правом повнолітньої дитини на отримання матеріальної допомоги на період навчання. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не з`ясував матеріальний стан відповідача, не надав значення тому, що відповідач не працює, не перебуває на обліку у Пенсійному фонді та в центрі зайнятості, з мотивів особистого небажання працювати та сплачувати аліментів, не заслуговують на увагу та на правильність висновків суду не впливають. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення. Отже доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, а позивач, яка звернулася з апеляційною скаргою звільнена від сплати судового збору, тому судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Сідляр Олени Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2020 року залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги компенсувати за рахунок держави. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач С. К. Медвецький судді: В. В. Оніщук С. Г. Копаничук