Постанова 4808 № 350/947/23

Справа № 350/947/23 Провадження № 33/4808/658/23 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2023 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.,- в с т а н о в и в: Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Судом першої інстанції встановлено, що 12 червня 2023 року, о 00 год. 13 хв. в селищі Перегінське, по вул. Січових Стрільців, ОСОБА_1 керував автомобілем "Volkswagen - Passat", д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність, передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова суду винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки суд неповно з`ясував фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, внаслідок чого прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Вказує на те, що копію протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього йому вручено не було, на його прохання відвезти в лікарню для повторного огляду йому було відмовлено, аргументуючи це тим, що протокол вже складено. Окрім цього, на його прохання показати сертифікат відповідності приладу та надати дані коли було останнє калібрування технічного засобу Драгер 6810 йому також було безпідставно відмовлено. Вважає протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону, оскільки огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням норм ч.5 ст.266 КУпАП, вважається недійсним. Просить скасувати постанову судді, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку неодноразово повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції. Так, розгляд вищевказаного провадження було призначено на 20.09.2023 року, 16.10.2023 року, 03.11.2023 року, 24.11.2023 року, 13.12.2023 року. Однак, ОСОБА_1 жодного разу в судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, хоча повідомлявся в установленому законом порядку про розгляд провадження, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції за його апеляційною скаргою, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 . Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав. Так, Європейський суд неодноразово вказував на те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника та оскаржити судові рішення. Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення. Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, Рожнятівський районний суд прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зі змісту матеріалів справи та мотивувальної частини судового рішення вбачається, що суд першої інстанції, враховуючи процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 прийшов до обґрунтованого висновку про можливість судового розгляду за відсутності вищевказаних учасників судового розгляду. Апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Перевіряючи законність ухвалення судового рішення судом першої інстанції, апеляційний суд виходить із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності об`єктивної реальної можливості бути присутнім у суді під час розгляду справи та організувати ефективний захист своїх інтересів, які свідчать про прийняття судом першої інстанції необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи та враховує характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді. Апеляційний суд вважає, що саме такий підхід зможе забезпечити рівновагу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства. Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що така поведінка особи вважається зловживанням учасником справи своїми матеріальними та процесуальними правами для затягування процедури розгляду, керуючись ст.268 КУпАП, суд вважав, що справу можна розглянути у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд звертає увагу на те, що справа про притягнення ОСОБА_1 була призначена на 26 червня 2023 року. В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. Апеляційний суд вважає, що вищевказані обставини та процесуальна поведінка особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 протягом розгляду справи в суді першої інстанції дозволили суду прийти до обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи без їх участі. Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права на участь у судовому засіданні та права на отримання правової допомоги професійного захисника, були перевірені доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів. Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом. Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. Перевіряючи доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при оформленні поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху патрульна поліція керується Конституцією України, КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, іншими нормативно правовими актами. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`янінням у встановленому законом порядку. Водій транспортного засобу може відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння як до проведення відповідного огляду, так і під час проведення такого огляду. Апеляційним судом не встановлені обставини, які свідчать про те, що працівниками поліції були порушені вимоги ст.266 КУпАП щодо порядку проходження огляду на стан сп`яніння. Зокрема, апеляційний суд звертає увагу на те, що огляд на стан сп`яніння взагалі не проводився, оскільки водій відмовився від проходження такого огляду. Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України. Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№336402 від 12.06.2023 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 12 червня 2023 року о 00 год. 15 хв., в смт.Перегінське, по вул.Січових Стрільців керував транспортним засобом «Vollkswagen Passat» з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота Від проходження медичного огляду у медичному закладі з метою встановлення алкогольного сп`яніння водій відмовився. Своїми діями порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою поліцейським СРПП відділення 2 ( смт.Рожнятів) сержант поліції Радухівський В. В. вказаний протокол про адміністративне правопорушення підписаний уповноваженою особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 від підпису і пояснень у вказаному протоколі відмовився. ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також повідомлено про розгляд справи в Рожнятівському районному суді. Доводи ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам КУпАП є безпідставними, та такими, що не відповідають дійсності. До матеріалів справи долучено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 2), з якого вбачається, що даний огляд необхідно було провести у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Також долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.3), згідно якого водій ОСОБА_1 12.06.2023 року о 00 год. 44 хв. направлявся до «Рожнятівська багатопрофільна лікарня ». Відповідно до вказаного направлення у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння. До матеріалів справи долучена постанова серії БАД 252994, з якої вбачається,що ОСОБА_1 12.06.2023 00 год.13 хв. в смт.Перегінське вул.Січових Стрільців водій здійснив поворот ліворуч по вул.Промислова не включив відповідний показник повороту, не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. (а.с.4). До матеріалів справи додано свідоцтво про повірку № 12-01/8326 чинне до 20.12.2023 року з якого вбачається, що газоаналізатор Alkotest 6810 відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019. Як вбачається з рапорту інспектора СРПП ВП № 5 (м.Рожнятів) сержант поліції Радухівський В. в добовому наряді в складі ГРПП спільно з поліцейським СРПП старшим сержантом поліції Максимів В.М. перебуваючи смт.ПЕрегінське по вул.Січових Стрільців рухався автомобіль марки Фольцваген Пассат д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який при здійсненні повороту ліворуч по вул.Промислова, не включив відповідний показник повороту та не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. В подальшому при спілкуванні з водієм були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, нестійка хода. Після чого водієві ОСОБА_1 на місці зупинки було запропоновано провести тест на факт вживання алкоголю, за допомогою сертифікованого пристрою « Драгер Алкотест -6810», на що він відмовився, також було запропоновано пройти тест у лікувальному закладі, на що водій відмовився. Водієві ОСОБА_1 було винесено адміністративну постанову ч.1 ст.126 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу на те, що рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області підполковнику поліції ОСОБА_2 . Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції разом із копією постанови про притягнення до адміністративної відповідальності повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Під час судового розгляду суду першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку і не доставлявся до медичного закладу для проведення огляду. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції та відео реєстратора службового автомобіля працівників поліції. Вищевказані відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Зі змісту відеозапису від 12.06.2023 року (а.с.8), отриманого під час виконання працівником поліції службових обов`язків, вбачається, що Відеозаписом зафіксовано, як працівники поліції зупиняють транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 та висловлюють йому зауваження за те, що останній не зупинився на їх вимогу та вони були змушені його наздоганяли. Працівники поліції стверджують, що водій транспортного засобу порушив ПДР України, оскільки рухаючись на великій швидкості, не подав світловий сигнал повороту перед зміною напрямку руху. При цьому, водій транспортного засобу ОСОБА_1 не надає посвідчення на керування транспортним засобом у зв`язку з чим стосовно нього працівниками поліції складаються постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Відеозаписом зафіксовано,що водій ОСОБА_1 має явні ознаки алкогольного сп`яніння але не визнає, що вживав алкогольні напої та перебуває у стані сп`яніння. На пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився та намагався домовитись з працівниками поліції внаслідок чого поліцейський попередив водія про відповідальність за пропозицію незаконного збагачення. Працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 , що він відсторонений від керування транспортним засобом і йому необхідно викликати тверезого водія. Після того, як працівник поліції повідомляє водію автомобіля, що стосовно нього буде складений протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП Г., поводить себе агресивно, висловлює незгоду із діями працівника поліції, мотивуючи її тим, що його брат воює на фронті і працівники поліції не мають право складати на нього протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності. Відеозаписом зафіксовано, що поведінка ОСОБА_1 під час складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення була спрямована на ускладнення виконання працівниками поліції їх обов`язків та свідчила, що останній має явні ознаки алкогольного сп`яніння. Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку водія транспортного засобу та поліцейських , які склали матеріали протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи щодо недопустимості вказаних доказів, оскільки недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку, за допомогою технічних засобів, які були в розпорядженні у поліцейських та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази Зафіксовані відеозаписом обставини стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення правопорушника до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками сп`яніння та на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу або у медичному закладі , відмовився від проходження такого огляду. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідальність за ч1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, санкція даної статті передбачає також відповідальність водія за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп`яніння. Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом доводить, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду першої інстанції, відповідає матеріалам справи, оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та його відмова від проходження огляду на стан сп`яніння до встановленого порядку, підтверджується сукупністю доказів, які досліджені судом. Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого переконання, що ОСОБА_1 , поза розумним сумнівом, порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Перевіряючи доводи про справедливість призначеного стягнення, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до вимог ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. Апеляційний суд приймає до уваги доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 про те, що накладення на правопорушника стягнення у виді позбавлення керування транспортним засобом обмежує його права та створює для нього значні труднощі. Разом з тим, суть накладення стягнення полягає саме в тому, що особа, яка вчинила правопорушення обмежується в своїх правах та свободах, що безумовно не може не позначитись на якості її життя. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення. Зокрема, встановлена законодавцем санкція за ч.1 ст. 130 КУпАП, якою передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, не передбачає призначення іншого стягнення ніж те, яке застосовано судом першої інстанції до правопорушника. При вирішанні цього питання законодавець виходив з того, що міжнародний досвід забезпечення безпеки на дорогах свідчить, що одним з найпростіших і водночас найдієвіших способів примусити водіїв дотримуватися вимог Правил дорожнього руху є запровадження системи ефективного покарання. При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами. Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, призначив ОСОБА_1 справедливе стягнення, яке відповідає вимогам закону. Керуючись ст. 294 КУпАП ,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв